Постанова № 69795449, 04.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2017 року справа № 336/1017/17(2-а/336/125/2017)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2017 року

у справі № 336/1017/17(2-а/336/125/2017)

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

про визнання незаконним рішення про відмову у призначенні пенсії та зобовязання призначити пенсію,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №175 від 01.02.2017 щодо відмови в призначенні пенсії з віком, як матері інваліда з дитинства. Зобовязати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 та п. 3 розділу XV Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 з 23.01.2017.

Постановою Шевченківського районного суду Запорізької області від 17.07.2017 адміністративний позов задоволено.

Визнано незаконною відмовою Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжі в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до ст.. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 3 розділу XV Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Зобовязано Шевченківське обєднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію як матері інваліда з дитинства відповідно ст.. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 3 розділу XV Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з часу її звернення, тобто з 23.01.2017.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, неврахування положень, що містяться у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1. Відповідач зазначає, що на законодавчому рівні встановлено, що для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як матері інваліда з дитинства відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідний висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, який у позивача відсутній.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 має сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який 28.09.1998, тобто у віці 9 років, визнаний в установленому порядку інвалідом з діагнозом гемофілія А.

23.01.2017 позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням від 01.02.2017 №175 відповідач відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що згідно наданим документам дитина не визнана інвалідом з дитинства у віці до 6-ти річного віку (а.с.6).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій з 01.01.2004 визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Умови призначення пенсії за віком встановлені ст.26 вказаним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до абз.4 п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тимчасово, до прийняття відповідного закону, жінки, які народили пятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Згідно з п. 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Отже визначальним є факт встановлення інвалідності дитині у відповідному віці до досягнення 6 років та факт виховання її (дитини-інваліда) матір'ю до цього віку.

Подібна позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 27.05.2014 у справі №21-133а14 та від 02.12.2014 у справі №21-534а14 та з урахуванням ч.2 ст.244-2 КАС України враховується судом при винесенні рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не спростовано, відповідний висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина позивача мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, відсутній.

Згідно висновку лікарсько-консультаційної комісії комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» № 1856 від 16.11.2016 дитина не могла бути визнана інвалідом до шестирічного віку відповідно до переліку медичних показань, затверджених Міністерством охорон здоров'я України № 175 від 05.12.1991 (а. с. 14).

Виходячи з викладеного, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про наявність в даному випадку умов, які б надавали позивачу право на призначення дострокової пенсії за віком. За встановлених обставин відмова відповідача в призначенні позивачу такої пенсії є правомірною.

Суд першої інстанції, посилаючись на Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», дійшов висновку, що правило п. 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки поняття «інвалід з дитинства» та «дитина-інвалід віком до 16 років» не є тотожними; позивач є матір'ю саме інваліда з дитинства, а в силу згаданого Порядку висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що особа мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку є необхідним у разі, коли особа визнана інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку.

Апеляційний суд вважає вказаний висновок помилковим.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Як встановлено вище, дитина позивача визнана інвалідом у віці 9 років, тобто з цього часу набула статусу дитини-інваліда з відповідними правовими наслідками, тому за умовами вказаних вище нормативних актів право позивача на призначення дострокової пенсії за віком прямо повязано з наявністю висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки у спірному випадку не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав позивача на пенсійне забезпечення.

Наведені обставини відповідно до ст..202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду Запорізької області від 17 липня 2017 року у справі № 336/1017/17(2-а/336/125/2017) скасувати, прийняти нову постанову.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, може бут оскаржена в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко