Постанова № 69796261, 19.10.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/939/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

19 жовтня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання: Гіюка Д.М.

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (Калинівської ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 07 липня 2017 року вказаний позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник позивача заперечив проти апеляційної скарги та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 07.03.2008 року між ОСОБА_4 та Хмільницькою міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 1804, 0 кв.м. для обслуговування власного нерухомого майна по вул. Володарського,1 у м.Хмільнику, за рахунок земель житлової та громадської забудови, строком на 25 років.

Згідно вказаного договору, пунктом 2.3 орендна плата земельної ділянки, встановлена орендна плата в грошовому вигляді в розмірі 7656 грн. 79 коп.

Рішенням 5 сесії міської ради 6 скликання від 27.01.2011р. "Про встановлення розмірів орендної плати" Хмільницька міська рада визначила новий розмір орендної плати за землю - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З метою приведення укладеного договору у відповідність до вимог Податкового кодексу України, враховуючи зміни розміру земельного податку для відповідної земельної ділянки, у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки, рішенням 8 сесії міської ради 6 скликання від 24.03.2011р. Хмільницькою міською радою прийнято рішення про внесення змін до п. 2.3 договору оренди земельної ділянки площею 1804,0 кв. м. та встановлення розміру орендної плати всього у сумі 18628,19 грн. щорічно.

Вподальшому, рішенням 12 сесії міської ради 7 скликання від Хмільницької міської ради 04.05.2016 року внесено зміни до п.2.3 договору оренди земельної ділянки укладеного між ОСОБА_4 і Хмільницькою міською радою, згідно яких розмір орендної плати переглядається у разі зміни нормативної грошової оцінки оцінки земельної ділянки, відповідно до рішень Хмільницької міської ради та 13.06.2016 року направлено позивачу пропозицію про укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 07.03.2008 року.

01 липня 2016 року Калинівською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №18332-0000 форми "Ф", яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб" в розмірі 33879,66 грн. та податкову вимогу та податкову вимогу №29586-02 від 20.10.2016 року форми "Ф", якою визначено суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 24201,23 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та Хмільницькою міською радою був укладений договір про оренду вказаної земельної ділянки, однією із умов якого був зокрема і розмір орендної плати, при цьому враховуючи що зміни або додаткові угоди у встановленому законом порядку, зокрема встановленому ЦК України не здійснювалися, орендодавцем неправомірно змінено умови договору шляхом внесення правлень у розмір орендної плати, а відповідачем в свою чергу протиправно винесено оскаржуване податкове-повідомлення рішення, яким визначено обов'язок позивача сплатити заборгованість, яка фактично виникла внаслідок неправомірних дій орендодавця.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, враховує наступне.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства ( далі - ПК України).

Згідно підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, та відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є обов'язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

В силу вимог пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, колегія суддів зазначає, що з набранням чинності ПК України, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Таким чином, враховуючи зазначене, розмір орендної плати за відповідну земельну ділянку не може становити менше відповідного розміру орендної плати встановленому ПК України України, при цьому не дотримання вимог ЦК України щодо порядку внесення змін до існуючого договору оренди землі не може нівелювати встановлені законом вимоги до розміру орендної плати, сплата якої є загальнодержавним обов'язком (податком), що регулюється виключно в порядку встановленому ПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року у справі № 21-274а14.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неправомірності винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зв'язку із недотриманням орендодавцем порядку внесення змін до укладеного між ним і позивачем договору оренди землі в частині розміру орендної плати.

Враховуючи те, що вимоги Податкового кодексу України є обов'язковими до виконання, податкові органи не тільки мають право, але й зобов'язані нараховувати податкові зобов'язання з сум сплаченого податку на землю у випадку сплати такого податку у розмірі меншому ніж встановленому ПК України, незалежно від розміру встановленого у відповідному договорі.

При цьому, приведення у відповідність договорів оренди зокрема із дотриманням вимог ЦК України, є обов'язком саме сторін такого договору (орендодавця та орендаря) та не впливає на обов'язок податкового органу здійснювати контроль за своєчасною та в повній мірі сплатою відповідних податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 01.07.2016 року № 18332-0000 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Податковим кодексом України. Відтак, підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_4 та скасування вказаного рішення податкового органу-відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 07 липня 2017 року, та є підставами для її скасування.

Згідно статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_4, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 жовтня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6