Рішення № 69791996, 25.10.2017, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/990/16-ц

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

РІШЕННЯ

Іменем України

25 жовтня 2017 року м.Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання - Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідачки, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором на загальну суму 16635,18 грн., а також судові витрати, посилаючись на те, що між позивачем і відповідачкою 28.10.2008р. був укладений кредитний договір б/н на загальну суму 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов зазначеного договору позивач надав, а відповідачка отримала кредит в сумі 4000,00 грн. Позивач повністю та в строки виконав свої зобовязання за вищевказаним кредитним договором, однак відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 05.07.2016р. перед позивачем виникла заборгованість, яка складає загальну суму за кредитом, процентами, пенею, комісією, штрафами 16635,18 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачки, оскільки остання ухиляється від добровільного погашення заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не зявився, але надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та надав пояснення згідно яких просив не застосовувати строк позовної давності так як відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 50 років.

Відповідачка та її представник в судове засідання також не зявилися, але представник відповідачки надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність та у відсутність відповідачки, позовні вимоги позивача не визнав та заперечував проти їх задоволення. Також, представник відповідачки надав суду заперечення згідно яких позовні вимоги позивача не визнав, посилаючись на те, що: відповідачка отримувала кредит лише у розмірі 1000,00 грн., згоди на встановлення іншого розміру кредитного ліміту не надавала; позивач не надав до суду Памятку клієнта та Тарифи, які є невідємними частинами кредитного договору; у заяві відсутні посилання на Інтернет джерело на якому розміщені невідємні частини кредитного договору у звязку з чим відповідачка не була ознайомлена з умовами кредитного договору. Також, безпідставно нараховані комісійні при розрахунку заборгованості за кредитним договором. Крім того, представник відповідачки зазначив, що позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з пропуском загального та спеціального строку позовної давності та просив суд відмовити в задоволенні заявленого позивачем позову.

У звязку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 2 ст. 158 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши надані сторонами письмові докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає позовну заяву позивача не обґрунтованою та не підлягаючою задоволенню і такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов'язального права, пов'язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов'язків по поверненню кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 20, 21, 22) та ОСОБА_2 (а.с. 18) відповідно до Заяви та Умов та Правил надання банківських послуг 28.10.2008р. був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до якого позивач передав кредит відповідачці у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 11-17). Згідно Заяви відповідачка погодилася з тим, що дана заява разом з Памяткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг та зобов'язалася дотримуватись умов та правил надання банківських послуг. Щодо зміни кредитного ліміту позивач керувався п. 3.2 Умов та правил надання банківських послуг згідно якого клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг. Згідно з п. 5.3 Умов та Правил надання банківських послуг право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) ОСОБА_1 залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням Банку і без попереднього повідомлення Клієнта. Відповідно до п. 6.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно з п. 6.6 Умов та Правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку позичальник зобовязався виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Відповідно до п. 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні відповідачкою строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених наявним договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язався сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову. Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін. Відповідно до п. 5.4 Правил користування платіжною карткою строк погашення процентів за кредитом здійснюється щомісячно за попередній місяць, строк погашення Кредиту - в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH).

В порушення умов зазначеного кредитного договору відповідачка взяті на себе зобовязання не виконувала, внаслідок чого в неї виникла заборгованість перед позивачем, яка, згідно розрахунку, наданого позивачем станом на 05.07.2016р., з урахуванням заборгованості за кредитом, процентами, комісією, штрафами склала загальну суму 16635,18 грн. (а.с. 4-10).

За змістом ч. 1ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1ст. 15 ЦК України).

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦПК України передбачено право кожної особи - і фізичної і юридичної (згідно з ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи), на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України кожній особі надано право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і зазначені способи захисту таких цивільних прав та інтересів.

За правилами частин 1 і 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.

Стаття 60 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами згідно ст. 57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 58-66 ЦПК України.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Щодо обчислення строків давності суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, що був наданий позивачем, відповідачка почала не виконувати свої зобов'язання перед позивачем з листопада 2008 року, однак останнє погашення заборгованості за наданим кредитом відбулося у грудні 2013 року (а.с. 4-10). Крім того, заперечень проти суми позову відповідачка не надала суду, заявою про застосування строків позовної давності фактично визнала позовні вимоги.

Крім того, відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий самий строк (а.с. 16).

Відомості про звернення відповідачки до позивача із заявою про припинення договору в матеріалах справи відсутні.

В постанові Верховного Суду України від 18.06.2014р. у справі № 6-61цс14 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року, рішення якого є обов'язковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, суд зазначає, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-2520цс15, від 05 квітня 2017 року у справі № 6-522цс17.

Суд приходить до висновку, що оскільки відповідно до п. 5.4. Умов та правил надання банківських послуг сторони встановили наступний порядок погашення суми основної заборгованості: щомісячно за попередній місяць, строк погашення Кредиту - в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH), тому строк позовної давності необхідно обчислювати з 31 грудня 2013 року, а відповідно довхідного штампу на позовній заяві ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду за захистом своїх порушених прав 27 липня 2016 року, тобто в межах строку позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України.

Враховуючи, що на час пред'явлення позивачем позову договір продовжував діяти, підстав для відмови в задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності у суду не має. Крім того, судом встановлено, що відповідачка продовжувала сплачувати заборгованість за кредитом до грудня 2013 року, чим переривала строк позовної давності, у звязку з чим перебіг позовної давності почався заново.

Суд не бере до уваги Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010р. № СП-2010-256 (а.с. 98-121), у тому числі п. п. 1.1.7.31 щодо збільшення позовної давності відносно вимог позивача з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагород, неустойки пені, штрафів, витрат позивача до 50 років, оскільки зазначені Умови та правила надання банківських послуг не підписані відповідачкою та не були чинні в момент укладення вищезазначеного договору про надання банківських послуг від 28.10.2008р.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі(частина перша статті1055ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Судом не встановлено, що позивачем був наданий кредит в розмірі та на умовах, передбачених вищезазначеним кредитним договором, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачці був наданий кредит у розмірі 4000,00 грн. (у Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг зазначено, що бажаний кредитний ліміт складає 1000,00 грн.), що саме вищезазначені Умови та Правила надання банківських послуг єскладовою частиною укладеного між сторонамидоговоруіщо саме зазначені Умови та Правила надання банківських послуг мала на увазі відповідачка, підписуючи Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, та відповідно, чи брала на себе зобовязання відповідачка з повернення кредиту, зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобовязання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовомпро стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так, позивачем надано Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 12-17), які не підписані відповідачкою, тому суд позбавлений можливості зясувати, що саме зазначені Умови та Правила надання банківських послуг мала на увазі відповідачка, підписуючи Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.

Суд звертає увагу, що за даними виписки по рахунку заборгованість по кредитному договору становить 16635,18 грн., однак позивачем не надано доказів, а судом не встановлено, що вказана заборгованість виникла саме по кредитному договору б/н від 28 жовтня 2008 року, а саме вказаний договір є підставою позову так як у Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг зазначено, що бажаний кредитний ліміт складає 1000,00 грн. (а.с. 11 зворот).

В судовому засіданні не встановлено, що відповідачка 28 жовтня 2008 року дійсно отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. Суд не бере до уваги посилання позивача, як на обґрунтування позовних вимог, про отримання відповідачкою кредитних коштів, що підтверджується довідками про зміну умов кредитування, довідкою про умови кредитування (а.с. 56, 60, 61-63, 64, 70, 71) так як вони не є відповідними документами на видачу грошових коштів.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом на загальну суму 16635,18 грн.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог позивача не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з відповідачів судових витрат.

На підставі ст. ст. 207, 257, 258, 259, 264, 626, 628, 638, 1054, 1055ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 6, 10, 11, 15, 16, 30, 57-60, 74, 88, 158, 197, 208-209, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо сторони, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя

Арцизького районного суду ОСОБА_3