Ухвала суду № 69796562, 25.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3443/16

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника апелянта ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника 3-ї особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 апеляційну скаргу управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року по справі за позовом Одеської міської ради до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, 3-ті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, товариства з додатковою відповідальністю "Одеський завод будівельно-обробних машин", товариства з обмеженою відповідальністю "Ера керування", управління Державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про скасування свідоцтва та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року Одеська міська рада звернулась до суду з позовом до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, Департаменту державної архітектурно будівельної інспекції в Одеській області за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору КіреджянаАрменаГайковича, товариство з додатковою відповідальністю Одеський завод будівельно-обробних машин, ОСОБА_6, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю «Ера керування» в якому позивач просив:

- скасувати свідоцтво про відповідність збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 14.01.2010 року №15001685 «Реконструкції частини нежитлових приміщень під СТО без зміни геометричних розмірів з виділом в окрему одиницю по вул. Бабеля, 24/2 у м. Одесі», замовником якого є ОСОБА_5;

- скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 від 01.03.2016 року №28527421.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що є підстави вважати, що свідоцтво про відповідність збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів будівельних норм і правил від 14.01.2010 року №15001685, яке ОСОБА_5 надано до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та містить недостовірні відомості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року адміністративний позов Одеської міської ради задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 від 01.03.2016 року №28527421. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У звязку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, 01.03.2016 року державний реєстратор ОСОБА_4 прийняла рішення за індексним номером 28527421 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нежилі будівлі загальною площею 924,6 кв.м., розташовані за адресою м. Одеса, вул. Бабеля 24/2.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.03.2016 року № 55684484, підставою для проведення зазначеної державної реєстрації стали:

- технічний паспорт б/н, виданий ПП «Діжен» від 25.12.2015 року;

- договір дарування від 08.11.2003 року №4806 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7;

- свідоцтво Інспекції ДАБК в Одеській області від 14.01.2010 року №15001685 (т.1 а.с.15-16).

Суд встановив, що документ який підтверджував набуття права власності ОСОБА_5 на нежилі будівлі, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бабеля,24 є договір дарування від 08.11.2003 року №4806, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (т.1 а.с.23).

Згідно з зазначеним договором ОСОБА_8 подарував ОСОБА_5, а останій прийняв у дар 495/1000 частин нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м ОСОБА_8, вул. Бабеля,24 загальною площею 620,5 кв.м. Прибудови «а», «а1», «а2», «а3» загальною площею 62,3 кв.м. збережені до реконструкції району на підставі розпорядження Іллічівської райради народних депутатів без права власності.

Також суд встановив, що після придбання у ОСОБА_8 495/1000 частин нежитлових будівель загальною площею 620,5 кв.м. ОСОБА_5 здійснив реконструкцію існуючих та самочинно добудував нові нежитлові приміщення, внаслідок чого загальна площа нежитлових будівель була збільшена до 966 кв.м., тобто на 345,5 кв.м.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25.04.2008 року було задоволено позов ОСОБА_5 до Одеської міської ради та визнано за позивачем право власності на реконструйовані 495/1000 частин нежилих будівель з виділенням їх в натурі в окремий обєкт нерухомості та присвоєння окремої адреси, а саме: м. Одеса, вул. Бабеля, 24-А. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності від 08.09.2008 року №20149657 рішення суду було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

09.02.2010 року ухвалою апеляційного суду Одеської області задоволено апеляційну скаргу ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин» та «Дюківський пасаж лімітед», рішення суду першої інстанції скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (справа розглядається й на теперішній час) (т.1 а.с.20-21). Скасовуючи рішення, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_5 здійснив реконструкцію нежитлових будівель, розташованих по вул. Бабеля, 24-а у м.Одесі самочинно на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети відповідно до вимог законодавства, без належно затвердженого проекта, обєкт не введений в експлуатацію).

03.03.2015 р. державний в реєстратор реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_9 прийняла рішення з індексним номером №19761475 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на нежилі будівлі по вул. Бабеля, 24-а у м.Одесі.

Задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 від 01.03.2016 року №28527421, судом першої інстанції зазначено, що зазначене рішення вже було предметом розгляду в іншій адміністративній справі.

Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року №1952-IV (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Статтею 20 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що заява про державну реєстрацію прав та оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127.

За правилами п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Відповідно до п. 44 Порядку від 25.12.2015 року №1127 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для державної реєстрації права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки) подається: 1) документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 3) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 4) письмова заява співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності та у результаті проведення реконструкції змінився розмір часток у такому праві); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

Державна реєстрація права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки) проводиться виключно у разі зміни відомостей про суб'єктів речових прав. У разі зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни такі відомості вносяться до Державного реєстру прав відповідно до законодавства поза процедурою державної реєстрації прав.

Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції встанволено, що скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора управління державної Реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 01.03.2016р. №28527421, а також свідоцтва Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про відповідність збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 14.01.2010р. №15001685 було предметом розгляду Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/2759/16.

Так, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 року по справі №815/2759/16 визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 від 01.03.2016 року №28527421 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежилі будівлі, що розташовані за адресою м. Одеса, вул.Бабеля 24/2 загальною площею 924,6 кв.м., реєстраційний номер обєкту нерухомого майна №865736551101 за ОСОБА_5

В своєму рішенні суд зазначив, що Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи повідомив ту обставину, що органом архітектурно-будівельного контролю свідоцтво від 14.01.2010р. №15001685 не видавалось, перевірка на відповідність вказаного обєкта вимогам та правилам містобудування не проводилась, декларації про початок будівельних робіт та готовність обєкта до експлуатації не реєструвалася.

Отже, оскаржуване рішення державного реєстратора прийнято за відсутності документа про відповідність реконструйованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правилам, щодо готовності обєкта до експлуатації тобто за відсутності видачі уповноваженим органом архітектурно-будівельного контролю відповідного свідоцтва, що свідчить про невідповідність реєстраційних дій правилам п.44 Порядку від 25.12.2015р.№1127.

За таких обставин колегія суддів розглядаючи справу № 815/2759/16 дійшла висновку, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.03.2016р. №28527421 не ґрунтується на законі, а зазначені обставини є безумовною підставою для скасування рішення субєкта владних повноважень.

Крім того оскільки матеріалами справи доведено, що оскаржуване свідоцтво органу архітектурно-будівельного нагляду не приймалось цим органом та взагалі не видавалось, колегія суддів вважає, що це свідоцтво ніяким чином не порушує права та інтереси позивача у розумінні вказаних норм адміністративного процесуального законодавства, а відтак у суду першої інстанції обгрунтовано не було підстав для вжиття заходів захисту цих прав та інтересів шляхом задоволення позов в частині скасування свідоцтва відповідача або визнання його таким, що не видавалось.

Згідно частини 1 статті 72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

З огляду на викладене, оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі 815/2629/16 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.02.2016 року №28527421 визнано не законним і скасовано та воно є преюдиційним для цієї справи, судова колегія вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора.

Щодо доводів апелянта, що управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області є не належним відповідачем у справі слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов був поданий до суду з необхідністю поновлення Одеською міською радою своїх прав, що порушені внаслідок недотримання відповідачем встановленої процедури державної реєстрації речових прав.

У своє чергу, настання відповідальності за такі дії як для державного реєстратора, так і для особи, за якою здійснено державну реєстрацію відповідно речового права, перебуває поза площиною обраного способу захисту та не є предметом цього спору, у зв'язку з чим посилання апелянта на норми, що визначають особу, відповідальну за достовірність даних під час вчинення реєстраційних дій, є недоречним у цьому випадку та не вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Також слід зазначити, що позовною вимогою, в даному випадку зверненою до апелянта, є скасування рішення державного реєстратора. При цьому, позивач не просить визнавати дії відповідача неправомірними, тобто питання про відповідальність будь-кого за прийняття оскаржуваного рішення не ставиться. Проте, протиправність такого рішення зумовлює необхідність його скасування з метою усунення порушення прав позивача.

Зазначаємо, що скасування такого рішення не передбачає вжиття відповідачами у справі будь-яких дій, адже у разі задоволення відповідного позову такі рішення будуть скасовані в силу самого рішення суду.

Щодо доводів апелянта про необґрунтоване стягнення з останнього судового збору, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, на яку посилається апелянт, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Проте судова колегія зазначає, що в даних правовідносинах позивач - Одеська міська рада не є суб'єктом владних повноважень, оскільки мова про здійснення нею владних управлінський функцій не йде. Предметом розгляду справи є скасування рішення суб'єкта владних повноважень - державного реєстратора, яким порушені права та законні інтереси Одеської міської ради.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином судом першої інстанції питання про стягнення судового збору вірно було вирішено у відповідності до норм чинного законодавства.

З огляду на викладене постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим в запереченнях до адміністративного позову, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.10.2017 р.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик