Ухвала суду № 69796040, 18.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 522/8270/17

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Загороднюк В.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Димерлія О.О., Скрипченка В.О.,

при секретарі Нехожиній О.О.,

за участю представників відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника 3-ї особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Одеського міського голови ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2017 року про забезпечення адміністративного позову по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Одеського міського голови ОСОБА_4 та 3-ї особи Духовного управління Євангельських християн Християнської реформаторської церкви про визнання бездіяльності протиправною, визнання нечинним рішення та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05.05.2017 року ОСОБА_5 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міськради, Одеського міського голови ОСОБА_4 та 3-ї особи Духовного управління Євангельських християн Християнської реформаторської церкви, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту комунальної власності ОМР щодо залишення без розгляду його заяви про укладення договору оренди комунального майна;

- визнати протиправним розпорядження Одеського міського голови №307 від 11.04.2017р. «Про передачу в оренду Духовному управлінню Євангельських християн Християнської реформаторської церкви нежитлових приміщень другого поверху №501 загальною площею 157 м.2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 72».

- зобовязати Департамент комунальної власності ОМР розглянути його заяву та вчинити інші дії, передбачені ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо укладення договору оренди зазначеного вище приміщення.

05.05.2017р. позивач ОСОБА_5, разом з позовом, також подав до суду 1-ї інстанції клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення розпорядження Одеського міського голови №307 від 11.04.2017р.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2017 року заяву позивача ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію розпорядження Одеського міського голови №307 від 11.04.2017р. «Про передачу в оренду Духовному управлінню Євангельських християн Християнської реформаторської церкви нежитлових приміщень другого поверху №501 загальною площею 157 м.2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Богдана Хмельницького,72».

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду 1-ї інстанції, представник Департаменту комунальної власності ОМР 07.08.2017 року та представник Одеського міського голови 02.08.2017 року подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати вказану вище ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17.07.2017р. та прийняти нову, якою у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

В судове засідання суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 з невідомих причин не прибули, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені, про причини своєї неявки суд не повідомили, надіславши до суду лише письмові пояснення (від 17.10.2017р. вх.№19745) на апеляційні скарги.

Представники відповідачів та 3-ї особи в судовому засіданні суду 2-ї інстанції мотивовано наполягали на задоволенні апеляційних скарг та скасуванні ухвали суду 1-ї інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для їх задоволення.

Так, приймаючи оскаржувану ухвалу та задовольняючи клопотання позивача, суд 1-ї інстанції виходив з того, що позивачем надано належне обґрунтування необхідності забезпечення даного позову саме у такий спосіб та представлено докази на підтвердження його клопотання.

Однак, разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необгрунованими та передчасними, з огляду на наступне.

Так, дійсно, відповідно до ч.1 ст.117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень.

При цьому, виходячи з наведених положень процесуального закону та змісту приписів п.17 постанови Пленуму ВАС України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» №2 від 06.03.2008р., в ухвалі про забезпечення позову суд 1-ї інстанції повинен був навести усі мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати конкретні ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень.

Також, варто зазначити й про те, що «забезпечення позову» - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення адміністративного позову, згідно зі ст.ст.3,117 КАС України, повинен відповідати завданню адміністративного судочинства - забезпечувати захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових, чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Проте, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Як видно зі змісту оскаржуваної ухвали районного суду, основним мотивом необхідності забезпечення даного позову зазначено лише те, що відмова суду у задоволенні клопотання від 05.05.2017р. може призвести до укладення між відповідачем - Департаментом комунальної власності ОМР та 3-ою особою Духовним управлінням Євангельських християн Християнської реформаторської церкви договору оренди зазначених вище нежитлових приміщень загальною площею 157 м.2., і тоді оскаржуване рішення вже вичерпає свою дію шляхом виконання, що, в подальшому, призведе взагалі до неможливості задоволення позову позивача.

Так, як встановлено з матеріалів справи судом апеляційної інстанції, 24.11.2016р. позивач ОСОБА_5 звернувся до Департаменту комунальної власності ОМР із заявою, в якій просив укласти з ним договір оренди нежитлових приміщень, загальною площею 157 м.2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького,72.

Разом з тим, 11.04.2017р. Одеський міський голова прийняв розпорядження №307 «Про передачу в оренду Духовному управлінню Євангельських християн Християнської реформаторської церкви нежитлових приміщень другого поверху №501 загальною площею 157 м.2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького,72».

Далі, як встановлено судовою колегією в судовому засіданні, 05.05.2017р., на виконання вказаного вище розпорядження міського голови, між відповідачем - Департаментом комунальної власності ОМР та 3-ю особою - Духовним управлінням Євангельських християн Християнської реформаторської церкви було укладено договір оренди №550/70, яким 3-й особі було передано в оренду спірні нежитлові приміщення 2-го поверху загальною площею 157 м.2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького,72.

Таким чином, суд 1-ї інстанції, приймаючи 17.07.2017р. оскаржувану ухвалу про задоволення клопотання про забезпечення позову, не встановив, що вищезазначений договір оренди нежитлового приміщення, ймовірність укладення якого фактично і стала підставою для задоволення клопотання позивача, вже був укладений 05.05.2017р. Тобто, спірне розпорядження Одеського міського голови від 11.04.2017р. №307 станом на 05.05.2017р. (т.б. на момент подачі даного позову) вже реалізовано і виконано.

Крім того, на думку судової колегії, зазначені у клопотанні (заяві) заходи по забезпеченню позову фактично є предметом розгляду справи, а тому ці вимоги повинні вирішуватись виключно в порядку розгляду справи по суті в судовому засіданні постановою (або ухвалою) суду, а ні в порядку вирішення питання про забезпечення позову. В іншому випадку, це не буде відповідати меті застосування правового інституту забезпечення позову.

До того ж, судова колегія при прийнятті остаточного рішення по спірному питанню одночасно вважає за необхідне врахувати ще й ту обставину, що ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 12.09.2017 року (яка зараз оскаржується в апеляційному порядку) вже було скасовано вжиті ухвалою від 17.07.2017р. заходи забезпечення позову щодо зупинення дії спірного розпорядження Одеського міського голови №307 від 11.04.2017р.

Отже, з врахуванням вищезазначеного та конкретних обставин справи, колегія суддів вважає висновок суду 1-ї інстанції щодо задоволення клопотання позивача про забезпечення позову передчасним, необґрунтованим та не відповідаючим положенням ч.1 ст.117 КАС України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.199 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що судом 1-ї інстанції при постановлені ухвали від 17.07.2017 року було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного питання, у зв'язку з чим, відповідно до ст.202 КАС України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.195,196,199,202,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Одеського міського голови ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2017 року про забезпечення позову - скасувати та прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_5 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_7