Ухвала суду № 69795953, 25.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10456/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛ Груп» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «ТЛ Груп» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26.05.2016 №100250003/2016/000044/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та постановлення нової про відмову в задоволенні позову повністю. При цьому посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.06.2014 між позивачем (дилер, Україна) та Компанією «PT SELEMAT SEMPURNA TBK», (постачальник, Індонезія) було укладено дилерський контракт № ІN009, за умовами якого постачальник зобов'язується продати дилеру для розповсюдження на території України, а дилер зобов'язується прийняти й оплатити товари у відповідності з умовами даного контракту. Поставка товару здійснюється на умовах DAP (Incoterms 2010) до складу в Києві, Україна. Ціна за одиницю товару визначається сторонами на договірній основі в доларах США і фіксується в інвойсі.

Умови оплати за дилерським контрактом № ІN009 від 01.06.2014 р. визначені в розділі 5, яким передбачено, що дилер зобов'язується здійснити оплату кожної партії товару, зазначеної в додатку до даного контракту - інвойсах, банківським переказом не пізніше 180 днів з дати поставки. Платіж може бути виконаний повністю або частково на умовах передоплати. Датою платежу рахується дата валютування, вказана в СВІФТ-підтвердженні.

26.05.2016 року позивачем до митного оформлення за митною декларацією № 100250003/2016/136086 заявлений товар: фільтри паливні та масляні для автомобілів; торгівельна марка - SAKURA, виробник РТ SELAMAT SEMPURNA TBK (країна виробництва - Республіка Індонезія). Митна вартість товару визначена із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

В підтвердження митної вартості товару позивач надав наступні документи: дилерський контракт № ІN009 від 01.06.2014 р.; додаток № 1 від 01.06.2014 р. до дилерського контракту № ІN009 від 01.06.2014 р.; додаткову угоду від 21.02.2016 р. до дилерського контракту № ІN009 від 01.06.2014 р.; міжнародну автомобільну накладну CMR б/н від 23.05.2016 р.; інвойс № IV/SS-T/2016-04/0517 від 12.04.2016 р.; пакувальний лист № IV/SS-T/2016-04/0517 від 12.04.2016 р.; договір про надання послуг митного брокера 28/14МБО від 16.07.2014 р.; прайс-лист виробника товару б/н від 12.04.2016 р.; декларацію про походження товару (інвойс) № IV/SS-T/2016-04/0517 від 12.04.2016 р.; копію митної декларації країни відправлення 16LTLUB000EK00F077 від 23.05.2016 р; бухгалтерські документи (копії видаткової накладної від 27.01.2016 р. № 240 та податкової накладної від 27.01.2017 р. № 233), інвойс попереднього оформлення № IV/SS-T/2016-04/0517 від 12.04.2016 р.

Однак, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, декларанту, шляхом надіслання електронного повідомлення, відповідачем було запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товарів: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; для підтвердження витрат - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п. ІІІ Правил, затверджених наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 №599) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 26.05.2016 № 28 позивач повідомив відповідача про неможливість надання інших документів.

26.05.2017 року Київська міська митниця ДФС прийняли рішення про коригування митної вартості товарів № 100250003/2016/000044/2, яким відмовлено позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом у зв'язку з неподанням декларантом документів, які підтверджують митну вартість товарів (графа 33 оскаржуваного рішення).

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем були надані усі наявні у нього документи, що підтверджували митну вартість товару і обраний метод визначення митної вартості товару, оскільки надані відповідачу при митному оформленні товару відомості про визначення митної вартості товару базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, а отже висновок відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначені ч. 2, 3 ст. 53 МК України.

Частиною 5 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Ст. 57 МК України зазначені методи, за якими визначається митна вартість товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Враховуючи наведене, митний орган вправі вимагати від декларанта надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, визначеної в митній декларації та перелік яких наведено в ч. 3 ст. 53 МК України, за наявності обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, апелянт посилається на відсутність відомостей щодо засобів оплати на поставку оцінюваного товару, внаслідок чого дійшов висновку, що надані декларантом документи не містили всіх відомостей щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті.

Колегія суддів не пристає на таку позицію апелянта з огляду на наступне.

Згідно умов дилерського контракту № ІN009 від 01.06.2014 (Розділ 5), дилер зобов'язується здійснити оплату кожної партії товару, зазначеної в додатку до даного контракту - інвойсах, банківським переказом не пізніше 180 днів з дати поставки. Платіж може бути виконаний повністю або частково на умовах передоплати. Датою платежу рахується дата валютування, вказана в СВІФТ-підтвердженні.

Як стверджує позивач, часткової або повної передоплати товару, придбаного згідно дилерського контракту № ІN009 від 01.06.2014 та інвойсу №IV/SS-T/2016-04/0517 від 12.04.2016, не було, а відтак зважаючи на те, що умовами договору передбачена відстрочка оплати товару на 180 днів з дати поставки, то на момент митного очищення товару у нього були відсутні докази оплати такого товару.

Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару якщо рахунок сплачено.

Тобто, законодавець чітко визначив, що платіжний документ надається лише за умови оплати товару, що свідчить про безпідставність твердження відповідача щодо неможливості позивача надати: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Також відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вказав на наявність розбіжностей стосовно країни відправлення товару, оскільки за твердженням відповідача в графі 15 поданої митної декларації від 26.05.2016 №100250003/2016/136086 країною відправлення зазначено Сінгапур, разом із тим, згідно наданого до митного оформлення транспортного документу CMR від 23.05.2016 б/н, відправлення товару здійснюється з міста Клайпеда (Литва), що потребувало уточнення маршруту транспортування з метою виключення впливу на величину складових митної вартості оцінюваних товарів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно умов дилерського контракту № ІN009 від 01.06.2014, товар поставляється дилеру партіями на умовах DAP (Incoterms 2010) до складу в Києві, Україна. Відправка товару може здійснюватись продавцем як із його складів, так і його партнерами, дистриб'юторами і постачальниками з їх складів. Доставка товару дилеру може здійснюватися через порт Литви - Клайпеда або інші порти на розгляд постачальника.

Отже, обов'язок по відправці товару покладається саме на продавця, який самостійно визначає маршрут відправлення товару до місця призначення. Крім того, умовами даного контракту передбачена також можливість відправлення вантажу не лише зі складів правця, але і зі складів партнерів, дистриб'юторів і постачальників продавця.

Тобто, відправка товару дистриб'ютором з порту Литви - Клайпеда не суперечить умовам дилерського контракту № ІN009 від 01.06.2014.

Щодо посилань апелянта на відсутність у прайс-листі необхідної інформації стосовно опису товару, умов поставки та платежу суд зауважує таке.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, прайс-лист не є документом, який обов'язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Разом з цим колегія суддів зазначає , що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців та має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару.

Чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2015 року №К/800/23193/14.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем подано відповідачу всі необхідні документи на підтвердження митної вартості ввезеного товару, заявленої позивачем за основним методом, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 183, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Саприкіна

Судді: О.В. Епель

А.Ю. Кучма