Ухвала суду № 69797692, 18.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 жовтня 2017 року К/800/33609/17

Суддя Вищого адміністративного суду України А.Ф. Загородній,

розглянувши матеріали касаційної скарги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року

у справі № 820/2189/17

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватної фірми "КИТ"

про стягнення заборгованості, -

встановив:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів , не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями , подало касаційну скаргу.

Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно статті 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року N 875-XII інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.

За правилами ст. 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно із частиною 2 цієї ж статті, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За приписами ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції є заходами організаційно-правового або майнового характеру, які застосовуються за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, що спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 218 цього Кодексу, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

При цьому, обов'язковим елементом відповідальності за правопорушення є вина суб'єкта господарювання.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Обов'язок пошуку підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону покладено на державну службу зайнятості.

Між тим, умови залучення громадян до охоронної діяльності визначені статтею 11 Закону України "Про охоронну діяльність", який набрав чинності 18 жовтня 2012 року.

Відповідно до ч.1 вказаної статті, персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб'єктом господарювання та подали документи, що вони: 1) не перебувають на обліку в органах охорони здоров'я з приводу психічної хвороби, алкоголізму чи наркоманії; 2) не мають непогашеної чи не знятої судимості за скоєння умисних злочинів; 3) не мають обмежень, встановлених судом щодо виконання покладених на них функціональних обов'язків; 4) не мають обмежень за станом здоров'я для виконання функціональних обов'язків; 5) зареєстровані за місцем проживання в установленому законодавством порядку.

Отже, законодавством визначенні певні обмеження щодо можливості прийняття на роботу осіб до служби охорони за рівнем їх фізичної підготовки та станом здоров'я.

Також, відповідні обмеження щодо створення кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів суб'єктом охоронної діяльності закріплені у частині 6 статті 11 Закону України "Про охоронну діяльність", відповідно до приписів якої, працевлаштування інвалідів здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Суди зазначають, що ПП «Кит» надає послуги з охорони власності та громадян на підставі відповідної Ліцензії Міністерства внутрішніх справ України № 507466 від 21 січня 2010 р. та згідно штатного розпису на 2016 рік кількість штатних працівників ПП «Кит» становить 14 штатних одиниць, з яких 12 осіб охоронці та 2 особи працівники, не задіяні у виконанні заходів охорони.

Таким чином, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у ПП «Кит» складає 0 осіб, оскільки кількість працівників, які не задіяні у виконанні заходів охорони складає 2 осіб, що є меншим від мінімальної чисельності працюючих, встановленого частиною 1 статті 20 Закону №875-ХІІ.

Виходячи з наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність з боку відповідача правопорушення у сфері господарювання, як підстави для застосування до нього адміністративно-господарської санкцій.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, також у випадках, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної фірми "КИТ" про стягнення заборгованості.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Вищого адміністративного А.Ф. Загородній

суду України