Постанова № 69794650, 25.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3565/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2, за довіреністю,

представника відповідача ОСОБА_3, за довіреністю,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про поновлення на роботі виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовомЛомако ОСОБА_13 до Одеської митниці ДФС, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ,в якомупозивач просив суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці ДФС № 536-о від 06.06.2017 р., про звільнення ОСОБА_1

2. Негайно поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці Державної фіскальної служби України, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу у митних органах з 1994 року і на час звільнення перебував на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС України.

У звязку із введенням в дію, наказом Одеської митниці ДФС від 28.02.2017 р. №100, затверджених ГДФ України, організаційної структури та штатного розпису на 2017 р., Одеської митниці ДФС, 05.04.2017 р. позивач був викликаний до кадрової служби, та письмово попереджено про скорочення чисельності митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС зміни істотних умов державної служби та про можливе наступне звільнення.

06.06.2017 року за наказом №536-о від 06.06.2017 р. Одеської митниці ДФС позивач звільнений із займаної посади інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС з підстав передбачених пунктом 1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», та п.1 ст.40 КЗпП України.

Позивач вважає наказ № 536-о від 06.06.2017 р. протиправним таким, що грубо порушує трудові та конституційні права позивача, оскільки не було враховане його переважне право залишення на роботі та була порушення процедура звільнення.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав викладених у позові (а.с.4-6).

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити з підстав викладених у запереченні на позов (а.с.27-31).

В обґрунтування письмових заперечень представник відповідача зазначила, що підставою для звільнення позивача стало наступне.

Відповідно до наказу Одеської митниці ДФС від 12.12.2016 р. №566 «Про здійснення дисциплінарного провадження» Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС організовано та здійснено заходи з дисциплінарного провадження стосовно низки працівників Одеської митниці ДФС, серед яких був й позивач.

Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що позивач порушив Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів, а отже є підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Разом з тим комісією зазначено, що ОСОБА_1 неможливо притягнути до дисциплінарної відповідальності у звязку із закінченням терміну проведення дисциплінарного провадження. Але наявність в діях позивача дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія вважає, що при подальшому просуванні по службі необхідно розглянути питання щодо переведення ОСОБА_1, відповідно до законодавства на посади не повязані із здійсненням митного контролю та митного оформлення.

У звязку з веденням в дію наказу Одеської митниці ДФС №100 від 28.02.2017 р. штатна чисельність митниці зменшувалася з 1417 до 1187 штатних одиниць.

Отже мали місце зміни в організації виробництва і праці, а відтак є законні підстави для розірвання з позивачем трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Тобто лише начальник митниці в порядку визначеному законодавством приймає рішення щодо призначення або звільнення працівників митниці на посаді в митниці виходячи з їх кваліфікації та продуктивності праці дотримання трудової дисципліни, досвіду роботи в органах доходів і зборів.

Оскільки відповідно до штатного розпису Одеської митниці ДФС на 2017 р. вакантні посади інспекторів були відсутні, будь-яку іншу рівнозначну посаду ОСОБА_1 запропоновано не було.

Представник відповідача зазначив, що звільнення позивача з роботи в Одеській митниці ДФС у звязку зі скороченням штатної чисельності відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», п.1 ст.40 КЗпП України вчинено у відповідності до законодавства України та в межах повноважень Одеської митниці ДФС, при цьому права, свободи чи законні інтереси позивача порушено не було, а отже немає підстав для задоволення його позовних вимог.

Треті особи у судове засідання не зявилися про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач проходив службу у митних органах з 1994 року і на час звільнення перебував на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС України.

06.04.2017 р. позивач попереджений про скорочення чисельності митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС, зміну істотних умов державної служби та можливе наступне вивільнення, про що свідчить підпис позивача на попереджені (а.с.34).

06.06.2017 р відповідач прийняв наказ №536-о про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.32-33).

Суд встановив, що підставою для звільнення позивача з займаної посади стало наступне.

Наказом Одеської митниці ДФС від 12.12.2016 р. №566 «Про здійснення дисциплінарного провадження» Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС організовано та здійснено заходи з дисциплінарного провадження стосовно низки працівників Одеської митниці ДФС, серед яких був й позивач.

Протягом дисциплінарного провадження відповідно до вимог ч.2 ст.73 Закону України «Про державну службу», Положення про Дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ, затвердженого наказом Одеської митниці ДФС від 20.05.2016 р. №182, сформовано дисциплінарну справу та проведено дисциплінарне провадження.

Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що при оформленні митної декларації, не дотримано процедуру обміну інформацією між посадовою особою митниці та декларантом, що є порушенням вимог Порядку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», що є підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Разом з тим комісією зазначено, що позивач не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності відповідно до положень ч.3 ст. 65 Закону України «Про державну службу», оскільки «державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло 6 місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, або якщо минув рік після його вчинення» (а.с.35-40).

З урахуванням зазначеного та у звязку із закінченням терміну проведення дисциплінарного провадження та неможливістю для притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Одеської митниці ДФС, але наявністю у їх діях дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія вважає, що при подальшому просуванні по службі необхідно розглянути питання щодо переведення позивача, відповідно до законодавства, на посади не повязані із здійсненням митного контролю та митного оформлення.

Відповідач прийняв наказ №100 від 28.02.2017 р. «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису» відповідно до наказу ДФС №34 від 25.01.2017 р. «Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів» та у звязку із затвердженням 16.01.2017 р. організаційної структури Одеської митниці ДФС на 2017 р. та затвердження 21.02.2017 р. штатного розпису Одеської митниці ДФС на 2017 р., уведено в дію затверджені Головою ДФС України з 01.01.2017р. організаційну структуру Одеської митниці ДФС, а також штатний розпис на 2017 р. Одеської митниці ДФС (а.с.46-51).

Порядком денним засідання зазначено розгляд питання щодо попередження про наступне вивільнення посадових осіб митних постів «Одеса-порт», «Чорноморськ», «Одеса-аеропорт», «Одеса-спеціалізований», «Григорівка» Одеської митниці ДФС, посади яких скорочено у звязку з введенням в дію наказом Одеської митниці ДФС від 28.02.2017 р. №100 затверджених Головою Державної фіскальної служби України організаційної структури та штатного розпису на 2017 р. Одеської митниці ДФС.

Окрім того, під час засідання ОСОБА_9 заступник начальника митного поста начальник відділу митного оформлення № 4 митного поста «Одеса-центральний» (колишній митний пост «Одеса-порт») ОСОБА_14 як безпосередній керівник позивача, надав негативну характеристику стосовно позивача.

Суд встановив, що штатна чисельність митниці зменшена з 1417 до 1187 штатних одиниць так зокрема, штатну чисельність митного поста «Одеса-центральний» (колишній митний пост «Одеса-порт») зменшено на 8 штатних одиниць. Та станом на 06.04.2017 р. в Одеській митниці ДФС відсутні вакантні посади державних службовців. З урахуванням цього 7 працівників, серед яких й позивач перебувають поза штатом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини між позивачем та митницею виникли з питань правомірності звільнення позивача з державної служби у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці - скороченням чисельності та штату працівників і регулюються нормами Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» (далі - Закон № 889) та Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 889 відносини, що виникають у зв'язку і вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом якщо інше не передбачено законом.

Частиною 3 статті 5 Закону № 889 передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульована цим Законом.

Загальні підстави припинення державної служби встановлені статтею 83 Закону № 889.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону № 889 державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону № 889 підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, в тому числі, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного орган; реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - інші роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частина 3 статті 87 Закону № 889 встановлює, що процедура вивільненні державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Відповідно до ч. 4 статті 36 КЗпП України встановлено, що припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст.40).

Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Ліквідація ж структурного підрозділу юридичної особи із створенням або без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лтше про зміну внутрішньої (організаційною) структури юридичної особи.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з п. 4 ст.Закону № 889 про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніше як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Суд зауважує, що оскільки відповідно до штатного розпису Одеської митниці ДФС на 2017 р. вакантні посади державних інспекторів були відсутні відповідач не запропонував позивачу рівнозначну посаду.

Крім того, позивач 13.04.2017 р. подав лист повідомлення на імя В.о. начальника Одеської митниці ДФС ОСОБА_15 в якому повідомив, що відповідно до діючого законодавства має переважне право на залишення на роботі при вивільнені працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці, бажає продовжити службу в Одеській митниці ДФС та просив вирішити питання щодо пропонування йому відповідної посади в митниці (а.с.15).

Суд зазначає, що позивач інвалід 2 групи, що підтверджується посвідченням серії Є № 01319, яке видане 25.12.2014 р. Також, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується посвідченням серії А №003042, яке видане 26.12.2014 р. Позивач ветеран військової служби, що підтверджується посвідченням серії АА №244327 , яке видане 16.06.2015 р.(а.с.16).

Відповідно до п.7 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надається переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.

Згідно з п.1 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Нормою цього ж Закону п.14 ст.13 переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємств, установ, організацій.

Однак відповідач проігнорував лист позивача, свідомо зволікаючи зазначених приписів.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що ОСОБА_1 має законодавчо визначені переваги для залишення на роботі на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС України.

Впродовж судового розгляду представник відповідача не довів перевагу інших переведених співробітників.

Відповідно до статті 43 Конституції України: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується».

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує різні можливості у виборі роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення».

Таким чином суд робить висновок, що відповідач всупереч чинного законодавства прийняв наказ № 536-о від 06.06.2017 р., яким звільнив позивача із займаної посади.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України №108/95-ВР Про оплату праці визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100.

Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 Порядку №100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Згідно з довідкою Одеської митниці ДФС №476 від 13.07.2017р. (а.с.45), заробітна плата позивача за останні два календарні місяці із розрахунку нарахованої зарплати за квітень 2017 року в розмірі 4700 грн. та травень 2017 року в розмірі 6363,75 грн. склала 11063,75 грн.

Таким чином, суд робить висновок про наявність підстав для стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 06.06.2017р. по 19.10.2017року (97 днів х 283,69) у розмірі 27517,93 грн.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У звязку з тим, що ОСОБА_1 поновлюється на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста Одеса-порт Одеської митниці ДФС, то у відповідності до п.1, 3 ч.1 ст. 256 КАС України постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на зазначеній посаді та в частині стягнення з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 5531,88 грн. (без урахування обовязкових відрахувань) підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.94 якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору в порядку статті 5 Закону України «Про судовий збір» та відповідно не здійснював судові витрати, питання про їх розподіл судом не вирішується.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, ч. 6 ст. 128, 159 - 163, 254, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці ДФС № 536-о від 06.06.2017 р., про звільнення ОСОБА_1

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС.

4.Стягнути з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 27517 грн. (двадцять сім тисяч пятсот сімнадцять),93 грн.без урахування обовязкових відрахувань.

5.Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС та в частині стягнення з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 5531 (п'ять тисяч пятсот тридцять одна),88 грн. без урахування обовязкових відрахувань.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 25 жовтня 2017 року.

Суддя /підпис/ ОСОБА_16

.