Постанова № 69795056, 20.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 жовтня 2017 року 11:40 № 826/11671/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Шрамко Ю.Т., суддів Вєкуа Н.Г., Костенка Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-1, КМУ), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-2, МВС України) та Адміністрації державної прикордонної служби України (далі - відповідач-3) про:

- визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, яка полягала у не приведенні змісту Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2006 р. № 1081 у відповідності до положень Закону України від 15.09.2015 p. № 683-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язання Кабінету Міністрів України виконати вимоги пункту 2 розділу II Закону України від 15.09.2015 p. № 683-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №» 2011-XI та внести зміни до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. № 1081;

- визнання протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України та Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягає у не приведенні змісту Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 р. № 1040, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 р. за 16/14707 у відповідності до вимог положень Закону України від 15.09. 2015 p. № 683-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України та Адміністрації Державної прикордонної служби України виконати вимоги пункту 2 розділу II Закону України від 15.09.2015 p. № 683-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XI та внести зміни до Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 р. № 1040, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 р. за № 16/14707.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на норми Конституції України, законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про Державну прикордонну службу України», Регламент КМУ, Положення про Міністерство внутрішніх справ України, Положення про Адміністрацію Держприкордонслужби та зазначає, що не приведення відповідачами змісту Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями та Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України не відповідає Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та порушує права позивача, як військовослужбовця, на забезпечення житлом.

Відповідач-1 Кабінет Міністрів України будь-яких пояснень з приводу заявленого позову до суду не надав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідач-2 Міністерство внутрішніх справ України також до суду свого представника не направило, заперечень чи пояснень не надіслало. Повідомлений належним чином.

Відповідач-3 Адміністрація державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби України) проти позову заперечив з огляду на відсутність у Державній прикордонній службі України категорії військовослужбовців «особи офіцерського складу за призовом», в силу чого у відповідача немає потреби вносити зміни до Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України. Крім того, відповідач-3 звертав увагу на приналежність позивача до категорії «військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період», а тому питання відповідності Інструкції закону не зачіпає права та охоронювані законом інтереси позивача.

Представники сторін у відповідне судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Законом України від 15.09.2015 p. № 683-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» внесено зміни щодо прав військовослужбовців, які перебувають на військовій службі за призовом осіб офіцерського складу (далі - Закон № 683).

Розділом II Закону № 683 «Прикінцеві положення» встановлено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування та зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Закон № 683 опублікований у газеті «Голос України», 2015, 10, 24.10.2015 № 197, тобто набрав чинності 25.10.2015 року.

Строк для приведення Кабінетом Міністрів України та іншими центральними органами виконавчої влади у відповідність із Законом № 683 їх нормативно-правових актів сплинув 26.01.2016 року.

ОСОБА_1, як війсковослужбовець, вважає свої права на житлове забезпечення порушеним бездіяльністю відповідачів, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Розглядаючи спірні правовідносини суд виходить з наступного.

Законом України від 15.09.2015 p. № 683-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Верховна Рада України постановила внести до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зміни до статей 8, 9, 10, 12, 13, 18 тощо. Зокрема, статті доповнено словами "військова служба за призовом осіб офіцерського складу» у відповідних відмінках.

Так, пункт 1 статті 12 вказаного Закону доповнено абзацами восьмим - дванадцятим такого змісту:

«За військовослужбовцями, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на військову службу. Такі військовослужбовці не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та зараховані на квартирний облік у військовій частині за місцем проходження служби.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства, якщо вони не займали жилих приміщень за місцем проходження служби.

У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу і не перебувають у шлюбі, розміщуються у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, а сімейні - у сімейних гуртожитках.

У разі відсутності жилих приміщень для проживання військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та члени їх сімей зобов'язані вивільнити займане ними службове жиле приміщення у двотижневий строк з дня виключення зазначених військовослужбовців із списків особового складу військової частини».

Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011, в редакції, на час розгляду справи) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, надання сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статей 1-12 Закону № 2011, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені більш високі норми щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, ніж ті, що містить законодавство України, то застосовуються норми міжнародного договору.

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Отже посилання відповідача-3 на не приведення Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України у відповідність до Закону № 683 враховуючи відсутність у Держприкордонслужбі України категорії військовослужбовців за призовом під час мобілізації на особливий період не може бути достатнім доказом, оскільки законодавством встановлено особливість характеру військової служби та обов'язок органів виконавчої влади приводити свої нормативно-правові акти у відповідність із новими законами.

З приводу статусу позивача як військовослужбовця суд зазначає, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2016 року у справі № 802/689/16-а, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 року, позивача визнано мобілізованим офіцером для проходження військової служби та зарахованим до списків особового складу Донецького прикордонного загону та всіх видів забезпечення та зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, на позивача розповсюджується дія Закону № 683 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та він є учасником правовідносин, що регулюються нормативно-правовими актами, які міністерства та інші центральні органи виконавчої влади мали привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок), яким визначено механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 грудня 2007 року № 1040 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України (далі - Інструкція), якою визначено організацію забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах Державної прикордонної служби України після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, уключаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

Відповідно до витягу з наказу Начальника Донецького прикордонного загону від 07.04.2016 року № 74-ос ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас та виключений із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення за статтею 26 частиною 8 пункту 1 підпункту «є» (у зв'язку з вислугою встановлених строків військової служби, передбачених частиною першою та абзацом другим частини сьомої статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу») та направлений на військовий облік до Вінницького об'єднаного міського військового комісаріату Вінницької області.

21.06.2016 року позивачем було направлено інформаційні запити до Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України та Адміністрації державної прикордонної служби України з метою з'ясування інформації щодо виконання зазначеними органами вимог розділу II Закону № 683 «Прикінцеві положення».

Відповідач-1 листом від 04.07.2016 року № 17-16/1374 повідомив позивача про надання доручення 31.10.2015 року № 43534/1/1-15 (копію додано до листа), зокрема МВС України, щодо надання пропозицій по приведенню актів КМУ у відповідність із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та забезпечення приведення своїх актів у відповідність із цим Законом.

Відповідач-2 листом від 07.07.2016 року № 12/1-484 зі повідомив позивача, що відповідно до інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України підготовлено проект наказу МВС «Про затвердження Інструкції про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України». На даний час зазначений проект проходить процедуру погодження.

Ураховуючи, що Урядом не внесені відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», у зв'язку з чим Адміністрацією Державної прикордонної служби України зміни до Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 грудня 2007 року 1040, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 року за № 16/14707 не вносилися.

Відповідач-3 листом від 04.07.2016 року № 721/Б-2321 повідомив позивача про опрацювання проекту наказу МВС «Про затвердження Інструкції про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» та про створення житлових комісій у кожному органі Державної прикордонної служби України.

Крім того вказано, що Урядом не внесені відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», у зв'язку з чим Адміністрацією Державної прикордонної служби України зміни до Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України зміни також не внесені. Одночасно позивача повідомлено про право осіб, призваних на військову службу за призовом офіцерського складу, на житлове забезпечення або оренду відповідного житла.

Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на 04.07.2016 року приведення актів у відповідність із Законом № 683 відповідачами не виконано. Суд також звертає увагу, що станом на час розгляду справи відповідачами не доведено, а судом не встановлено вчинення дій, наслідком яких було б приведення актів у відповідність із Законом № 683.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 21 Закону України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон № 794) Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону (стаття 41 Закону № 794).

Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України (стаття 49 Закону № 794).

Згідно частин другої-четвертої шостої статті 50 Закону № 794 проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

Проекти актів Кабінету Міністрів України, внесені на його розгляд, реєструються Секретаріатом Кабінету Міністрів України. Зареєстровані проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться до бази даних електронної комп'ютерної мережі. Їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проекти актів Кабінету Міністрів України, що мають важливе суспільне значення та визначають права і обов'язки громадян України, підлягають попередньому оприлюдненню в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 51 Закону № 794 встановлює, що постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідної реєстрації пропозицій від МВС України за дорученням КМУ від 31.10.2015 року № 43534/1/1-15 не відбулося, тобто пропозиції до відповідача-1 від відповідача-2 не надходили. Рішення щодо внесення змін до постанови № 1081 не прийнято.

Доказів протилежного суду не надано і судом не встановлено.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України» на відповідача-1 покладено обов'язок координувати діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. З цією метою Кабінет Міністрів, зокрема, затверджувати заходи, спрямовані на узгодження дій центральних органів виконавчої влади та об'єднання їх зусиль для виконання спільних завдань.

Виходячи з наведеного, а також з урахуванням, що з жовтня 2015 року будь-яких інших дій на виконання Закону № 683, крім надіслання доручення, КМУ не вчинено, суд приходить до висновку, що відповідачем-1 допущено бездіяльність, яка полягає у не приведенні змісту Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2006 р. № 1081 у відповідності до положень Закону України від 5.09.2015 p. № 683-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10. 2015 № 878 затверджено Положення про Міністерство внутрішніх справ України (далі - Положення).

Відповідно до вказаного Положення МВС України розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції; погоджує проекти законів, інших актів законодавства, які надходять на погодження від інших міністерств та центральних органів виконавчої влади, готує в межах повноважень, передбачених законом, висновки і пропозиції до проектів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, та проектів законів, внесених на розгляд Верховної Ради України іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; взаємодіє в межах повноважень, передбачених законом, з органами державної влади з питань соціального захисту та пенсійного забезпечення працівників МВС, військовослужбовців Національної гвардії та членів їх сімей, а також працівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; вживає в межах повноважень, передбачених законом, заходів до забезпечення правового і соціального захисту працівників МВС, військовослужбовців та працівників Національної гвардії, пенсіонерів із числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, членів їх сімей, розробляє пропозиції із зазначених питань і вносить їх на розгляд відповідних органів тощо.

МВС України для виконання покладених на нього завдань має право, зокрема, отримувати в установленому порядку безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених на нього завдань інформацію, документи і матеріали.

МВС України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами та організаціями.

МВС України в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Накази МВС, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Нормативно-правові акти МВС підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Як встановлено судом, відповідач-2 будь-яких дій щодо приведення у відповідність нормативно-правових актів до Закону № 683 в частині житлового забезпечення військовослужбовців не вчинив. Доказів протилежного суду не надано і судом не встановлено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10. 2014 № 533 затверджено Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, згідно якого Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Адміністрація Держприкордонслужби відповідно до покладених на неї завдань узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції Адміністрації Держприкордонслужби, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові внутрішніх справ; вносить на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та розроблені Адміністрацією Держприкордонслужби проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, а також позицію щодо проектів, розробниками яких є інші міністерства; вносить на розгляд Міністра внутрішніх справ проекти нормативно-правових актів МВС з питань, що належать до компетенції Адміністрації Держприкордонслужби; забезпечує виконання Адміністрацією Держприкордонслужби наказів МВС та доручень Міністра внутрішніх справ з питань, що належать до компетенції Адміністрації Держприкордонслужби.

Враховуючи, що доказів надання доручення відповідачу-3 з приводу приведення у відповідність Інструкції та або надання пропозицій з питань, викладених у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 683 суду не пред'явлено, то у суду відсутні підстави для висновку щодо допущення відповідачем-3 бездіяльності в частині не приведення змісту Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України у відповідності до вимог положень Закону України від 15.09. 2015 p. № 683-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З приводу позовних вимог щодо зобов'язання відповідача-3 вчинити відповідні дії на приведення у відповідність нормативно-правового акту, суд зазначає, що відповідач-3 наділений відповідними повноваженнями щодо внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ проектів нормативно-правових актів МВС з питань, що належать до компетенції Адміністрації Держприкордонслужби, а тому, з урахуванням дії норми «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 683, яка не виконана відповідачами протягом тривалого часу та неможливістю реалізації позивачем своїх прав на забезпечення житлом, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача-3 виконати вимоги пункту 2 розділу II Закону України від 15.09.2015 p. № 683-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XI та внести зміни до Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 р. № 1040, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 р. за № 16/14707.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим в частині та визнається таким, що підлягає задоволенню частково.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. № 1081, у відповідність до положень Закону України від 15.09.2015 p. № 683-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

3. Зобов'язати Кабінет Міністрів України виконати вимоги пункту 2 розділу II Закону України від 15.09.2015 p. № 683-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №» 2011-XI та внести зміни до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. № 1081.

4. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не приведення Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 р. № 1040, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 р. за 16/14707 у відповідність до вимог положень Закону України від 15.09.2015 p. № 683-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

5. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України та Адміністрацію Державної прикордонної служби України виконати вимоги пункту 2 розділу II Закону України від 15.09.2015 p. № 683-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XI та внести зміни до Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 р. № 1040, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 р. за № 16/14707.

6. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий Ю.Т. Шрамко

Судді Н.Г. Вєкуа

Д.А. Костенко