Ухвала суду № 69796162, 24.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 757/368/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Новак Р.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на постанову Печерського районного суду м.Києва від 25 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м.Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Печерського районного суду м.Києва від 25 липня 2017 року позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м.Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії задоволено, зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії за віком, як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу», з усіх сум заробітної плати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 05 липня 2014 року відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», в редакції, що діяла станом на 08 лютого 2012 року, в установленому при виході на пенсію розмірі 80% від сум заробітної плати та здійснити виплату пенсії.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при перерахунку та виплаті пенсії позивачу слід застосовувати норму, яка діяла на момент здійснення перерахунку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 08 лютого 2012 року перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком у розмірі 80% від суми заробітної плати відповідно до Закону України «Про державну службу».

У зв'язку з неврахуванням інших виплат, отриманих позивачем за період з 01 лютого 2010 року по 31 січня 2012 року при призначенні їй пенсії, 11 грудня 2014 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м.Києва з заявою щодо перерахунку її пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з включенням до складу заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових проблем.

Згідно довідки ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПА України від 01 лютого 2012 року №30 про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», виданої ОСОБА_2, інші виплати за період з лютого 2010 року по січень 2012 року становили 17112,91 грн., в тому числі: матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових проблем: 3290,88 грн. у липні 2010 року, 3679,71 грн. у березні 2011 року, 4892,83 грн. у грудня 2011 року, 5249,49 грн. у січні 2012 року. На всі виплати, включені в довідку, нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01 січня 2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Листом від 18 грудня 2014 року №20218/03 відповідач фактично відмовив ОСОБА_2 в перерахунку її пенсії, оскільки інші виплати не передбачені ст.33 Закону України «Про державну службу», тому надані позивачем довідки не є підставою для здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії.

За наслідком оскарження позивачем наведеної відмови у судовому порядку постановою Печерського районного суду м.Києва від 13 листопада 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано неправомірними дії УПФ України в Печерському районі м.Києва щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії за віком, як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу» з усіх сум заробітної плати, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, зобов'язано УПФ України в Печерському районі м.Києва здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії за віком, як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу» з усіх сум заробітної плати, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 05 липня 2014 року та здійснити виплату пенсії.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року апеляційну скаргу УПФ України в Печерському районі м.Києва задоволено частково, змінено постанову Печерського районного суду м.Києва від 13 листопада 2015 року, виклавши четвертий абзац резолютивної частини постанови наступним чином: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - УПФ України в Печерському районі м.Києва, на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в сумі 73,08 та витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 грн. В іншій частині постанову залишено без змін.

25 жовтня 2016 року позивачем подано до суду першої інстанції заяву про прийняття додаткової постанови, в якій позивач просила прийняти додаткову постанову, якою зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії за віком, як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу» з усіх сум заробітної плати, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 05 липня 2014 року відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» у редакції, що діяла станом на 08 лютого 2012 року, в установленому при виході на пенсію розмірі 80% від сум заробітної плати та здійснити виплату пенсії.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги ОСОБА_2, дійшов висновку, що позивач, крім задоволених позовних вимог, просила зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії за віком, як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу», з усіх сум заробітної плати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 05 липня 2014 року відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», в редакції, що діяла станом на 08 лютого 2012 року в установленому при виході на пенсію розмірі 80% від сум заробітної плати та здійснити виплату пенсії та з приводу даних позовних вимог не було ухвалено рішення, однак в мотивувальній частині постанови дане питання було розв'язано, досліджувалися докази, однак рішення ухвалено не було.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно п.1 ч.1 ст.168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

У відповідності до змісту вказаної статті додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні питання.

З матеріалів справи вбачається, що 23 квітня 2015 року позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про зміну предмету позову шляхом доповнення, в якій позивач просила п.2 позовних вимог доповнити та читати наступним чином: зобов'язати УПФ України у Печерському районі м.Києва здійснити належний перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01 липня 2014 року відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», в редакції, що діяла станом на 08 лютого 2012 року в установленому при виході на пенсію розмірі 80% від сум заробітної плати, з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових проблем, зазначених у графі «інші виплати» в довідці №30 від 01 лютого 2012 року.

З мотивувальної частини постанови Печерського районного суду м.Києва від 13 листопада 2015 року вбачається, що судом досліджувалось питання щодо застосування ст.37 Закону України «Про державну службу» в редакції, якою передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка були чинної на 08 лютого 2012 року (дата призначення пенсії позивачу).

Однак, судом не було ухвалено рішення щодо позовної вимоги про застосування при перерахунку пенсії позивача ст.37 Закону України «Про державну службу», в редакції, що діяла станом на 08 лютого 2012 року.

Таким чином, у суду першої інстанції були наявні підстави для прийняття додаткового судового рішення в цій частині з метою усунення неповноти постанови Печерського районного суду м.Києва від 13 листопада 2015 року.

У своїй апеляційній скарзі Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві стверджує, що при перерахуванні та виплаті пенсії позивачу слід застосовувати норму, яка діяла на момент здійснення перерахунку.

Згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів зазначає, що в силу вимог ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.ст.22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про державну службу») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Отже, відповідно до ст.22 Конституції України звуження та обмеження змісту й обсягу зазначених прав, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів, не допускається.

Частиною 1 ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9 зазначено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

За таких обставин, при здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі постанови Печерського районного суду м.Києва від 13 листопада 2015 року застосуванню підлягала норма ст.37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії позивачу), відповідно до якої пенсія була призначена у розмірі 80% відсотків заробітної плати.

Таким чином, при визначенні відсоткового розміру заробітної плати державного службовця, з якої призначається пенсія, застосуванню підлягає ст.37 Закону України «Про державну службу» в редакції, що була чинною на час призначення пенсії позивачу. Разом з тим, визначений ст.37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, станом на момент здійснення перерахунку пенсії позивача) розмір пенсії 70% від заробітку стосується пенсіонерів, яким пенсія призначається на час дії зазначеної редакції ст.37 Закону України «Про державну службу», натомість, позивачу пенсія була призначена в розмірі 80% заробітку у відповідності до вимог чинного законодавства на час призначення пенсії та не підлягає зменшенню внаслідок зміни законодавства.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, додаткова постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м.Києва від 25 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук