Постанова № 69793585, 11.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року м. КиївСудова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є.,

суддів: Берднік І.С., Ємця А.А., -

за участю представників:

Запорізької міської ради - Михайловського А.С.,

товариства з обмеженою відповідальністю

«СПС-Інвест» - Усатенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Запорізької міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 червня 2016 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30 березня 2016 року у справі № 916/5005/15 за позовом Запорізької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «СПС-Інвест» (далі - ТОВ «СПС-Інвест») про стягнення збитків,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року Запорізька міська рада звернулася до суду з позовом до ТОВ «СПС-Інвест» про стягнення збитків у сумі 88 982,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) і Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 24 грудня 2012 року № 77 (далі - Порядок), відповідач як замовник будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя шляхом укладення договору про пайову участь. Однак у порушення вимог закону ТОВ «СПС-Інвест» договору про пайову участь із Запорізькою міською радою не уклало і не сплатило пайового внеску, внаслідок чого позивачеві завдано збитків у виді упущеної вигоди.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17 лютого 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «СПС-Інвест» на користь Запорізької міської ради збитки у розмірі 88 982,50 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 березня 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2016 року, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову Запорізької міської ради відмовлено.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 916/5005/15 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), Запорізька міська рада, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статей 1, 2, 26, 40 Закону № 3038-VI, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 224, 225 Господарського кодексу України, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 15 червня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 березня 2016 року, а рішення Господарського суду Одеської області від 17 лютого 2016 року залишити в силі.

В обґрунтування заяви надано копію постанови Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 908/312/16 (№ 3-1553гс16).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені Запорізькою міською радою обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 15 липня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт № ЗП 082131930562 на об'єкті будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень басейну під кафе та адміністративно-санітарний комплекс (ІІ черга) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27 (літ.В1 )»; замовником будівництва є ТОВ «СПС-Інвест».

У встановленому законом порядку ТОВ «СПС-Інвест» не звернулося до Запорізької міської ради для укладання договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя; відповідні внески не сплатило.

10 березня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ЗП 142140990627, відповідно до якої вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, становить 889 825,00 грн.

30 липня 2015 року Запорізька міська рада на підставі Закону № 3038-VI, Порядку та статей 22, 612, 623 ЦК направила ТОВ «СПС-Інвест» вимогу про сплату збитків у розмірі 88 982,50 грн (10 % від загальної вартості будівництва відповідно до пункту 2.2 Порядку), проте ця вимога відповідачем виконана не була.

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що відповідач як замовник будівництва відповідно до положень Закону № 3038-VI і Порядку не уклав договору про пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових відповідних дій. Оскільки в діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача, збитками та вини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позову відмовлено, погодився з висновками апеляційного суду про те, що дія Закону № 3038-VI не поширюється на відповідача, оскільки останній здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже ТОВ «СПС-Інвест» не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону і у нього відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь і сплачувати пайові внески. Оскільки в діях ТОВ «СПС-Інвест» відсутній склад цивільного правопорушення, тому правових підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків немає.

Разом із тим у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 908/312/16 (№ 3-1553гс16) викладено правовий висновок про те, що за змістом статей 2, 10, 40 Закону № 3038-VI, статей 4, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-ХІV (далі - Закон № 687-ХІV) реконструкція наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки не звільняє замовника від обов'язку укладення договору про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі. Тому неправомірна бездіяльність замовника щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є протиправною формою поведінки, внаслідок якої міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів (упущена вигода), що перебуває у безпосередньому причинному зв'язку із неправомірною бездіяльністю відповідача, а сукупність наведених елементів є підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Викладене свідчить про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить із такого.

Відповідно до частин другої, третьої статті 40 Закону № 3038-VІ замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

За змістом положень частини першої статті 40 Закону № 3038-VI порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

24 грудня 2012 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 77, яким затверджено Порядок.

Цей Порядок регулює організаційні та економічні відносини, пов'язані із залученням, розрахунком розміру, використанням коштів пайової участі замовників будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя та укладання договорів про пайову участь (пункт 1.2 Порядку). Зокрема, пунктом 3 Порядку встановлено, що замовник, який має намір укласти договір про пайову участь, зобов'язаний звернутися із заявою до міського голови.

Таким чином, Законом № 3038-VI та Порядком встановлено, що саме на замовника покладено обов'язок укладення договору про пайову участь і сплати відповідних коштів.

Замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (стаття 1 Закону № 3038-VI).

За змістом статей 2, 10 Закону № 3038-VI, статей 4, 9 Закону № 687-XIV під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Судом встановлено, що ТОВ «СПС-Інвест» є замовником будівельних робіт на об'єкті будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень басейну під кафе та адміністративно-санітарний комплекс (ІІ черга) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27 (літ.В1 )».

Отже, реконструкція, здійснена відповідачем, охоплюється законодавчим визначення забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач є замовником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов'язання взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим.

Укладення договору про пайову участь в силу прямої вказівки закону є обов'язком відповідача, від виконання якого він ухиляється. Строк, визначений законом для укладення договору пайової участі, - протягом 15 днів із дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (частина дев'ята статті 40 Закону № 3038-VI), - встановлено саме для добровільного виконання стороною зазначеного обов'язку, і невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника від виконання обов'язку з перерахування коштів пайової участі, передбаченого законом, та не може надавати йому переваг перед замовником, який виконав обов'язок.

За таких обставин у справі, яка розглядається, висновок судів апеляційної і касаційної інстанцій про те, що реконструкція наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки звільняє відповідача від укладення із Запорізькою міською радою договору про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі, є помилковим.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року у справі № 3-1441гс16, від 22 березня 2017 року у справі № 3-1553гс16.

Отже, у справі, яка розглядається, суди апеляційної і касаційної інстанцій дійшли помилкових висновків, що дія Закону № 3038-VI не поширюється на ТОВ «СПС-Інвест», оскільки відповідач здійснював лише реконструкцію наявної будівлі без забудови нової території.

Таким чином, постанова Вищого господарського суду України від 15 червня 2016 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 30 березня 2016 року у справі № 916/5005/15 підлягають скасуванню.

Разом із тим згідно зі статтею 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

У справі, яка розглядається, факт наявності у діях (бездіяльності) відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на нього обов'язку відшкодувати збитки, а також правильність нарахування розміру цих збитків не було предметом дослідження суду апеляційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд України відповідно до вимог статті 11123 ГПК позбавлений процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи, а також правильність нарахування розміру збитків, то справа підлягає передачі на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 11116 , 11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву Запорізької міської ради задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 15 червня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 березня 2016 року у справі № 916/5005/15 скасувати, справу передати на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок

Судді: І.С. Берднік

А.А. Ємець