Постанова № 69794099, 05.10.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року о 14 год 35 хв.Справа № 808/2718/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Батигіна О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Прокуратури Запорізької області

про зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач або ОСОБА_1В.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до прокуратури Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- зобовязати прокуратуру Запорізької області доплатити належну ОСОБА_1 заробітну плату відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» за червень грудень 2016 року у розмірі 598 968,9 грн., за січень квітень 2017 року 653 605,9 грн., на загальну суму 1 252 574,8 грн.;

- звернутись в порядку ч. 5 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо неконституційності вимог п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та п. 11 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», якими встановлено, що положення ч. 2 ст. 33 та ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він працює в прокуратурі Запорізької області. Вказує, що при розрахунку його заробітної плати відповідач не дотримується вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», що призводить до виплати заробітної плати у значно меншому від встановлено наведеною нормою розмірі.

Позивач у судове засідання не прибув, 05.10.2017 надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (вх. №27067).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях (вх. №27088 від 05.10.2017). В обґрунтування заперечень зазначає, що в силу положень статті 98 Кодексу законів про працю України прокуратурою Запорізької області нарахування та виплата заробітної плати здійснюється виключно на підставі штатного розпису та кошторису, затверджених Генеральним прокурором України, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» №505 від 31.05.2012. Нарахування та виплата заробітної плати на підставі ст.. 81 Закону України «Про прокуратуру» суперечить приписам п.п. 1, 11 ст. 23, п. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного суду України (далі КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, враховуючи подачу позивачем заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 17.10.2007 позивач працює в органах прокуратури. На теперішній час займає посаду прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Запорізької області.

15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014, статтею 81 якого визначено складові та розмір заробітної плати прокурорів.

З моменту набрання чинності Законом №1697-VII заробітна плата позивачу розраховується без дотримання вимог статті 81 цього Закону, що, на думку позивача, є порушенням закону та призводить до порушення його прав.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (надалі Закон №1697-VII).

Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (ст. 1 Закону №1697-VII).

Частиною першою статті сьомої Закону №1697-VII визначено, що систему прокуратури України становлять:

1) Генеральна прокуратура України;

2) регіональні прокуратури;

3) місцеві прокуратури;

4) військові прокуратури;

5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

За визначенням частини першої статті 10 Закону №1697-VII до регіональних прокуратур належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя.

Пунктами четвертим, пятим частини першої статті 16 Закону №1697-VII до гарантій незалежності прокурора віднесено установлений законом порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури та належне матеріальне, соціальне та пенсійне забезпеченням прокурора.

Соціальному та матеріально-побутовому забезпеченню прокурора та інших працівників органів прокуратури присвячено однойменний розділ ІХ Закону №1697-VII.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 81 Закону №1697-VII, заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:

1) вислугу років;

2) виконання обовязків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Згідно з ч. 3 ст. 81 Закону №1697-VII (у редакції чинній до 01.01.2017), посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно:

з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Частиною четвертою статті 81 Закону №1697-VII передбачено, що посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом:

1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2;

2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.

Згідно із ч.7 ст.81 Закону №1697-VII, прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Законом №1697-VII визначено, зокрема, розмір посадового окладу прокурора регіональної прокуратури.

Водночас, підпунктом 1 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VII визнано Закон України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 таким, що втратив чинність, крім, в тому числі, ч. 1 ст. 49 Закон України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991, якою визначено, що заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.13 Розділу XIII Закону №1697-VII, Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

На час виникнення спірних правовідносин між сторонами Кабінет Міністрів України, покладені на нього обовязки п.13 Розділу XIII Закону №1697-VII, не виконав.

В той же час, статтею 89 Закону №1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Статтею 90 Закону №1697-VII визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

У свою чергу, пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України №928-VІІІ від 25.12.2015 «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено, що норми і положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 2015р., №2-3, ст.12); […] застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України.

Окрім того, пунктом 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та Бюджетного кодексу України не визнавалися неконституційними у встановленому законом порядку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що при розрахунку заробітної плати та визначенні посадового окладу, з якого розраховується розмір встановлених позивачу надбавок, відповідачем, у спірному періоді, застосовувалися положення постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 (із зміна та доповненнями) «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» та постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Надаючи правову оцінку таким діям відповідача, з якими не погоджується позивач, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 99 Кодексу законів про працю України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно із ч.2 ст.8 Закону України «Про оплату праці», умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Як зазначено вище, ст.ст.89, 90 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

У свою чергу, Законом України про Державний бюджет України на 2016 рік визначено, що положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних правовідносин оклади та умови оплати праці працівників органів прокуратури були врегульовані постановою КМУ №505 від 31.05.2012 (із зміна та доповненнями) та постановою КМУ №1013 від 09.12.2015 на підставі пп. 1 п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VII. При цьому, розмір окладу, зазначений в цих постановах, був іншим, ніж визначено Законом України «Про прокуратуру». Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього п.13 Розділу XIII Закону №1697-VII обовязки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цим законом у тримісячний строк не виконав.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Враховуючи викладене, оскільки з часу набрання чинності Законом №1697-VII Кабінетом Міністрів України зміни до постанови №505 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників прокуратури, не внесено, Законом України про Державний бюджет України на 2016 рік видатки на реалізацію положень ст. 81 Закону №1697-VII не передбачено та те, що ч. 1 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 на сьогоднішній час залишається чинною, а також приймаючи до уваги приписи п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, прокуратура Запорізької області, як розпорядник бюджетних коштів, не мала правових підстав для нарахування та виплати заробітної плати позивачу поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для перерахунку заробітної плати позивачу у спірному періоді, з урахуванням посадового окладу, який визначено ст. 81 Закону №1697-VII.

Щодо позовної вимоги про звернення в порядку ч. 5 ст. 9 КАС України до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо неконституційності вимог п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та п. 11 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», якими встановлено, що положення ч. 2 ст. 33 та ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КАС України, у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

За приписами наведеної норми КАС України право на звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта є саме правом суду, а не обовязком, та реалізується виключно у випадку виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України.

Водночас, під час розгляду даної справи у суду таких сумнівів відносно наведених позивачем норм права не виникало.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, позивач зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011.

Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, необхідності в вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова