Ухвала суду № 69791882, 05.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/1070/2017 Головуючий у 1-ій інстанції: Короткова О.С.

Доповідач: Сітайло О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Сітайло О.М.,

суддів Фрич Т.В., Юрдига О.С.,

за участю секретаря Сердюк Ю.С., Борщенко К.О.

прокурора Горбаня В.В., Карпука Ю.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника Ніцу І.Г.,

представника потерпілих ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора м. Києва ОСОБА_5, захисника Ніцу Ігора Георгійовича в інтересах ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20.02.2017 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 20.02.2017 року,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців із конфіскацією усього належного йому майна.

За пред'явленим обвинуваченням за ч. 4 ст. 190 КК України по епізоду повторного заволодіння майном ОСОБА_8 шляхом зловживання довірою ОСОБА_2 виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України. Запобіжний захід обраний ОСОБА_2 у виді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_2 перебування в установах попереднього ув'язнення у період з 28.08.2015 року до дня набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Судом визнано доведеним, що за невстановлених обставин у невстановлений час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами громадян, шляхом зловживання довірою без мети їх повернення власникам.

Займаючись підприємницькою діяльністю, що пов'язана із реалізацією продукції компанії «Apple», ОСОБА_2 як директор ТОВ «АНП-ГРУП», а у подальшому як фізична особа підприємець, орендував приміщення за адресою: АДРЕСА_3, де з 06.02.2013 року ОСОБА_2 розмістив магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2».

З метою створення необхідних умов для реалізації злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_2 вчиняв дії, направлені на створення образу успішного підприємця, співпраця з яким може бути вигідною.

Реалізуючи свій умисел ОСОБА_2 пропонував особам надавати йому у позику значні суми коштів під відсотки, розмір яких значно перевищує пропозиції банківських установ.

З метою формування позитивного сприйняття його як особи, яка виконує обов'язки, що є необхідним етапом у побудові довірливих стосунків, ОСОБА_2 повертав вчасно отримані суми із обумовленими виплатами.

Починаючи з 2013 року ОСОБА_2 повідомив невизначеному колу осіб про те, що він займається зовнішньоекономічною діяльністю з придбання мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном по гуртовим цінам та продажу їх у подальшому по цінах значно вищих ніж закупівельні, що дає можливість отримувати великі прибутки, у разі надання йому позик для розвитку бізнесу.

Таку інформацію ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_9, якому на підтвердження своїх слів демонстрував асортимент товару у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2».

ОСОБА_9, будучи переконаним в успішності підприємницької діяльності ОСОБА_2, погодився на пропозицію останнього та надав у кінці 2013 року у позику значну суму грошових коштів, яка разом із нарахованими відсотками була повернута обвинуваченим вчасно.

Такими діями ОСОБА_2 увійшов у довіру ОСОБА_9, тобто створив необхідні умови для успішної реалізації свого злочинного умислу та за викладених нижче обставин, зловживаючи довірою, заволодів грошовими коштами останнього.

14.01.2014 року у денну пору доби, перебуваючи у приміщенні нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 під приводом оплати гуртової партії мобільних телефонів марки «Iphone» для подальшої її реалізації отримав від ОСОБА_9 80 000 доларів США, повертати які наміру не мав, написавши при цьому власноручно розписку про отримання вказаної суми у борг із зобов'язанням повернути її до червня 2014 року із виплатою 10 %.

У червні 2014 року ОСОБА_2 гроші ОСОБА_9 не повернув, пояснивши затримку проблемами із постачанням телефонів на територію України, при цьому запропонував потерпілому написати нову розписку про отримання вказаної вище суми на аналогічних умовах.

ОСОБА_9, будучи переконаним словами ОСОБА_2 про виникнення проблем із поставками, не маючи підстав не довіряти останньому, погодився на його пропозицію і 16.06.2014 року ОСОБА_2 написав власноручно розписку про отримання від ОСОБА_9 суми у розмірі 80 000 доларів США, яку він зобов'язувався повернути до 23.06.2014 року зі сплатою 10 %.

В обумовлений день ОСОБА_2 гроші ОСОБА_9 не повернув, таким чином шляхом зловживання довірою останнього заволодів грошовими коштами ОСОБА_9 у сумі 80 000 доларів США, що з урахуванням курсу валют НБУ станом на день позики складало 639 440 гривень.

25.06.2014 року близько 16 години 40 хвилин ОСОБА_9 у салоні свого автомобілю біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3 передав ОСОБА_2 для оплати поставки мобільних телефонів 20 000 доларів США та 9 000 Євро. Після чого обвинувачений написав відповідні розписки, у яких зобов'язувався повернути позичені гроші у семиденний строк, проте наміру виконувати свої зобов'язання не мав.

У подальшому, продовжуючи діяти з метою підтримання довірливого відношення ОСОБА_9, у жовтні 2014 року ОСОБА_2 на вимогу потерпілого повернув йому 6 000 доларів США та 2 000 Євро, що з урахуванням курсу валют НБУ на день позики складає 71 291 гривня 51 копійка та 32 361 гривня 59 копійок відповідно інші суми, надані потерпілим обвинуваченому, останній не повернув.

Таким чином у період з 14.01.2014 року по 25.06.2014 року ОСОБА_2, зловживаючи довірою ОСОБА_9, повторно заволодів грошовими коштами останнього у розмірі 919 052 гривні 43 копійки, якими розпорядився на власний розсуд.

Діючи аналогічним чином, продовжуючи реалізовувати свій умисел спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, у жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся із пропозицією позики із виплатою відсотків за користування грошима до ОСОБА_10, якому до цього повідомляв про можливість придбавати за кордоном партії мобільних телефонів марки «Iphone» із подальшим продажем їх у роздріб, чим створив у ОСОБА_10 уяву про вигідність надання йому грошових коштів. При цьому ОСОБА_2 на підтвердження своїх слів демонстрував останньому асортимент товару, що знаходився у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2». У результаті чого ОСОБА_10, будучи переконаним обвинуваченим у тому, що той дійсно має можливість імпортувати товар до України, не маючи підстав не довіряти йому, погодився та надав у березні 2014 року ОСОБА_2 значну суму грошових коштів, яку останній повернув вчасно, сплативши обумовлені відсотки.

Такими діями ОСОБА_2 увійшов у довіру ОСОБА_10, тобто створив необхідні умови для успішної реалізації свого злочинного умислу та за викладених нижче обставин, зловживаючи довірою, заволодів грошовими коштами останнього.

15.04.2014 року близько 14 години, перебуваючи у приміщенні нотаріальної контори, розташованої у місті Києві на вулиці Михайлівській, 13 ОСОБА_2 під приводом оплати за партію мобільних телефонів марки «Iphone» для подальшої їх реалізації отримав від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 27 500 доларів США, про що вони уклали договір позики, за умовами якого кошти мали бути повернуті до 29.04.2014 року, та договір застави, яким за рахунок заставного майна - автомобіля «BMW», належного обвинуваченому, забезпечено виконання ОСОБА_2 зобов'язання за договором позики.

У вказаний у договорі строк обвинувачений грошові кошти ОСОБА_10 не повернув, пояснивши це певними проблемами із поставками мобільних телефонів на територію України.

Не маючи підстав не довіряти обвинуваченому потерпілий запропонував укласти додаткові договори до договору позики, у яких продовжити термін дії позики. ОСОБА_2, не маючи наміру повертати отримані у ОСОБА_10 грошові кошти, погодився на пропозицію останнього, та у подальшому між ними були укладені додаткові договори № 1 від 29.04.2014 року, № 2 від 12.05.2014 року, № 3 від 26.05.2014 року, № 4 від 11.06.2014 року, № 5 від 12.08.2014 року, № 6 від 18.08.2014 року, № 7 від 03.09.2014 року, № 8 від 09.09.2014 року, № 9 від 16.09.2014 року, № 10 від 24.09.2014 року, № 11 від 02.10.2014 року, за умовами яких термін дії позики у розмірі 27 500 доларів США кожного разу продовжений.

По закінченню строку, визначеного в останньому додатковому договорі № 11 до договору позики, ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 27 500 доларів США, що з урахуванням курсу валют НБУ станом на день позики складало 340 506 гривень 92 копійки, ОСОБА_10 не повернув.

Крім того, 26.06.2014 року близько 16 години, перебуваючи у приміщенні адвокатського об'єднання «Фортіс», за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 під приводом необхідності оплати партії мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшої її реалізації у роздріб отримав від ОСОБА_10 30 000 доларів США, про що власноручно написав розписку про отримання коштів та зобов'язувався повернути їх потерпілому, сплативши 10% за сім днів користування ними, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання.

У подальшому, діючи згідно свого злочинного умислу, з метою підтримання у ОСОБА_10 впевненості у реальності своїх намірів у липні 2014 року ОСОБА_2 повернув ОСОБА_10 3 000 доларів США, інша частина позичених грошей у розмірі 27 000 доларів США, що з урахуванням курсу валют НБУ станом на день позики складало 321 159 гривень 11 копійок, залишилася неповернутою.

28.07.2014 року близько 14 години ОСОБА_2, перебуваючи у приміщенні адвокатського об'єднання «Фортіс» за адресою : АДРЕСА_1 під приводом оплати партії мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшої її реалізації у роздріб отримав від ОСОБА_10 33 000 доларів США, про що уклали договір позики грошових коштів. З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за вказаним правочином, того ж дня між обвинуваченим та потерпілим був укладений договір застави належних ОСОБА_2 транспортних засобів марки «BMW M3», державний номерний знак НОМЕР_1, та «Mercedes-Benz 280 GE», державний номерний знак НОМЕР_2.

По закінченню строку, зазначеного у договорі позики, ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 33 000 доларів США, що з урахуванням курсу валют НБУ станом на день позики складає 391 326 гривень 63 копійки, ОСОБА_10 не повернув.

08.11.2014 року о 17 годині ОСОБА_2, перебуваючи у приміщенні адвокатського об'єднання «Фортіс» за адресою: АДРЕСА_1, під приводом оплати партії мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшої її реалізації у роздріб отримав від ОСОБА_10 18 000 доларів США, про що власноручно написав розписку, у якій вказав дату повернення вказаної суми до 13.11.2014 року, не маючи при цьому наміру виконувати зобов'язання та повертати гроші.

По закінченню строку, вказаного у розписці, ОСОБА_2 грошові кошти ОСОБА_10 не повернув, таким чином заволодів сумою у розмірі 18 000 доларів США, що з урахуванням встановленого курсу валют НБУ станом на день позики становило 260 471 гривня 88 копійок.

21.11.2014 року о 16 годині 30 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи у приміщенні адвокатського об'єднання «Фортіс» за адресою: АДРЕСА_1, під приводом оплати партії мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшої їх реалізації у роздріб, отримав від ОСОБА_10 55 550 доларів США, написавши власноручно про це розписку, відповідно до якої мав повернути позичені гроші у строк до 25.11.2014 року, не маючи наміру їх повертати.

По закінченню строку, вказаного у розписці, ОСОБА_2 отриману суму ОСОБА_10 не повернув, таким чином заволодів, зловживаючи довірою останнього, належними потерпілому грошовими коштами у розмірі 55 550 доларів США, що з урахуванням встановленого курсу валют НБУ станом на день позики складало 838 596 гривень 13 копійок.

04.12.2014 року о 19 годині ОСОБА_2, перебуваючи у приміщенні адвокатського об'єднання «Фортіс» за адресою: АДРЕСА_1, під приводом оплати партії мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшої її реалізації у роздріб, отримав від ОСОБА_10 75 000 доларів США, про що власноручно написав розписку, у якій зобов'язувався повернути вказану суму до 15.03.2015 року, при цьому не мав наміру виконувати взяті на себе зобов'язання.

З метою підтримання у ОСОБА_10 упевненості у реальності своїх дій ОСОБА_2 21.01.2015 року повернув потерпілому 2 000 доларів США, що згідно курсу валют НБУ станом день повернення складало 31 569 гривень 51 копійку та 24.01.2015 року - 7 000 доларів США, що згідно курсу валют НБУ станом на 24.01.2015 року складало 110 544 гривні 35 копійок.

Усього за період з 15.04.2014 року до 04.12.2014 року ОСОБА_2 шляхом зловживання довірою ОСОБА_10 повторно заволодів грошовими коштами останнього у сумі 3 157 292 гривні 08 копійок.

Продовжуючи вчиняти дії, направлені на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_2 аналогічним чином заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 за обставин, що викладені нижче.

У середині літа 2014 року ОСОБА_7 від знайомого ОСОБА_11 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6) отримав пропозицію заробляти шляхом надання ОСОБА_2 позик у значному розмірі під відсотки, повідомивши, що останній має можливість імпортувати в Україну мобільні телефони марки «Iphone» та продавати їх у роздріб, за що отримувати значні прибутки.

ОСОБА_7, будучи переконаним ОСОБА_11, який запевнив його у справжності та реальності підприємницької діяльності ОСОБА_2, погодився та надавав останньому через ОСОБА_11 значні суми грошових коштів, які поверталися йому вчасно з обумовленими відсотками.

У подальшому ОСОБА_7, познайомившись зі ОСОБА_2, який підтвердив повідомлену ОСОБА_11 інформацію про те, що він має можливість та заробляє значні грошові кошти реалізацією в Україні придбаних за кордоном мобільних телефоні марки «Iphone», погодився на пропозицію останнього та 16.09.2014 року близько 11 години за адресою: м. Київ, вулиця Академіка Глушкова, 9 для придбання партії мобільних телефонів за кордоном та подальшого їх продажу передав довіреній особі обвинуваченого 40 000 доларів США для їх передачі ОСОБА_2 За домовленістю між потерпілим та обвинуваченим вказана сума мала бути повернута протягом місяця із сплатою 10 %.

Проте, в обумовлений термін ОСОБА_2 отримані у ОСОБА_7 гроші не повернув, таким чином заволодів, зловживаючи довірою останнього, коштами у розмірі 40 000 доларів США, що згідно курсу валют НБУ станом на день позики становить 516 124 гривні 12 копійок.

28.10.2014 року близько 22 години ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку № 22 по вулиці Академіка Глушкова у м. Києві, під приводом оплати за партію мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та їх продажу на території України отримав від ОСОБА_7 20 000 доларів США, не маючи наміру виконувати зобов'язання. За домовленістю між обвинуваченим та потерпілим він мав повернути грошові кошти у сумі 21 000 доларів США протягом тижня починаючи з дня позики.

Проте, в обумовлений термін ОСОБА_2 ОСОБА_7 грошові кошти не повернув, заволодівши сумою у розмірі 20 000 доларів США, що на момент позики враховуючи курс валют НБУ становило 259 018 гривень 90 копійок.

30.10.2014 року близько 17 години знаходячись біля будинку № 10 по вулиці Академіка Глушкова у м. Києві, ОСОБА_2 під приводом оплати за поставку партії мобільних телефонів марки «Iphone» отримав від ОСОБА_7 10 000 США, які зобов'язувався повернути протягом тижня, сплативши 10% за користування ними, не маючи при цьому наміру виконувати зобов'язанні.

В обумовлений термін ОСОБА_2 гроші ОСОБА_7 не повернув, таким чином заволодів грошовими коштами останнього у розмірі 10 000 доларів США, що з урахуванням курсу НБУ на день позики, становить 129 527 гривень 88 копійок.

Усього у період з 16.09.2014 року по 30.10.2014 року ОСОБА_2 шляхом зловживання довірою повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 на загальну суму 904 670 гривень 90 копійок.

У листопаді 2014 року, реалізуючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майно шляхом зловживання довірою, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_12 про те, що його знайомий володілець мережі обмінних пунктів має можливість за вигідним курсом конвертувати значну суму гривень у долари США.

ОСОБА_12, будучи переконаним словами останнього, враховуючи, що обвинувачений протягом певного часу створив враження успішного підприємця, чим викликав довіру до себе, погодився на пропозицію. 22.11.2014 року близько 17 години у приміщенні магазину «Стілус» за адресою: м. Київ, вулиця Артема, 79 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_12 під приводом здійснення обмінної валютної операції грошові кошти у сумі 739 200 гривень, не маючи при цьому наміру виконувати взяті на себе зобов'язання. Продовжуючи вчиняти дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, ОСОБА_2 власноручно написав розписку, у якій зазначив про свій обов'язок повернути грошові кошти у сумі 46 200 доларів США до 24.11.2014 року.

Проте, у вказаний строк ОСОБА_2 кошти ОСОБА_12 не повернув, повторно заволодівши таким чином, шляхом зловживання довірою, належною останньому сумою у розмірі 739 200 гривень.

У квітні 2014 року ОСОБА_2, дії якого були охоплені єдиним умислом на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, повідомив ОСОБА_13 про можливість придбання в іноземних компаніях мобільних телефонів марки «Iphone» з метою подальшого їх ввезення на територію України та продаж за роздрібними цінами, у наслідок чого отримувати значні прибутки у разі надання йому у позику грошових сум на певний строк під відсотки.

При цьому ОСОБА_13 безпосередньо відвідував магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», у якому знаходився товар компанії «Apple», директором якого був ОСОБА_2, що також підтверджувало слова останнього щодо вигідності співпраці із ним.

Протягом квітня - листопада 2014 року ОСОБА_13 надавав ОСОБА_2 у позику значні суми грошових коштів, які обвинувачений віддавав йому вчасно зі сплатою обумовлених відсотків.

Такими діями ОСОБА_2 увійшов у довіру ОСОБА_13, тобто створив необхідні умови для успішної реалізації свого злочинного умислу та за викладених нижче обставин, зловживаючи довірою, заволодів грошовими коштами останнього.

24.11.2014 року близько 21 години, перебуваючи біля будинку № 45 по вулиці Вишгородській у м. Києві, ОСОБА_2 під приводом оплати за гуртову партію мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та продажу їх на території України отримав від ОСОБА_13 10 000 доларів США, про що власноручно написав розписку, у якій зобов'язувався повернути позичену суму протягом семи днів та сплатити за її користування 10 %.

Проте, у зазначений у розписці строк ОСОБА_2 не повернув ОСОБА_13 отримані гроші, заволодівши сумою у розмірі 10 000 доларів США , що, з урахуванням курсу валют НБУ станом на день позики, становить 150 607 гривень 94 копійки.

25.11.2014 року близько 20 години, знаходячись біля будинку № 16 по вулиці Володимиро-Либідська у м. Києві, ОСОБА_2 під приводом необхідності здійснити оплату за партію мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшого їх продажу у роздріб, отримав від ОСОБА_13 грошові кошти у сумі 30 000 доларів, які зобов'язувався повернути протягом семи днів з виплатою 10 %, про що власноручно склав розписку, не маючи наміру їх повертати.

По закінченню встановленого у розписці терміну, ОСОБА_2 гроші ОСОБА_13 не повернув, заволодівши коштами останнього у сумі 30 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на день позики становило 450 237 гривень 96 копійок.

26.11.2014 року близько 11 години перебуваючи біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: м.Київ, АДРЕСА_3, у салоні належного ОСОБА_13 автомобіля ОСОБА_2 отримав від останнього під приводом здійснення оплати за партію мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшого їх продажу у роздріб 30 000 доларів США, написавши про це власноручно розписку із зазначенням обов'язку повернути вказану суму протягом семи днів із виплатою 10 %, не маючи наміру їх повертати.

По закінченню встановленого у розписці терміну ОСОБА_2 гроші ОСОБА_13 не повернув, заволодівши коштами останнього у сумі 30 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на день позики становило 450 237 гривень 96 копійок.

28.11.2014 року близько 11 години, перебуваючи біля будинку № 16 по вулиці Володимиро-Либідської у м. Києві, у салоні належного потерпілому автомобіля ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_13 під приводом здійснення оплати за партію мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшого їх продажу у роздріб 20 000 доларів США, написавши про це власноручно розписку із зазначенням обов'язку повернути вказану суму протягом семи днів із виплатою 10 %, не маючи наміру їх повертати.

По закінченню встановленого у розписці терміну ОСОБА_2 гроші ОСОБА_13 не повернув, заволодівши коштами останнього у сумі 20 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на день позики становило 299 337 гривень 70 копійок.

Того ж дня 28.11.2014 року близько 21 години, перебуваючи за вказаною вище адресою, у салоні належного потерпілому автомобіля ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_13 під приводом здійснення оплати за партію мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшого їх продажу у роздріб 60 000 доларів США, написавши про це власноручно розписку, із зазначенням обов'язку повернути вказану суму протягом семи днів із виплатою 10 %, не маючи наміру їх повертати.

По закінченню встановленого у розписці терміну ОСОБА_2 гроші ОСОБА_13 не повернув, заволодівши коштами останнього у сумі 60 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на день позики становить 898 156 гривень 14 копійок.

Усього за період з 24.11.2014 року по 28.11.2014 року ОСОБА_2 шляхом зловживання довірою повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_13 на загальну суму 2 248 577 гривень 70 копійок.

Діючи аналогічно, продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майно шляхом зловживання довірою, у вересні 2014 року ОСОБА_2 повідомив знайомому ОСОБА_14 про можливість придбання в іноземних компаніях мобільних телефонів марки «Iphone» з метою подальшого їх ввезення на територію України та продаж за роздрібними цінами, у наслідок чого отримувати значні прибутки, у разі надання йому у позику грошових сум на певний строк під відсотки.

Оскільки ОСОБА_14 відвідував магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», у якому були представлені товари компанії «Apple», у нього не було підстав не довіряти ОСОБА_2, а тому він погодився на пропозицію останнього та надавав йому у позику значні суми грошових коштів, які обвинувачений повертав разом із визначеними відсотками.

Такими діями ОСОБА_2 увійшов у довіру ОСОБА_14, тобто створив необхідні умови для успішної реалізації свого злочинного умислу та за викладених нижче обставин, зловживаючи довірою, заволодів грошовими коштами останнього.

06.09.2014 року близько 18 години, перебуваючи біля будинку № 5 по вулиці Красицького у м. Києві, ОСОБА_2 під приводом здійснення оплати за партію мобільних телефонів марки «Iphone» для подальшої реалізації отримав від ОСОБА_14 10 000 доларів США, про що власноручно написав розписку, зобов'язавшись повернути до 08.09.2014 року суму у розмірі 11 000 доларів США.

По закінченню строку зазначеного у розписці ОСОБА_2 отримані гроші не повернув, заволодівши коштами ОСОБА_14 у сумі 10 000 доларів США, що з урахуванням курсу валют НБУ станом на день позики становить 128 222 гривні.

13.09.2014 року близько 20 години, перебуваючи біля будинку № 5 по вулиці Красицького у м. Києві, ОСОБА_2 під приводом здійснення оплати за партію мобільних телефонів марки «Iphone» для подальшої реалізації, отримав від ОСОБА_14 10 000 доларів США, про що власноручно написав розписку, зобов'язавшись повернути їх протягом семи днів із виплатою 10%, не маючи при цьому наміру виконувати зобов'язання.

По закінченню строку, зазначеного у розписці, ОСОБА_2 отримані гроші не повернув, заволодівши коштами ОСОБА_14 у сумі 10 000 доларів США, що з урахуванням курсу валют НБУ станом на день позики становить 129 500 гривень 52 копійки.

17.01.2015 року близько 20 години, перебуваючи у приміщенні ТЦ «Дрім Таун» на проспекті Оболонському 1-Б у м. Києві, ОСОБА_14 під приводом здійснення оплати за партію мобільних телефонів марки «Iphone» для подальшої реалізації передав невстановленій особі 5 000 доларів США для їх передачі ОСОБА_2, про що обвинувачений власноручно написав розписку, відповідно до якої зобов'язувався повернути їх до 19.01.2015 року із виплатою 10 % за користування ними, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання.

Після закінчення строку визначеного у розписці, ОСОБА_2 гроші ОСОБА_14 не повернув, таким чином заволодів шляхом зловживання довірою належною потерпілому сумою у розмірі 5 000 доларів США, що з урахуванням курсу валют НБУ на день позики становить 79 382 гривні 15 копійок.

Усього за період з 06.09.2014 року по 17.01.2015 року ОСОБА_2 шляхом зловживання довірою повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_14 на загальну суму 337 104 гривні 97 копійок.

Крім того органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що у вересні 2014 року, дезінформувавши щодо наявності у нього, як суб'єкта підприємницької діяльності, можливості здійснення зовнішньоекономічної діяльності по придбанню за гуртовими цінами мобільних телефонів марки «Iphone» у іноземних постачальників, їх подальшого ввезення на територію України та продаж по роздрібним цінам в торгівельній мережі міста Києва, шляхом зловживання довірою (шахрайство), повторно заволодів грошовими коштами, що належали ОСОБА_8, на суму 602 638 гривень 84 копійки, чим завдав останньому матеріальну шкоду в особливо великих розмірах при наступних обставинах:

У вересні 2014 року ОСОБА_2, перебуваючи у невстановленому слідством місці, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою створення усіх необхідних умов по успішній реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, познайомившись із ОСОБА_15, повідомив останньому завідомо неправдиву інформацію про те, що він має можливість купувати в іноземних компаніях за низькими гуртовими цінами значну кількість мобільних телефонів моделі «Iphone», імпортувати їх до України, продавати через торгівельну мережу міста Києва за роздрібними цінами, які суттєво перевищували гуртові ціни і за рахунок грошових коштів, отриманих внаслідок продажу даних телефонів за роздрібними цінами, отримувати значні грошові прибутки.

Після чого, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_8 надавати йому в позику грошові кошти для розвитку вказаної діяльності під відсотки, які складали 5-10% від суми позики за тиждень користування нею.

При цьому, ОСОБА_2 з метою створення у ОСОБА_8 чіткого усвідомлення про нього як про особу, що дійсно займається вищевказаною діяльністю, та щодо законності та правдивості своїх дій демонстрував останньому асортимент товару, в переважній більшості мобільні телефони моделі «Iphone», який був розміщений в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованому по вул. Дмитрівській, 69 в м.Києві, директором якого він являвся.

Крім того, ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, запевняв ОСОБА_8 про те, що гарантією повернення йому грошових коштів разом із заробленими за вищезазначеним планом прибутками є розписки, які він буде писати останньому при кожній передачі грошових коштів.

ОСОБА_8, будучи переконаним ОСОБА_2 в тому що останній дійсно має можливість імпортувати до України мобільні телефони «Iphone», не маючи підстав не довіряти останньому, погодився на пропозицію обвинуваченого.

Таким чином, ОСОБА_2 увійшовши в довіру ОСОБА_8 і запевнивши останнього у дійсності своїх намірів, створив усі необхідні умови для успішної реалізації свого злочинного умислу і в подальшому шляхом зловживання довірою (шахрайство) заволодів грошовими коштами, які належали ОСОБА_8

Так, 08.09.2014 року приблизно о 14 год.00 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в салоні автомобілю моделі «Тойота Прадо», державний номерний знак НОМЕР_3, що належить ОСОБА_8, за адресою: м.Київ,АДРЕСА_3, діючи умисно, із корисливих мотивів, відповідно до розробленого ним плану злочинних дій, активно маскуючи свої реальні наміри, під приводом оплати гуртової закупівлі для подальшої реалізації мобільних телефонів моделі «Iphone», отримав від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 50 000 доларів США, не маючи наміру виконувати свої зобов'язання.

Після чого, ОСОБА_2, реалізуючи заключну частину свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 та їх розпорядження, з метою надання своїм діям видимості законності та уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, власноручно написав розписку про отримання у ОСОБА_8 грошових коштів. Згідно зазначеної розписки, ОСОБА_2. зобов'язувався протягом семи днів з дня отримання коштів, повернути ОСОБА_8 50 000 доларів США та 10% від зазначеної суми.

У подальшому протягом вересня - листопада 2014 року ОСОБА_2 з метою виникнення у ОСОБА_8 впевненості щодо реальності своїх дій та намірів щодо оплати коштами останнього гуртової закупівлі мобільних телефонів моделі «Iphone» та не допущення звернення потерпілого до правоохоронних органів, повернув ОСОБА_8 3 000 доларів США.

Після закінчення передбаченого розпискою строку для повернення грошових коштів, ОСОБА_2 кошти у сумі 47 000 доларів США ОСОБА_8 не повернув.

Таким чином, 08.09.2014 року ОСОБА_2 шляхом зловживання довірою, повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 у сумі 47 000 доларів США, що згідно встановленого курсу валют НБУ станом на день позики складало 602 638 гривень 84 копійки, розпорядившись ними на власний розсуд, завдавши потерпілому матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначення покарання та постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, і призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі із конфіскацією усього належного йому майна. Зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_2, не врахував ступінь тяжкості вчиненних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який свою вину не визнав.

В апеляційній скарзі захисник Ніцу І.Г. в інтересах ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року та закриття кримінального провадження за ч. 4 ст. 190 КК України. Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених за ч. 4 ст. 190 КК України; суд першої інстанції порушив вимоги КПК України: підготовче судове засідання проведено у відсутність ОСОБА_2; стороні захисту не відкриті для ознайомлення речові докази; порушено право на захист обвинуваченого під час ознаймлення з матеріалим справи; суд не дав належної оційнки наявним у справі доказам, зокрема борговим розпискам та нотаріально посвідченим договорам.

В апеляційній скарзі представник позивача адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду першої інстанції змінити в частині цивільного позову ОСОБА_7, винести новий вирок, яким стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 2 023 571, 09 грн., мотивуючи тим, що в резолютивній частині вироку у порушення п.2 ч.4 ст. 374 КПК України питання цивільного позову не вирішено.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року, просить кримінальне провадження за ч. 4 ст. 190 КК України закрити. Вважає, що у матеріалах кримінальної справи відсутні докази його винності у вчиненні злочинів, передбачених за ч. 4 ст. 190 КК України; посилається на порушення КПК України, оскільки йому не надані для ознайомлення речові докази; залишене поза увагою клопотання його захисника про застосування щодо нього заходів безпеки.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 20.02.2017 року щодо ОСОБА_2 в частині виправдання його по епізоду повторного заволодіння майном ОСОБА_8 шляхом зловживання довірою в апеляційному поряду особами, які мають відповідне право не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали вимоги поданих апеляційних скарг; пояснення прокурора, який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та заперечував щодо задоволення інших апеляційних скарг; представника потерпілих ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого його захисника та прокурора; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому ОСОБА_2 останнє слово, вивчивши і перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апелянтів, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги захисника Ніцу ІгораГеоргійовича в інтересах ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2, прокурора Барцицького Віктора Андрійовича необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - задовольнити частково, вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20.02.2017 року щодо ОСОБА_2 - змінити в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7

Відповідно до ст. 404 КПК Українивирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Суд першої інстанції упред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 190 КК України по епізоду повторного заволодіння майном ОСОБА_8 шляхом зловживання довірою ОСОБА_2 виправдав, вказавши на те, що під час судового розгляду не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 у зазначеному кримінальному правопорушенні.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, за обставин, викладених у вироку, є правильним, ґрунтується на зібраних та належним чином перевірених у суді доказах.

Так, суд першої інстанції дав оцінку показанням потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_16 про те, що ОСОБА_2 починаючи з 2013 року повідомив їм, що він займається зовнішньоекономічною діяльністю з придбання мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном по гуртовим цінам та продажу їх у подальшому по цінах значно вищих ніж закупівельні, що дає можливість отримувати великі прибутки, у разі надання йому позик для розвитку бізнесу, увійшов у довіру, створив необхідні умови для успішної реалізації свого злочинного умислу та зловживаючи довірою, заволодів грошовими коштами, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, які узгоджуються між собою та об'єктивно підтверджуються доказами, дослідженими безпосередньо в судовому засіданні: даними розписки від 22.11.2014 року, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_12 суму у розмірі 46 200 доларів США, яку зобов'язується повернути до 24.11.2014 року (том 3 а.с. 83); даними розписки від 06.09.2014 року, яка свідчить, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_16 11 000 доларів США до 08.09.2014 року. Строк дії розписки продовжений до 12.09.2014 року (том 3 а.с. 87); даними розписки від 13.09.2014 року, згідно з якою ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_16 на строк 7 днів суму 10 000 доларів США під 10% (том 3 а.с. 85); даними розписки від 17.01.2015 року про надання ОСОБА_16 ОСОБА_2 під 10 % 5 000 доларів США, які останній має повернути до настання 20 годин 19.01.2015 року. Згідно застереження, ОСОБА_2 у разі невиконання взятого зобов'язання мав передати ОСОБА_16 у заставу автомобіль марки «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_4 до повної виплати суми (том 3 а.с. 86); даними розписки від 24.11.2014 року про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_13 10 000 доларів США на сім календарних днів під 10% (том 3 а.с. 86); даними розписки про отримання 25.11.2014 року ОСОБА_2 від ОСОБА_13 30 000 доларів США, які він зобов'язується повернути протягом семи календарних днів зі сплатою 10% (том 3 а.с. 87); даними розписки від 26.11.2014 року, яка свідчить про передання ОСОБА_2 ОСОБА_13 на сім календарних днів 30 000 доларів США під 10% (том 3 а.с. 90); даними розписки від 28.11.2014 року про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_13 60 000 доларів США під 10% на сім календарних днів (том 3 а.с. 88), розписка про передання ще 20 000 доларів того ж дня на тих же умовах (том 3 а.с. 89); даними розписки ОСОБА_2 про отримання 16.06.2014 року у ОСОБА_9 позики у розмірі 80 00 доларів США до 23.06.2014 року із нарахуванням 10% за тиждень користування грошовими коштами (том 3 а.с. 189); даними розписки ОСОБА_2 про отримання у ОСОБА_9 25.06.2014 року 9000 Євро на сім календарних днів (том 3 а.с. 191); даними розписки ОСОБА_2 про отримання у ОСОБА_9 25.06.2014 року 20 000 доларів США на сім календарних днів (том 3 а.с. 190); даними розписки від 26.06.2014 року, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_10 30 000 доларів США на сім календарних днів зі сплатою 10 % за користування ними (том 3 а.с. 192); даними розписки про отримання від ОСОБА_10 08.11.2014 року ОСОБА_2 18 000 доларів США, які він зобов'язується повернути не пізніше 13.11.2014 року (том 3 а.с. 193); даними розписки від 21.11.2014 року, згідно із якою ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_10 55 550 доларів США, які він має повернути не пізніше 25.11.2014 року (том 3 а.с. 194); даними розписки від 04.12.2014 року про надання ОСОБА_10 ОСОБА_2 суми у розмірі 75 000 доларів США до 15 березня 2015 року (том 3 а.с. 195); даними нотаріально завіреного договору позики грошових коштів від 15.04.2014 року (том 3 а.с. 15), за умовами якого ОСОБА_10 передав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 356 870 гривень 25 копійок, що є еквівалентною 27 500 доларів США, яку зобов'язується повернути до 29.04.2014 року; даними договору застави транспортного засобу від 15.04.2014 року, відповідно до якого виконання ОСОБА_2 зобов'язання за договором позики забезпечено заставою предметом якої є належний йому автомобіль НОМЕР_5 (том 3 а.с. 198); даними нотаріально завіреними додатковими договорами про внесення змін до договору позики : № 1 від 29.04.2014 року (том 3 а.с. 17), № 2 від 12.05.2014 року (том 3 а.с. 18), № 3 від 26.05.2014 року (том 3 а.с. 19), № 4 від 11.06.2014 року (том 3 а.с. 20), № 5 від 12.08.2014 року (том 3 а.с. 21), № 6 від 18.08.2014 року (том 3 а.с. 22), № 7 від 03.09.2014 року (том 3 а.с. 23), № 8 від 09.09.2014 року (том 3 а.с. 24), № 9 від 16.09.2014 року (том 3 а.с. 25), № 10 від 24.09.2014 року (том 3 а.с. 26), № 11 від 02.10.2014 року (том 3 а.с. 27), якими сторони узгоджували відстрочки повернення суми позики у розмірі 27 500 доларів США, останнього разу до 07.10.2014 року; даними договору позики від 28.07.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_10 передав ОСОБА_2 у власність гроші у сумі 387 842 гривні 30 копійок, що еквівалентно 33 000 доларів США, яку останній зобов'язаний повернути до 01.08.2014 року; даними додаткової угоди №1 до договору позики від 28.07.2014 (том 3 а.с. 16); даними висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 9398-9407/15-32 (том 3 а.с. 61 - 79), відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_2, складені від його імені у п'яти примірниках розписок про отримання грошових коштів у ОСОБА_13, у трьох розписках про отримання грошових коштів у ОСОБА_16, у трьох розписках про отримання грошових коштів у ОСОБА_9, у розписці про отримання грошових коштів у ОСОБА_12, у розписці про отримання грошових коштів у ОСОБА_15, у чотирьох розписках про отримання грошових коштів у ОСОБА_10, у графі «заставодавець» у договорах застави від 15.04.2014 року та 28.07.2014 року, у графі «позичальник» у договорі позики грошових коштів від 15.04.2014 року та одинадцяті додаткових договорів до зазначеного договору позики, у графі «позичальник» у договорі позики грошових коштів від 28.07.2014 року та додаткової угоди до нього виконані ОСОБА_2; даними постанови від 17.09.2015 року, якою визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження оригінали розписок про отримання ОСОБА_2 грошових коштів у ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_10 договір позики від 15.04.2014 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_2, та одинадцять додаткових договорів до нього, договір позики укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 від 28.07.2014 року та додаткова угода до нього (том 3 а.с. 58 - 59); даними викладені у листі ДФС України від 19.05.2015 року, із додатками, отриману у порядку ст. 93 КПК України, з якої убачається, що ТОВ «АНП ГРУП», директором та головним бухгалтером якого є ОСОБА_2, та ФОП ОСОБА_2 зовнішньоекономічною діяльністю у період з 01.01.2013 року по 11.05.2015 року не займалися; даними договору оренди нерухомого майна від 06.02.2013 року, укладеного між ТОВ «Тораторг» в особі директора ОСОБА_19, та ТОВ «АНП ГРУП» в особі директора ОСОБА_2 про оренду частини нежитлового приміщення площею 311,5 м2 за адресою: АДРЕСА_3 під магазин електротоварів. Орендна плата складає 15 360 гривень (том 3 а.с. 151); даними договору оренди зазначеного вище нерухомого майна, укладеного 01.06.2013 року між ТОВ «Тораторг» та ФОП ОСОБА_2 на тих же умовах (том 3 а.с. 157 - 158), визнав їх достатніми, допустимими та послідовними; такими, що в сукупності з іншими доказами свідчать про вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину.

Таким чином, колегія суддів уважає доводи обвинуваченого та його захисника про те, що у даному випадку мають місце цивільно-правові відносини, що підтверджуються нотаріально завіреними договорами та розписками, а тому у діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, визнав їх достатніми та допустимими, перевірив надані органом досудового розслідування докази та дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Верховний суд України у своєму правовому висновку від 11 листопада 2015 року № 6-1967цс15 вказав, що суди повинні виявляти справжню правову природу боргових розписок чи договорів позики, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

З огляду на обставини справи, кількість епізодів, які ОСОБА_2 вчинені за однією схемою, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що надані ОСОБА_2 боргові розписки та договори позики, за якими він фактично не мав наміру вчиняти відповідних дій, у даному випадку були лише частиною дій, спрямованих на створення ним необхідних умов для реалізації свого злочинного наміру - вчинення шахрайства шляхом зловживання довірою.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Ніцу І.Г. про те, що ОСОБА_2 засуджено незаконно за злочин, який він не вчиняв та суд порушив право обвинуваченого на захист, оскільки не відкриті для ознайомлення речові докази та матеріали провадження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Одночасно доводи апеляційної скарги прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Так, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_2 покарання, дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та призначив покарання у межах санкції ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, належним чином вмотивувавши своє рішення у вироку.

Таке покарання, на думку колегії суддів, призначене з дотриманням засад призначення покарання, відповідає його меті у розумінні ст. 50 КК України, та за своїм видом та розміром є справедливим, а тому підстав для призначення більш тяжкого покарання, як про це просить прокурор, колегія суддів не вбачає.

Доводи представника позивача адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про часткове задоволення цивільного позову на користь ОСОБА_7, не відобразив своє рішення в резолютивній частині вироку заслуговують на увагу.

Згідно ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку, серед іншого, зазначається рішення про цивільний позов.

Так, з мотивувальної частина вироку суду першої інстанції вбачається, що суд вирішив питання про часткове задоволення цивільних позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_2, вмотивувавши своє рішення належним чином. При цьому в резолютивній частині вироку це рішення свого відображення не знайшло.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відповідно положень ст. 408 КПК України змінити вирок в частині вирішення цивільного позову, цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково; стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 1670 130 грн.

При перегляді апеляційним судом вироку суду першої інстанції істотних порушень КПК України, що унеможливлювали б прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, не встановлено; порушення, на які посилаються у своїх апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Ніцу І.Г., зокрема те, що суд порушив право обвинуваченого на захист, оскільки підготовче судове засідання проведено у його відсутність, не впливають на доведеність винності ОСОБА_2, кваліфікацію його дій та призначення йому покарання.

Підстав для застосування щодо ОСОБА_2 заходів безпеки обвинуваченим та його захисником не наведено, а колегія суддів не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування, передбачених ст. 409 КПК України, колегією суддів не встановлено, а тому апеляційні скарги обвинуваченого та захисника задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 404, 405, 407,408 КПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги захисника Ніцу Ігора Георгійовича в інтересах ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2, прокурора Барцицького Віктора Андрійовича залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20.02.2017 року щодо ОСОБА_2 змінити в частині вирішення цивільного позову щодо потерпілого ОСОБА_7

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 1670 130 грн.

У решті вирок залишити без змін.

Касаційна скарга на дану ухвалу суду може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

______ ______ _____

Сітайло О.М. Фрич Т.В. Юрдига О.С.