Ухвала суду № 69796311, 19.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 р.Справа № 820/2819/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Пянової Я.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р. по справі № 820/2819/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області; третя особа - Харківська міська рада про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 року Головного управління ДФС у Харківській області №2712208-1303 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 29058,13 грн.; стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р. було задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа: Харківська міська рада про скасування податкового повідомлення-рішення.

Cкасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 04.05.2017 року № 2712208-1303.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 61129, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (адреса: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р. та винести нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 19.10.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу - ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення №25-1 літер Б-1, загальною площею 60,9 кв.м по вул. Героїв Праці, 20/321 в м.Харкові. (а.с.9-11).

15.06.2011 року між ОСОБА_1 та Харківською міською радою укладено договір оренди землі №631010004000130, за умовами якого орендодавець (Харківська міська рада) надає, а орендар (ОСОБА_1М.) приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м.Харків, акл. ОСОБА_2, 20/321-а, загальною площею 0,0077 га для обслуговування належного позивачу майна, строком до 01.02.2013 року. (14-15).

Факт виконання умов вищезазначеного договору підтверджується актом приймання передачі земельної ділянки від 24.11.2011 року № 251/11. (а.с.18).

Позивач на час дії договору від 15.06.2011 року про оренду земельної ділянки був платником орендної плати з фізичних осіб.

23.10.2012 року позивач звернувся до Харківської міської ради із заявою про продовження дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки або укладення договору на новий строк, однак відповіді не отримав. (а.с. 19).

Виконавчим комітетом Харківської міської ради ухвалено рішення №21 від 22.01.2014 року "Про відновлення, належне утримання та приведення міської території в придатний до використання територіальною громадою міста стан", яким постановлено розірвати договори оренди землі та звільнити земельні ділянки, які зайняті самовільно або використовуються з порушенням умов договорів оренди землі.

Не погодившись зі спірним рішенням, в частині, що стосується включення в Перелік об'єктів, що підпадають під дію пункту 1 вказаного рішення, належного ОСОБА_1 на праві власності нежитлового приміщення загальною площею 60,9 кв.м. розташованого за адресою: м.Харків по вул. Героїв Праці, 20/321, позивач оскаржив його до Московського районного суду м.Харкова.

В ході розгляду справи №643/19810/13-а за позовом ОСОБА_1 про скасування рішення №21 від 22.01.2014 року представник Харківської міської ради обґрунтовував законність такого рішення відсутністю діючого договору оренди землі і припиненням укладеного 15.06.2011 року за закінченням його строку.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 06.06.14 року по справі №643/19810/13-а, скасованою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року, зазначений позов задоволено. Визнано нечинним рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 21 від 22.01.2014 року "Про відновлення, належне утримання та приведення міської території в належний для використання територіальною громадою міста стан" в частині включення до Переліку самовільно розміщених об'єктів, від яких звільняється територія м. Харкова з метою відновлення, належного утримання та приведення до придатного для використання територіальною громадою міста стану, який є додатком до вказаного рішення, нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Харків по вул. Героїв Праці, 20/321. (а.с.20-25).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2016 року по справі №643/19810/13-а (№К/ 800/57935/14) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року, а постанову Московського районного суду м. Харкова від 06 червня 2014 року залишено в силі. (а.с.26-27).

Згідно даного рішення вбачається, що компетенція органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів не поширюється на прийняття рішень, наслідком яких є звільнення території міста від нерухомого майна, яке перебуває у приватній власності, примусове припинення права власності на таке майно.

Постанова Московського районного суду м. Харкова від 06.06.14 року та ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.05.2016 року по справі №643/19810/13-а набрали законної та в силу статті 255 КАС України, обставини встановлені в рамках вказаних справ не підлягають доказуванню.

В подальшому позивач неодноразово звертався до Харківської міської ради з проханням укласти договір оренди земельної ділянки, однак у відповідь отримав листи, в яких вказувалося про недоцільність розгляду питання щодо поновлення строку дії договору оренди або укладення нового.(а.с. 29-36).

Також судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 як добросовісний користувач, до 2015 року продовжував сплачувати орендну плату визначену договором, сподіваючись на його поновлення або укладення нового.

04.05.2017 року Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №2712208-1303, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 29058,13 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення №2712208-1303 від 04.05.2017 року стосовно сплати суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 29058,13 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК.

Відповідно до статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (п. 287.1).

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для виникнення у податкового органу обов'язку нараховувати фізичній особі земельний податок є статус даної особи як землевласника/землекористувача.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для виникнення у податкового органу обов'язку нараховувати фізичній особі земельний податок є статус даної особи як землевласника/землекористувача та наявність діючого договору оренди.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що між ОСОБА_1 (орендар) та Харківською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі від 15.06.2011 року строком до 01.02.2013 року, відповідно до якого орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі житлової та громадської забудови, нежитлове приміщення № 25-1, нежитлова будівля літ «Б-1» площею 0, 00077 га, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 20/321-а.

В подальшому, позивач неодноразово (23.10.2012 року, 02.06.2014 року, 16.10.2014 року та 08.02.2016 року) звертався до Харківської міської ради з проханням продовжити дію вказаного договору оренди земельної ділянки від 15.06.2011 року, однак листами від 20.06.2014 року № Ш-5-9975/1-14.08-39, від 06.11.2014 року № Ш-5-19794/1-14.08-39 та від 03.03.2016 року № Ш-5-5005/1-16.08-39, Харківською міською радою повідомлено ОСОБА_1 про недоцільність розгляду вказаного питання.

Колегія судів зазначає, що виходячи з приписів норм діючого законодавства, відповідач зобов`язаний був нарахувати позивачу орендну плату за оренду земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 20/321-а за період з 22.11.2011 року по дату припинення дії договору (01.02.2013 року), а не по теперішній час. Тому, оренда плата за 2017 рік нарахована відповідачем безпідставно, в зв'язку з цим оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р. по справі № 820/2819/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 24.10.2017 р.