Постанова № 69793858, 25.10.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 р. Справа № 805/2738/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Приватного

акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод»

до відповідача ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного

управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 11.08.2017 року №0002941200 про сплату штрафної санкції за порушення строку сплати грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 62711 грн. 11 коп.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, податкове повідомлення рішення, яке оскаржується, винесене відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Зазначає, що згідно п. 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Вказує на те, що у податкового органу не було жодних підстав, наведених у вищезазначеній нормі Закону, проводити камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Зазначає, що п. 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» встановлені обмеження щодо проведення контролюючими органами перевірок, а не їх заборона.

Враховуючи наведене, просить в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представники сторін надали заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, заслухавши представників сторін, суд зясував наступні обставини справи.

ПрАТ «Азовський машинобудівний завод» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ЄДРПОУ 32954671), місцезнаходження юридичної особи: 87400, АДРЕСА_1, перебуває на обліку як платник податків у ОСОБА_1 ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 10).

23.06.2016 року ОСОБА_1 ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області здійснена камеральна перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість ПАТ «Азовський машинобудівний завод», за результатами якої складений акт № 307/05-40-12/32954671(а.с. 13).

Під час перевірки податковим органом встановлені порушення ПрАТ «Азовський машинобудівний завод» вимог чинного законодавства, а саме, п. 50.1 ст. 50, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством порушені строки сплати грошового зобовязання зі сплати податку на додану вартість за період з грудня 2014 року по червень 2015 року на 202, 263, 204, 241, 246, 249, 214, 224, 235, 238, 274, 294, 307, 277, 299, 280, 268, 238, 299 днів (а.с. 13).

На підставі акту перевірки ОСОБА_1 ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області прийняте податкове повідомлення рішення від 11.08.2017 року №0002941200 про сплату штрафної санкції за порушення строку сплати грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 62711 грн. 11 коп. (а.с. 15).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обовязок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість віднесений до загальнодержавних податків та зборів.

Як зазначалось раніше, під час перевірки встановлене порушення позивачем вимог п. п. 50.1 ст. 50, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України.

Порядок надання податкової декларації з ПДВ та строки розрахунків з бюджетом визначені статтею 203 Податкового кодексу України, відповідно до якої податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобовязання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, суми податку на додану вартість сплачені товариством з порушенням граничного терміну сплати такого зобовязання.

Відповідальність за затримку сплати узгоджених сум податкових зобов?язань встановлена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки під час перевірки встановлене порушення позивачем граничних строків сплати сум узгоджених податкових зобов?язань, суд вважає, що відповідач правомірно, на підставі зазначеної норми Закону та в межах повноважень, визначених чинним законодавством, застосував до позивача штраф за встановлене порушення.

Суд вважає неправомірним довід позивача про відсутність у податкового органу права проводити камеральні перевірки платників податків у 2015, 2016 роках, виходячи з наступного.

Види перевірок контролюючих органів, порядок та підстави для їх проведення визначені главою 8 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України 75.1 контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п.75.1.1 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобовязання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений статтею 76 Податкового кодексу України, відповідно до якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що камеральна перевірка це особливий вид перевірок, яка проводиться у приміщені податкового органу та її предметом є виключно данні податкових декларацій та данні системи електронного адміністрування податку на додану вартість, або своєчасність подання або реєстрації документів податкової звітності та своєчасність перерахування сум грошових зобов?язань платниками податків.

Пунктом 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою субєкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки субєктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З системного аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що її положення стосуються обмеження проводити документальні перевірки, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Оскільки камеральна перевірка це особливий вид перевірок, яка проводиться у приміщені податкового органу та її предметом є виключно данні податкових декларацій та данні системи електронного адміністрування податку на додану вартість, або своєчасність подання або реєстрації документів податкової звітності та своєчасність перерахування сум грошових зобов?язань платниками податків, під час такої перевірки документи фінансової, статистичної та іншої звітності, регістри податкового та бухгалтерського обліку, первинні документи та податкова інформація не досліджуються, суд вважає, що податковий орган не позбавлений права здійснювати такий вид перевірок у спірний період.

Згідно ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надані суду належні докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування та застосування штрафу за встановлені порушення в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи наведене та те, що нормами чинного законодавства передбачений обовязок позивача сплачувати податки у межах строків, визначених Податковим кодексом України, під час розгляду справи встановлена правомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства та застосування штрафу за встановлені порушення, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 128, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 11.08.2017 року №0002941200 про сплату штрафної санкції за порушення строку сплати грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 62711 грн. 11 коп. відмовити повністю.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Давиденко Т.В.