Постанова № 69793634, 17.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ОДПІ) до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ) про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОДПІ звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з банківських рахунків ПАТ та за рахунок готівки, що належить відповідачеві, податковий борг на загальну суму 1 043 780 827 грн 17 коп.

Суди встановили, що у зв'язку з неповною та несвоєчасною сплатою відповідачем самостійно задекларованих грошових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (яка була розмежована за кодами бюджетної класифікації на плату за користування надрами для видобування нафти, плату за користування надрами для видобування природного газу та плату за користування надрами для видобування газового конденсату) станом на 25 травня 2015 року у ПАТ утворився податковий борг на загальну суму 1 043 780 827 грн 17 коп.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 24 липня 2015 року позов задовольнив. Своє рішення обґрунтував невиконанням платником податкового обов'язку зі сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з названих видів податків (обов'язкових платежів), що зумовлює необхідність стягнення податкового боргу, що утворився, в примусовому порядку.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив. У рішенні вказав на факт укладення між ПАТ та ОДПІ договору від 7 серпня 2015 року № 267 про розстрочення податкового боргу в сумі 1 875 883 564 грн 23 коп. на строк із 7 серпня по 31 грудня 2015 року, наявність якого визнав альтернативним способом погашення податкового боргу. Послався також на сплату відповідачем частини розстроченої заборгованості у сумі 364 499 562 грн 40 коп. на виконання зазначеного договору.

Із наведеним обґрунтуванням не погодився Вищий адміністративний суд України, який своєю постановою від 16 лютого 2016 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове - про задоволення позову.

Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції,

ПАТ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просило оскаржуване рішення суду касаційної інстанції скасувати, а рішення апеляційного суду залишити в силі.

На обґрунтування заяви надає копії рішень Вищого адміністративного суду України від 27 липня, 3 серпня, 21 та 22 вересня 2016 року (справи №№ К/800/32146/15, К/800/27285/15, К/800/28678/13, К/800/32449/15 відповідно), які, на думку ПАТ, підтверджують неоднакове правозастосування судом касаційної інстанції підпунктів 14.1.162 та 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 95.3 статті 95, статей 100 та 129 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Проте судове рішення від 21 вересня 2016 року, на яке заявник посилається як на підставу для перегляду оскаржуваної постанови касаційного суду від 16 лютого 2016 року, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки суд касаційної інстанції зазначеним рішенням рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто рішення по суті спору у цій справі не приймав і не висловлював правової позиції щодо застосування до спірних відносин норм матеріального права, про які йдеться у заяві.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України з огляду на зміст обставин справи, що зумовили оспорене правозастосування, встановив, що застосування процедури розстрочення податкового боргу, а також питання щодо дотримання (або порушення) платником умов договору розстрочення, його подальшого розірвання податковим органом в односторонньому порядку не підлягають правовому аналізу в рамках цього судового провадження. Ці обставини виникли на стадії апеляційного розгляду справи та не стосуються (і не можуть стосуватися) обґрунтованості позовних вимог про стягнення спірного податкового боргу. У цьому разі предмет доказування у справі, яка розглядається, охоплює фактичні дані, що свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку, а саме - власне наявність такого боргу у платника і визнання ним такого боргу, надсилання платникові податкової вимоги в установленому порядку. З огляду на правила дії нормативно-правового акта у часі подальша зміна назви податку, з якого виникла спірна податкова заборгованість, виключення такого податку з переліку загальнодержавних податків та зборів також не впливає на обсяг податкового обов'язку платника, що виник до часу таких змін, та не звільняє його від сплати податкового боргу.

Натомість у рішенні від 27 липня 2016 року суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині стягнення податкової заборгованості посилаючись на те, що в силу невиконання платником податків податкового обов'язку зі сплати задекларованих сум грошових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин та у зв'язку з набуттям податковими зобов'язаннями, які визначені податковими повідомленнями-рішеннями, узгодженого характеру, відповідні суми податкового боргу підлягають стягненню в примусовому порядку.

У наданому для порівняння рішенні від 3 серпня 2016 року Вищий адміністративний суд України, розглядаючи питання стягнення з платника податку податкової заборгованості, погодився з висновками апеляційного суду про те, що скасування у судовому порядку відповідного податкового повідомлення-рішення виключає існування у платника податку обов'язку зі сплати донарахованої суми податку до бюджету.

У рішенні від 22 вересня 2016 року Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих у зв'язку з несвоєчасною сплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань, які виходили з того, що грошові зобов'язання, за якими виникло прострочення платежів, є узгодженими, а відтак платник податків порушив терміни сплати узгоджених сум грошового зобов'язання, визначених ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_08_01/pravo1/T102755.html?pravo=1>.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, рішення в яких додано на підтвердження наведених у заяві доводів, підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права немає.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Укрнафта» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда