Постанова № 69794104, 02.10.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року об 11 год. 25 хв.Справа № 808/2619/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Батигіна О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач або ОСОБА_1О.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (надалі суд) із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі відповідач, контролюючий орган або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення, яке було прийнято ГУ ДФС у Запорізькій області за №46492-13 від 30.06.2017 про визначення суми грошового зобовязання з транспортного податку у розмірі 25 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач не врахував приписи п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України та те, що його автомобіль не є обєктом оподаткування транспортним податком, оскільки його середньоринкова вартість за даними сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі складає 1 111 489,50 грн., що є меншим, ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2017, тобто 1 200 000 грн. Враховуючи вищевикладене позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не зявився, до його початку надав клопотання про розгляд справи без його участі (вх. №26630 від 02.10.2017).

Представник відповідача в судове засідання також не зявився, надавши до його початку клопотання про розгляд справи без його участі (вх. №26619 від 02.10.2017). Позов не визнає з підстав, викладених в письмових запереченнях проти адміністративного позову (вх. №26039 від 26.09.2017), в яких зазначив, що автомобіль позивача був в переліку ймовірних платників транспортного податку у 2017 році у звязку з чим й було сформовано та направлено позивачеві оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв у законний спосіб, на підставі та у межах визначених повноважень та у звязку з чим просить відмовити в позові.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи подані клопотання представників сторін, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу за відсутності сторін у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE 3D, 2016 року випуску, обємом двигуна 2179 куб.см., тип пального дизель, дата реєстрації 01.04.2016 (договір купівлі-продажу №ЛСФ-000098 від 28.03.2016, укладений між ТОВ «Віннер Автомотів» та ОСОБА_1 (а.с.5-8).

30.06.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято у відношенні ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №46492-13 про визначення податкового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 гривень, податковий період - 2017 рік (а.с. 9, 30).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було надіслано на адресу ОСОБА_1 поштою та отримано ним особисто 05.07.2017, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, форми №119 (а.с.30).

Позивачем було розпочато процедуру адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення, за результатами якої рішенням ДФС України про результати розгляду скарги №10303/Б/99-99-11-02-01-14 від 11.08.2017 (а.с.11) податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області форми «Ф» №46492-13 від 30.06.2017 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Правомірність визначення позивачу податкового зобовязання з транспортного податку в 2017 році та, як наслідок, оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є предметом судового розгляду у даній справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Пунктом 81 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 статтю 267 ПК викладено в новій редакції. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, він набрав чинності з 01.01.2015.

Отже, Законом №71-VIII введено новий вид податку - транспортний податок. З 01.01.2015 статтею 267 ПК встановлено об'єкт оподаткування, платників транспортного податку, розмір ставки, податковий період, за який він підлягає обчисленню та сплаті, порядок його адміністрування податковим органом.

Відповідно до ст. 265 ПК (в редакції від 28.12.2014), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Пунктом 73 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII від 24.12.2015 внесено наступні зміни до ст. 267 ПК: зокрема, підпункт 267.2.1 п. 267.2 викладено в такій редакції: «267.2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті»;

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України).

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п. 267.4. ст. 267 ПК України).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України).

Згідно з пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України, обчислення суми податку з обєкта/обєктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

За приписами підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Пунктом 23 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» №1791-VIII від 20.12.2016 в абзаці першому підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України цифри «750» замінено цифрами «375».

А пунктом 114 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні»№1797-VIII від 21.12.2016 внесено такі зміни до статті 267 ПК України:

1)у підпункті 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України:

абзац другий викладено в такій редакції:

«Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, обєму циліндрів двигуна, типу пального»;

та доповнено абзацом третім такого змісту:

«Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, обєм циліндрів двигуна, тип пального».

Зміни, внесені до статті 267 ПК України Законами №1791-VIII та №1797-VIII, набрали чинності з 01.01.2017.

З урахуванням внесених змін підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України з 01.01.2017 звучить наступним чином:

Обєктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, обєму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, обєм циліндрів двигуна, тип пального.

Суд зазначає, що за приписами п.4.3 ст.4 ПК України, податкові періоди й строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

В п.4.4. ст.4 ПК України визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з п.6.1 ст.6 ПК України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України (п.6.3 ст.6 ПК).

Відповідно до пп.7.1.1-7.1.8 п.7.1 ст.7 ПК України, під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

В п.7.3 ст.7 ПК України передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

При цьому одним із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство, є принцип стабільності (пп. 4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України), згідно з яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Суть такого принципу податкового законодавства полягає у неможливості внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

Суд зауважує, що Законами №1791-VIII та №1797-VIII, внесено зміни до елементів транспортного податку, зокрема до обєкту оподаткування (абз. 1 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України) та до порядку його обчислення (абз.абз. 2, 3 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України).

Таким чином, оскільки Закони №1791-VIII та №1797-VIII набули чинності з 01.01.2017, ними внесено зміни до елементів транспортного податку, то у спірному випадку базовим податковим періодом для сплати транспортного податку, з урахуванням приписів пп. 4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК, є 2018 рік.

Окрім того, як вже зазначалося вище, обєктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» № 1801-VIII від 21.12.2016 установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.

Таким чином, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» № 1801-VIII від 21.12.2016 на 01.01.2017, та приписів абз. 1 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК, середньоринкова вартість обєкта оподаткування транспортним податком повинна складати 1 200 000 грн. (3200 грн. х 375 розмірі = 1 200 000 грн.)

Суд вважає за необхідне звернути увагу на приписи абзацу другого підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, за якими, середньоринкова вартість легкових автомобілів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, обєму циліндрів двигуна, типу пального.

Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» № 66 від 18.02.2016 (надалі Методика).

Згідно з п. 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, обєму циліндрів двигуна, типу пального;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576).

За приписами пункту 3 Методики, джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів).

Суд зазначає, що законодавцем чітко визначено методику розрахунку вартості обєкта оподаткування транспортним податком, до складових якої обовязково входить така складова як строк експлуатації транспортних засобів у роках.

Отже, з урахуванням вимог п. 267.2 ст. 267 ПК України та п. 2 Методики, відповідач був зобовязаний розрахувати вартість автомобіля позивача з урахуванням коефіцієнтів, встановлених Порядком №403.

Відповідачем до суду не надано доказів врахування при визначенні позивачу податкового зобовязання такого чинника як строк експлуатації його транспортного засобу у роках, який складає 1 рік.

Під час розгляду справи судом досліджено прас-лист дилера LAND ROVER RANGE ROVER ТОВ «Віннер Автомотів» до договору ЛСФ-000098, згідно з яким загальна вартість автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE VIN SALVA2BC0GH121525, 2016 року випуску, обємом двигуна 2179 куб.см., тип пального дизель, склала 52 810 євро, з урахуванням акційної пропозиції ( - 4000 євро) вартість авто склала 48 810 євро, а з урахування спеціальної пропозиції (- 960 євро) 47 850 євро, вартість авто у гривнях на день придбання з ПДВ 1 423 537,50 грн., без ПДВ 1 186 281,25 грн.

Також судом досліджено акт приймання-передачі автомобіля та супровідної документації від 30.03.2016, який є додатком №2 до договору купівлі-продажу №ЛСФ-000098 від 28.03.2016, укладеного між ТОВ «Віннер Автомотів» та ОСОБА_1, за яким ціна автомобіля складає 1 188 743,88 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 237 748,78 грн., та разом 1 426 492,66 грн.

Позивачем до матеріалів справи надано роздруківку з офіційного сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі, де позивачем за допомогою сервісу «Транспортні засоби: розрахунок вартості» зроблено розрахунок середньоринокової вартості легкового автомобіля марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER EVOQUE 3D, 2.2 внутрішнього згорання, дизель, 2016 року випуску, з урахуванням таких вихідних даних: вартість нового транспортного засобу: 1 792 725 грн.; строк експлуатації транспортного засобу: 1 рік; коефіцієнт за строком експлуатації: 62.

За наслідками розрахунку вартість авто позивача склала 1 111 489,50 грн. гривень, що є меншим, ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2017 (1 200 000 грн.).

Суд зазначає, що такий розрахунок здійснено з урахуванням коефіцієнтів коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації (Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №403 від 10.04.2013).

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд вважає за необхідне погодитися з твердженнями позивача, що транспортний засіб марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER EVOQUE 3D, що належить йому на праві власності, не є обєктом оподаткування транспортним податком у 2017 році у звязку з чим підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з транспортного податку у 2017 році не має, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до пп.пп. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобовязані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді даної справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені п. 267.2 ст. 267 ПК України та п. 2 Методики, необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цим вимогам відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання та доводяться матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області форми «Ф» №46492-13 від 30.06.2017, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб за податковий період 2017 рік у розмірі 25 000 грн. (двадцять пять тисяч гривень).

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати у розмірі 640 грн.(шістсот сорок гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова