Постанова № 69796094, 19.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 р. Справа № 820/339/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-східного офісу Держаудитслужби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017р. по справі № 820/339/17

за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області

до Північно-східного офісу Держаудитслужби

про визнання протиправною та часткове скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправною та частково скасувати вимогу №20-08-15/301 від 13.01.2017 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 р. позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на III квартал 2016 року, ревізійною групою Північно-східного офісу Держаудитслужби проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області за період з 01.01.2014 р. по 01.09.2016 р.

За результатами проведеної ревізії складено акт від 26.12.2016 р. № 08-20/26 (а.с.21-94 том 1).

На підставі висновків, що викладені в акті ревізії від 26.12.2016 р. №08-20/26 відповідачем 13.01.2017 р. прийнято вимогу «Про усунення порушень законодавства» №20-08-15/301 (а.с.109-111 том 1).

Пунктом 1 вимоги встановлено, що в наслідок порушення чинного законодавства в 30-ти судах м. Харкова та Харківської області Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області зайво виплачена премія до «Дня юриста» робітникам (водіям, прибиральникам, курєрам, робітникам з обслуговування будинків та споруд), яким по умовам оплати праці дана премія не передбачена в загальній сумі 166336, 96 грн. та зайво перераховано Єдиного соціального внеску на загальну суму 59110, 38 грн. Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 225447, 34 грн.

Пунктом 2 вимоги встановлено, що в порушення завідувачу господарством Зміївського районного суду ОСОБА_3 зайво нараховано та виплачено заробітну плату за сумісництвом на загальну суму 24016, 79 грн. та зайво перераховано Єдиного соціального внеску на загальну суму 8718, 10 грн. Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 32734, 89 грн.

Пунктом 3 вимоги встановлено, завищення вартості робіт по здійсненню технічного нагляду на загальну суму 1755 грн. Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 1755 грн.

Пунктом 4 вимоги встановлено, що здійснювалось виплата премій звільненим працівникам апаратів судів за місяць, в якому проводилось звільнення, що призвело до зайвою виплати премії на загальну суму 1816,71 грн. та зайво перераховано Єдиного соціального внеску на загальну суму 659, 43 грн. Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 2476, 14 грн.

Пунктом 5 вимоги встановлені випадки нарахування премій працівникам Дзержинського, Комінтернівського, Жовтневого районних судів під час дії випробувального терміну, що був встановлений працівнику при прийнятті його на роботу, що призвело до зайвої виплати премії на загальну суму 1078, 12 грн. та зайво перераховано Єдиного соціального внеску на загальну суму 391, 55грн.

Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 1469, 67 грн. грн.

Частково не погоджуючись з вимогою відповідача усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку, а саме: з пунктом першим та другим вимоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимога від 13.01.2017 р. № 20-08-15/301 в частині визначення порушень щодо зайво виплаченої премії до "Дня юриста" робітникам в загальній сумі 166336, 96 грн., та як наслідок зайво перерахованого Єдиного соціального внеску на загальну суму 59110, 38 грн., а також щодо зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати за сумісництвом завідуючого господарством Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_3 на загальну суму 24016,79 грн., та як наслідок зайво перерахованого Єдиного соціального внеску на загальну суму 8718, 10 грн. протиправна та підлягає скасуванню, оскільки оскаржувана вимога породжує для позивача обовязок в частині відшкодування збитків.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 2 та 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначені повноваження органу державного фінансового контролю, під час проведення перевірки, а саме: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо) (п.1); одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю (п.6); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п.7); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.10); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п.13).

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання, визначено в Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами (в подальшому Порядок).

Відповідно до пункту 16, пункту 35 Порядку, ревізія проводиться шляхом: документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною, фінансовою та бюджетною звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (п.16). Результати ревізії оформляються актом, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Підпунктом 4 пункту 4 Положення №499/2011 передбачено, що Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів… застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає стягнення, санкції до осіб, винних у порушенні законодавства.

Відповідно до вимог підпункту 15, підпункту 21 пункту 6 Положення №499/2011, Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Наведені вище норми кореспондуються з приписами пункту 7 статті 10 «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що аналіз вищевказаних норм вказує, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Аналіз вказаних норм свідчить про наявність в органу державного фінансового контролю права пред'являти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово відшкодувати виявлені в ході перевірки збитки.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, тобто, у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Колегія суддів, приходить до висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Держаудитслужба пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області.

При цьому оскаржувана вимога Держаудитслужби вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду України (справи №№ 2-40а14, 21-63а14 від 15.04.2014 р., № 21-1380а15 від 16.09.2015 р.), який відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен враховуватися судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, дії відповідача щодо включення до оскаржуваної вимоги певних відомостей самі по собі не створює та не припиняє права чи обовязки особи, а лише фіксують певні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що на теперішній час, внаслідок допущеного порушення, які на теперішній час не усунуті, завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 258182, 23 грн.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позов Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області необґрунтований і в його задоволенні необхідно відмовити.

Одночасно, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що з оскаржуваної вимоги вбачається, що відповідач вимагає усунути виявлені порушення законодавства, а питання щодо відшкодування збитків в цій вимозі зазначено як таке, що структурно входить до неї, у звязку з чим у позивача виник обовязок по відшкодуванню збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково задоволено позов Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, безпідставно не прийнято до уваги наявні в матеріалах справи докази, у звязку з чим постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 р., відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017р. по справі № 820/339/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлений 24.10.2017 р.