Ухвала суду № 69796435, 25.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 р.Справа № 818/1790/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Сумській області на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2017р. по справі № 818/1790/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області, третя особа Начальник Управління Держпраці у Сумській області ОСОБА_2, про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області (далі по тексту - відповідач), третя особа - начальник Управління Держпраці у Сумській області ОСОБА_2 (а.с.4-6, 39)

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року, з урахуванням додаткової постанови від 23.03.2017 року, адміністративний позов задоволено. (а.с.61-65, 71-72)

Зокрема, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року було визнано протиправною відмову Управління Держпраці у Сумській області у видачі довідки про заробітну плату, із зазначенням складових: посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, інших надбавок та премій; зобовязано Управління Держпраці у Сумській області видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату, що нарахована у грудні 2015 року, у травні 2016 року, а також у січні 2017 року із зазначенням розмірів складових заробітної плати, а саме: посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, премії, премії до державних, професійних свят та ювілейних дат за посадою начальника Управління Держпраці у Сумській області.

Додатковою постановою від 23.03.2017 року було стягнуто на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області (код ЄДРПОУ 39857622) витрати зі сплати судового збору в сумі 551,20 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року скасовано в частині зобов'язання Управління Держпраці у Сумській області видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату за відповідною посадою, що нарахована у січні 2017 року, та в цій частині в позові відмовлено; в іншій частині постанову суду пешої інстанції залишено без змін.

04.07.2017 року судом було видано виконавчий лист на виконання додаткової постанови від 23.03.2017 року про стягнення на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області витрати зі сплати судового збору в сумі 551,20 грн.

07.07.2017 року було видано виконавчий лист про зобов'язання Управління Держпраці у Сумській області видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату, що нарахована у грудні 2015 року, у травні 2016 року із зазначенням розмірів складових заробітної плати, а саме: посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, премії, премії до державних, професійних свят та ювілейних дат за посадою начальника Управління Держпраці у Сумській області.

11.07.2017 року ухвалою суду було виправлено описку в додатковій постанові Сумського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року по справі № 818/1790/16, а саме у резолютивній частині було виправлено описку, зазначивши у першому абзаці резолютивної частини правильно по-батькові позивача "Володимирівни", замість неправильного "Дмитрівни".

03.08.2017 року ухвалою суду було задоволено заяву Управління Держпраці у Сумській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а саме: визнано виконавчий лист, виданий 07.07.2017 року за постановою суду у справі № 818/1790/16 таким, що не підлягає виконанню.

08.09.2017 року Управління Держпраці у Сумській області подало заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, постановивши ухвалу про стягнення витрат з Державного бюджету України.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 року відмовлено у задоволенні заяви Управління Держпраці у Сумській області про зміну способу і порядку виконання додаткової постанови від 23.03.2017 року по справі № 818/1790/16.

Не погодившись із судовим рішенням, Управління Держпраці у Сумській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2017р. по справі № 818/1790/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, постановивши ухвалу про стягнення витрат з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно із ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судоовго засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнан обовязковою, та той факт, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання додаткової постанови від 23.03.2017 року по справі № 818/1790/16 щодо стягнення витрат з Державного бюджету України, а не із самого відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення відповідача по справі від сплати судового збору не позбавляє його обов'язку відшкодувати судові витрати позивачу у справі. При цьому, таке відшкодування має відбуватись саме за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

За наявності обставин та в порядку, передбачених абзацом першим цієї частини, сторона виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Слід відмітити, що наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення судом питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Таким чином, підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.

Тобто, підставами для розстрочення та відстрочення є обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

Враховуючи вказане, колегія суддів звертає увагу, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

При цьому, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.

Разом з тим, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто, такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Таким чином, зміна чи встановлення на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 цього Кодексу при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Тобто, вирішуючи питання про зміну чи встановлення способу виконання судового рішення, суд не може змінити зміст резолютивної частини постанови суду.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що згідно ч.ч.1 та 2 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

За змістом статті 1 Закону №3674-VI судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу окремих документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Положеннями ч.7 ст.6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Колегія суддів зазначає, що дійсно, відповідно до п. 20 ст. 5 Закону України Про судовий збір відповідач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях за подання заяв, скарг до суду, за видачу окремих документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Однак, у додатковій постанові від 23.03.2017 року по справі №818/1790/16 суд першої інстанції вирішив саме питання розподілу судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи, а не зобовязав відповідача сплачувати судовий збір за подання заяв, скарг тощо.

Водночас, із змісту заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення вбачається, що виконання судового рішення ускладнено через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Колегія суддів звертає увагу, що як обмежене фінансування, непередбачення відповідних видатків у кошторисі бюджетної установи, так і необхідність дотримання суб'єктом владних повноважень певної процедури виділення коштів для фінансування відповідних видатків, не може бути визнано обставиною, яка робить виконання судового рішення неможливим і, як наслідок, не може бути визнано обгрунтованою підставою зміни способу і порядку виконання судового рішення.

За приписами ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевказане керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 207, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Сумській області залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2017р. по справі № 818/1790/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 26 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6