Ухвала суду № 69791757, 19.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 646/1896/16-ц Головуючий 1 інстанції Шелест І.М.

Провадження № 22ц/790/2083/17 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Коваленко І.П

суддів Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.

при секретарі Дмитренко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ПН ХМНО ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 14 травня 2007 року за договором дарування він набув у власність від ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями № 8-А по вул. Маршака у м.Харкові, який знаходиться на земельній ділянці площею 993 кв.м. Не зважаючи на те, що чинним законодавством встановлена заборона на обмеження чи втручання у право власності на вказаний будинок позивача, 06 березня 2013 року ОСОБА_2 у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 протиправним шляхом отримав дублікат договору дарування від 14.05.2007 року за реєстровим № 459 і, на підставі отриманого дубліката, знову зареєстрував за собою право власності на житловий будинок з надвірними будівлями № 8-а по вул. Маршака в м. Харкові. Вказаний правочин порушує його права як законного власника домоволодіння.

У звязку з цим, просив суд встановити факт нікчемності та визнати недійсним виданий 06 березня 2013 року і посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1137 дублікат договору дарування від 03.06.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 за реєстровим № 4596. Скасувати за відповідачем державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями № 8-а по вул. Маршака в м. Харкові, проведену 13.03.2013 року на підставі дублікату договору дарування. Визнати за ним право власності на спірне нерухоме майно. Витребувати житловий будинок з надвірними будівлями № 8-а по вул. Маршака в м. Харкові, який знаходиться на земельній ділянці площею 993 кв.м., із чужого незаконного володіння відповідача. Усунути позивачу перешкоди у користуванні вказаним житловим будинком шляхом виселення з будинку № 8-а по вул. Маршака в м. Харкові ОСОБА_2 та звільнення будинку від його речей. Вирішити питання розподілу судових витрат.

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним.

В обґрунтування зустрічного позову посилався на те, що договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями № 8-А по вул.. Маршака у м.Харкові, який знаходиться на земельній ділянці площею 993 кв.м., укладений 14 травня 2007 року між ним та ОСОБА_1 є недійсним, оскільки насправді між ними був укладений договір позики, який прихований договором дарування. За домовленістю сторони погодили, що ОСОБА_1 позичить йому 15 000 доларів США на три роки, а він з відсотками повинен повернути 25 800 доларів США. Саме для забезпечення виконання договору позики і був укладений договір дарування житлового будинку № 8-а по вул. Маршака в м. Харкові. На підтвердження досягнутих домовленостей, ОСОБА_1 надав розписку, якою зобовязався продати його матері ОСОБА_5 житловий будинок з будівлями № 8-а по вул. Маршака в м. Харкові за 25 800 доларів США, яку вона повинна йому сплатити до підписання договору купівлі продажу, але не пізніше 14.05.2010 року. Протягом трьох років він повернув суму позики з відсотками, проте ОСОБА_1 про отримання платежів розписки не надавав. Пізніше вони дізналися про те, що ОСОБА_1 заарештований.Розуміючи, що його ввели в оману і добровільно повернути нерухомість ОСОБА_1 не збирається, він 06.03.2013 року отримав дублікат договору дарування від 03.06.2005 року і на його підставі зареєстрував право власності на житловий на своє імя.04.09.2014 року у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за його замовленням було виготовлено технічний паспорт на новостворений житловий будинок площею 100,9 кв.м. інвентаризаційною вартістю 867835 грн., що свідчить про заміну обєкта права власності та суттєве збільшення його вартості і удаваність договору дарування, який на справді був договором позики.

ОСОБА_2 зазначав, що спірний житловий будинок є єдиним для нього та його матері житлом, яке вони не могли подарувати сторонній особі. З моменту укладання договору вони протягом майже девяти років вільно володіли будинком, оплачували всі комунальні послуги, відповідач протягом всього часу своє право власності не реєстрував, що свідчить про те, що договір дарування від 14.05.2007 року є удаваним договором і приховує договір позики.

У звязку з цим, просив суд визнати договір дарування від 14 травня 2007 року житлового будинку з будівлями № 8-а по вул. Маршака в м. Харкові, укладений між ним та ОСОБА_1, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_4, недійсним.

Представник третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_3 проти позову ОСОБА_1 заперечував, зазначив, що нотаріусом ОСОБА_3 не порушено вимоги закону при видачі дублікату договору дарування, який було видано на підставі заяви сторони правочину, яка повідомила про втрату оригіналу. Нотаріус, перевіривши, що право власності саме на підставі договору дарування зареєстровано за ОСОБА_2, видав такий дублікат.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 у судове засідання повторно не зявилася, причини неявки суду не повідомила.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 20 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним дублікат договору дарування житлового будинку № 8-а з надвірними будівлями, розташованого на земельній ділянці розміром 993 кв.м за адресою: місто Харків, вул.. Маршака, який складається із: деревяного, обкладеного цеглою, житлового будинку літ. А-1 житловою площею 38,7 кв.м, та надвірних будівель: літня кухня літ. В, гараж літ. Е, огорожа № 1-2, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений 06.03.2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1137.У задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині відмовлено.Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійним договір дарування житлового будинку номер 8-а з надвірними будівлями, розташованого на земельній ділянці розміром 993 кв.м за адресою: місто Харків, вул.. Маршака, який складається із: деревяного, обкладеного цеглою, житлового будинку літ. А-1 житловою площею 38,7 кв.м, загальною площею 51,2 кв.м. та надвірних будівель: літня кухня літ. В, гараж літ. Е, огорожа № 1-2, укладений 14.05.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений 14.05.2007 року приватним нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 2205.Стягнуто з ОСОБА_1 у прибуток держави судовий збір у розмірі 2204, 80 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 у прибуток держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 551 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі. Рішення в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення, яким відповідні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Рішення в частині визнання недійсним дублікату договору дарування залишити без змін, вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням вимог матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою, та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 03 червня 2005 року на підставі договору дарування укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, останній став власником житлового будинку № 8-а з надвірними будівлями, розташований на земельний ділянці розміром 993 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Маршака, який складається із деревяного, обкладеного цеглою житлового будинку літ. А-1, житловою площею 38,7 кв.м., надвірних будівель: літня кухня літ. В, гараж літ. Е, огорожа № 1-2.

14 травня 2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував, ОСОБА_1 вищевказаний житловий будинок № 8-а з надвірними будівлями, розташований на земельний ділянці розміром 993 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Маршака, який складається із деревяного, обкладеного цеглою житлового будинку літ. А-1, житловою площею 38,7 кв.м., надвірних будівель: літня кухня літ. В, гараж літ. Е, огорожа № 1-2.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За змістом ст.ст. 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Матеріали справи свідчать, що 06 березня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_3 із заявою, в якій просив видати йому дублікат договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями по вул. Маршака, 8-а в м. Харкові від 03.06.2005 року, посвідченого за реєстровим номером 4596 у звязку із втратою.

На підставі вказаною заяви приватним нотаріусом ОСОБА_3 06.03.2013 року було посвідчено за реєстровим № 1137 і видано дублікат договору дарування від 03.06.2005 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2

21 березня 2013 року вказаний дублікат договору дарування внесений до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності і спірний житловий будинок № 8-а по вул. Маршака м. Харкова житловою площею 38,7 кв.м. з надвірними будівлями зареєстрований за ОСОБА_2

Відповідно до п.п.1.1. п. 1 гл. 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5, у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дублікат договору дарування є нікчемним і позов ОСОБА_1 в частині визнання його недійсним підлягає задоволенню, оскільки доказів того, що оригінал договору дарування від 03.06.2005 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був втрачений або зіпсований відповідачем ОСОБА_2 суду не надано.

Також у судовому засіданні встановлено, що предметом договору дарування, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14.05.2007 року, відповідно до п. 1, був житловий будинок № 8-а з надвірними будівлями, розташований на земельний ділянці розміром 993 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Маршака, який складається із деревяного, обкладеного цеглою житлового будинку літ. А-1, житловою площею 38,7 кв.м., надвірних будівель: літня кухня літ. В, гараж літ. Е, огорожа № 1-2, про що зазначено у п. 1.

З технічного паспорту на житловий будинок з надвірними будівлями за вищевказаною адресою, виготовленого 01.06.2005 року вбачається, що на земельний ділянці розміром 993 кв.м розташований одноповерховий житловий будинок загальною площею 51,5 кв.м, житловою - 38, 7 кв.м, а також надвірні будівлі: літня кухня літ. В 1968 р. будівництва площею площею 16,4 кв.м. та гараж літ. Е 1977 р. будівництва площею 24.6 кв. м.

Допитані у судовому засіданні у якості свідка позивач за зустрічним позовом та його мати пояснили, що з ОСОБА_1 фактично було укладено договір займу, відповідного до якого він позичив їм 15000 доларів під 2 відсотки за місяць, які вони повинні були повернути до 14.05.2010 року з відсотками, що загалом склало 25800 доларів США.

Боргову розписку не складали, оскільки ОСОБА_1 впевнив їх, що йому можна повністю довіряти, і, як гарантію повернення йому боргу, запропонував укласти договір дарування належного їм житлового будинку.

Та обставина, що на момент укладання договору дарування житлового будинку, який був зазначений у технічному паспорті вже не існувало і на його місці був збудований двоповерховий новий житловий будинок ОСОБА_1 не засмутило. В свою чергу він заспокоїв, що вони дарують йому те, що не існує, зобов'язався повернути їх сім'ї житловий будинок після повернення боргу у розмірі 25800 доларів США, про що надав їм розписку від 15.05.2007, в якій зобов'язався продати житловий будинок матері ОСОБА_2 за 25800 доларів США, які вона повинна сплатити йому не пізніше 14.05.2010 року. (а.с.66 т.1).

Наміру дарувати єдине для них житло ОСОБА_2 не мав.

Зі свого боку свої зобов'язання вони виконали протягом трьох років в повному обсязі. Але потім не могли знайти ані ОСОБА_1, ані його брата, щоб повернути собі будинок, які ухилялися від зустрічі. Згодом ОСОБА_1 був арештований. Оскільки ОСОБА_1 житловий будинок за собою не зареєстрував, ОСОБА_2 та його мати вільно продовжували володіти житловим будинком, оплачувати всі комунальні послуги, вважав за можливе зареєструвати за собою право власності у березні 2013 року на підставі дублікату договору дарування і його право власності продовж майже ще трьох років ніким не оспорювалось. ОСОБА_2 вважав, що його право порушено з моменту отримання ним позову ОСОБА_1, який він подав до суду 02.02.2016 року.

Та обставина, що на момент укладання оспорюваного ОСОБА_2 договору дарування не існувало житлового будинку літ. А-1, житловою площею 38,7 кв.м., а був збудований новий, двоповерховий житловий будинок літ. Ж-2 загальною площею 108,8 кв.м. житловою 65,2 кв.м. підтверджується даними технічного паспорту, виготовленого на ім'я ОСОБА_2 04.09.2014, де в характеристиці будинку та господарських будівель та споруд зазначено рік побудови житлового будинку літ. Ж-2 - 2007 рік, літньої кухні літ. И площею 42,2 кв.м - 2005 рік, огорожа № 4,5,6 - 2005. Дані про гараж, як окрему будівлю - відсутні. Два гаражі, відповідно до технічного паспорту 2014 року, знаходяться на першому поверсі житлового будинку літ.Ж-2.

Зазначену обставину у судовому засіданні також підтвердили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які дали свідчення про те, що ОСОБА_2 зі своєю мамою приблизно у 1999-2000 роках оселилися у житловому будинку, який був одноповерховий, обкладений білою цеглою. Приблизно у 2004 - 2005 році вони знесли старий житловий будинок та розпочали будівництво нового і на протязі року збудували двоповерховий житловий будинок з гаражем на нижньому поверсі і постійно проживають у вказаному будинку. Станом на 2007 рік на місці старого житлового будинку стояв новостворений двоповерховий житловий будинок.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що на момент укладання договору дарування 14.05.2007 року житловий будинок літ. А-1, житловою площею 38,7 кв.м., літня кухня та гараж були знесенні та на їх місці збудований новий двоповерховий житловий будинок, в якому з моменту заселення і на час розгляду справи постійно проживають відповідач ОСОБА_2 та його мати, несуть всі витрати по утриманню житлового будинку та сплаті комунальних послуг, що підтверджується квитанціями за період 2007 -2016 роки, оригінали яких оглянуті у судовому засіданні, і їх право ніким на протязі майже дев'яти років порушено не було, у порядку, визначеному ст. ч. 3 ст. 334 ЦК України ОСОБА_1 протягом вказаного часу своє право власності не реєстрував.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що підстави для застування строку давності, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, до позову ОСОБА_2 відсутні, оскільки про те, що його право оспорюється, йому стало відомо після звернення ОСОБА_1 з позовом до суду.

Судом також встановлено, що сторони не є близькими родичами або близькими знайомими. Їх знайомство сталося у зв'язку з необхідністю позичити кошти на власні потреби.

У судовому засіданні не встановлено обставини, а представником обдарованого за спірним договором не наведено жодних мотивів передачі йому у дар житлового будинку з надвірними будівлями ОСОБА_2, з якими вони навіть не були знайомі.

Головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків.

У судовому засіданні факт того, що воля ОСОБА_2 була спрямована саме на відчуження свого житлового будинку шляхом укладання договору дарування свого підтвердження не знайшов.

ОСОБА_1 протягом майже 9 років фактично в дар житловий будинок не прийняв, своє право власності на житловий будинок не зареєстрував, в той же час ОСОБА_2 продовжував вільно користуватися житловим будинком для задоволення власних потреб.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в п. 25 своєї постанови від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вбачається, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що воля ОСОБА_2 не була спрямована саме на відчуження свого житлового будинку шляхом укладення договору дарування, оспорювана угода укладена сторонами з метою приховати інший правочин.

У судовому засіданні встановлено, що ця угода укладена з метою приховати іншу угоду - договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 15000 доларів США зі сплатою щомісяця 2% процентів, які останній повинен був повернути в повному обсязі до 14.05.2010 року. Загальна сума боргу з відсотками склала 25800 доларів США.

На підтвердження даних обставин надана розписка, відповідно до якої ОСОБА_1 15.05.2007 року зобов'язався житловий будинок з надвірними будівлями по вул. Маршака, 8-а в м.Харкові за суму, еквівалентну 25800 доларів США продати ОСОБА_5 - матері ОСОБА_2 Вказану суму, відповідно до розписки, вона повинна передати йому до підписання договору купівлі - продажу, але не пізніше 14.05.2010 року.

Крім того, судом встановлено, що 06.04.2016 року Київським районним судом м. Харкова відкрито провадження у справі № 640/4417/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_8 про стягнення боргу.

Зазначені обставини дають підстави вважати, що між сторонами виникли правовідносини щодо укладання договору позики, для приховання яких було укладено 14.05.2007 року договір дарування.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що договір дарування є удаваним правочином і зустрічний позов щодо визнання його недійсним підлягає задоволенню.

З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на житловий будинок, витребування вказаного житлового будинку із незаконного володіння і усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального в процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді