Постанова № 69796356, 24.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/6543/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої суддіХобор Р.Б.

суддів:Обрізко І.М., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засіданняМацьків М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі № 819/516/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дію,-

В C Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобовязання субєкта владних повноважень вчинити дію.

На підтвердження позовних вимог покликається на те, що 02 лютого 2017 року позивачка звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою та необхідними документами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,7000 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області. Листом від 06 березня 2017 року № 3-1020/0-283/6-17 ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Тернопільській області відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність до моменту уточнення інформації стосовно перебування згаданої ділянки у користуванні третіх осіб. Підставою для прийняття такого рішення відповідачем зазначено те, що масив, у якому знаходиться земельна ділянка, розподілений та активно обробляється, тобто знаходиться у користуванні третіх осіб.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, яка містить вступну та резолютивну частини позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держеокадастру в Тернопільській області від 06.03.2017р. № 3-1020/0-283/6-17

Зобовязано ОСОБА_2 управління Держеокадастру в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,700га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогоспаодарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Шипівці, Заліщицького району Тернопільської області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1, с. Шипівці, Заліщицького району судовий збір в сумі 640,00 грн.

В той же час, повний текст постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року містить резолютивну частину іншого змісту.

Так, у в резолютивній частині цієї постанови вказано те, що адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 06 березня 2017 року № 3-1020/0-283-17.

Зобовязано ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,7000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1, с. Шипівці, Заліщицький район, судовий збір в сумі 640,00 грн

Апеляційним судом встановлено те, що резолютивні частини постанов Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, а саме, постанови, яка містить вступну та резолютивну частини та постанови, яка містить повний текст постанови є різними за змістом.

Яку саме резолютивну частину постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року прийнято та проголошено в судовому засіданні встановити не можливо, так як звукозапис судового засідання Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року не відтворює моменту проголошення постанови.

З огляду на те, що вступна і резолютивна частини постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року оголошена підписана і приєднана до справи саме в цей день, а повний текст постанови виготовлено 3 травня 2017 року, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом прийнято постанову резолютивна частина якої вірно викладена в тій постанові Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, яка містить вступну та резолютивну частину.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Тернопільській області, яке покликаючись на те, що при прийнятті постанови суд не зясував повно та всебічно обставини справи, просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, відповідно до якої в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 02 лютого 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,7000 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області виявлено, що земельний масив, у якому позивач виявила бажання отримати земельну ділянку, розподілений та активно обробляється, тобто перебуває у користуванні третіх осіб, про що повідомлено позивача листом від 06 березня 2017 року № 3-1020/0-283/6-17.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задоволити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що 02 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,7000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, державної власності, що розташована на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області. До заяви додала копію паспорта, копію картки фізичної особи - платника податків про одержання ідентифікаційного номера, викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки, довідку Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області від 31 січня 2017 року № 46 про те, що позивачка не скористалася правом на безоплатну передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та довідку Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області від 31 січня 2017 року № 47 про те, що Шипівецька сільська рада Заліщицького району Тернопільської області не заперечує проти надання позивачці земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

06 березня 2017 року ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняло рішення, яке оформлено листом № 3-1020/0-283/6-17, щодо відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, до моменту уточнення інформації стосовно перебування згаданої ділянки у користуванні третіх осіб.

Оцінюючи правовідносини, що виникли між сторонами апеляційний суд виходить з наступних міркувань.

Підстави набуття права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України.

Так, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться один раз по кожному виду використання у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Положеннями статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

У відповідності до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За такого правового врегулювання, повноваження щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за адміністративними межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області поширюються на ОСОБА_2 управління Держземагенства у Тернопільській області.

Згідно із частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання щодо відведення земельної ділянки та як наслідок приймає відповідне рішення. Підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наказом Держгеокадастру від 04.06.2015 року № 95 Про деякі питання взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру/Держземагентства під час розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності визначено, зокрема, порядок прийняття рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Відповідно до п. 2.5.1 цього Наказу у разі, якщо земельна ділянка передається у власність у межах норм безоплатної приватизації мають бути дотримані вимоги статей 116, 118, 122 Земельного кодексу України (далі Кодекс), статей 2, 6 Закону України Про землеустрій, статті 36 Закону України Про охорону земель:

наявність доданого до клопотання графічного матеріалу, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) (частина шоста статті 118 Кодексу);

відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Кодексу);

чи не перебуває земельна ділянка у власності чи користуванні інших громадян або юридичних осіб (частина пята статті 116 Кодексу);

чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Кодексу);

відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Кодексу);

чи не порушуватиме бажане місце розташування земельної ділянки вимог раціональної організації території (шляхом створення черезсмужжя) та компактності землекористування (у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) (статті 2, 6 Закону України Про землеустрій та стаття 36 Закону України Про охорону земель).

Тобто обовязок встановлення обставин щодо того, чи не перебуває земельна ділянка у власності чи користуванні інших громадян або юридичних осіб при розгляді клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою покладено на відповідача спеціальними нормами, які прийняті Держгеокадастром для забезпечення можливості реалізації норм Земельного кодексу України.

З огляду на викладене, на переконання апеляційного суду, відповідач вжив усіх передбачених законодавством заходів для зясування можливості надання позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за адміністративними межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради, Заліщицького району, Тернопільської області та вірно відмовив позивачці в наданні такого дозволу.

Згідно з ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Так, апеляційним судом встановлено те, що позивач звернувся з позовом про зобовязання Головного управління Держеокадастру в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,700га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Шипівці, Заліщицького району Тернопільської області.

Тобто, позовні вимоги стосуються земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту на території с. Шипівці, Заліщицького району Тернопільської області.

В той же час, в обгунтування позовних вимог, позивач додає матеріали, які стосуються земельної ділянки, що розташована на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області.

Апеляційним судом встановлено те, що бажане розташування земельної ділянки позначене на викопіюванні з планово картографічних матеріалів, що додано до позовної заяви не відповідає бажаному розташуванню земельної ділянки позначеному на викопіюванні з планово картографічних матеріалів, що подавалось відповідачу разом з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Також, апеляційним судом встановлено, що із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,700га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Шипівці, Заліщицького району Тернопільської області, яка позначена, як бажане розташування земельної ділянки на викопіюванні з планово картографічних матеріалів, що додано до позовної заяви, позивачка до відповідача не зверталась, а тому позовні вимоги, щодо зобовязання відповідача повторно розглянути таке звернення є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанову суду слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції порушено ст. 160 КАС України, щодо порядку ухвалення судових рішень, так як в матеріалах справи наявні два різні за змістом резолютивної частини рішення суду, що прийняті за наслідками розгляду справи.

Вказане порушення, на думку апеляційного суду, не призвело до неправильного розгляду справи, оскільки підставою скасування рішення суду є порушення судом першої інстанції норм матеріального права, однак встановлені апеляційним судом розбіжності слід усунути, шляхом виправлення описки в резолютивній частині постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року яка виготовлена 03 травня 2017 року.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області задоволити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі № 819/516/17 скасувати та прийняти нову постанову, відповідно до якої в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобовязання субєкта владних повноважень вчинити дію відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст судового рішення виготовлено 25 жовтня 2017 року.