Рішення № 69789926, 13.10.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/14025/15-ц

н/п 2/640/321/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2017 рокуКиївський районний суд м. Харкова у складі головуючої судді Шмадченко С. І. за участю секретаря Черниш О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської фінансово-кредитної спілки «Криниця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Харківської міської фінансово-кредитної спілки «Криниця» про захист прав споживачів, визнання недійсним окремих умов кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська фінансово-кредитна спілка «Криниця» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 12.08.2015 р. становить 1 183411,80 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 12.11.2007 р. відповідач був прийнятий у члени фінансово-кредитної спілки «Криниця». 09.08.2013 р. між позивачем і відповідачем було укладено кредитний договір №93-13, відповідно до якого, позивач надав відповідачу кредит у сумі 146000 грн. під 4% річних зі строком повернення до 09.08.2014р.

11.09.2013 р. ОСОБА_1 була погашена частина кредиту у сумі 10270 грн. Однак відповідач належним чином зобовязання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 1183411,80 грн., яка складається: із заборгованості за кредитом у сумі 135730 грн.; із заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 5429,20 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 998927,80 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 43324,80 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги позивача визнав частково в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 135730 грн. та суми відсотків за користування кредитом у розмірі 5429,20 грн. Позовні вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 998927,80 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 43324,80 грн. не визнав, подав зустрічний позов, який в ході розгляду справи уточнив та просив визнати недійсними п.3.3 та п.6.2 кредитного договору № 93-13 від 09.08.2013 як такі, що не відповідають принципам справедливості та розумності. Зазначив, що згідно п.6.2 кредитного договору кредитодавець за порушення позичальником зобовязань в частині не своєчасного повернення суми кредиту стягує суму кредиту з урахуванням штрафних санкцій 2% від суми непогашеного кредиту за кожен день прострочення платежу. Аналізуючи кредитний договір, а саме п.3.3 де вказано, що у випадку непогашення кредиту, а також несплати відсотків по ньому в строк, сплачувати пеню у розмірі 2% від непогашеної суми кредиту за кожен день прострочення платежу до дня повного погашення заборгованості. При нарахуванні пені у розмірі 998927,80 грн. позивач посилається саме на п.3.3 кредитного договору.

Згідно позовної заяви пеня за прострочення виконання зобовязання складає 735,9% річних. На думку відповідача встановлення пені у такому розмірі явно суперечить п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», та не відповідає передбаченим у п.6 ст.3 ч.3 ст.509 та ч.1,2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Виходячи с принципів справедливості та розумності, пеня за несвоєчасне повернення кредиту повинна вираховуватись із розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Представник фінансово-кредитної спілки зустрічний позов не визнала, посилалася на те, що зустрічна позовна заява подана представником ОСОБА_1 13.09.2016 р. поза межами позовної давності у звязку з чим просила застосувати до зустрічного позову строки позовної давності.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1, являючись членом Харківської міської фінансово-кредитної спілки «Криниця», 09.08.2013 року уклав споживчий кредитний договір № 93-13 з фінансово-кредитною спілкою. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 146000 грн. під 48% річних зі строком повернення кредиту до 09.08.2014 р. Згідно п.3.3. кредитного договору ОСОБА_1 прийняв зобовязання за користування кредитом щомісячно не пізніше девятого числа сплачувати кредитній спілки відсотки у розмірі 4% від суми кредиту. У випадку несплати відсотків в строк, сплачувати пеню у розмірі 2% від непогашеної суми кредиту за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення заборгованості. За умовами договору сума відсотків складала 5840 грн.

Відповідач погасив частину кредиту у сумі 10 270 грн. Сума кредиту зменшилася до 135 730 грн. та відсотки до 5429,20 грн.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 ЦК України)

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору ( ст.638 ЦК України).

Згідно з ч.1, ч.3 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

ОСОБА_1 належним чином зобовязання за кредитним договором не виконував і станом на 12 серпня 2015 року створив заборгованість у сумі 1183411 грн., яка складається: із заборгованості за кредитом у сумі 135730 грн.; із суми відсотків за користування кредитом у розмірі 5429,20 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 998927,80 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 43324,80 грн.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської фінансово-кредитної спілки «Криниця» заборгованість за кредитом у сумі 135730 грн., відсотки за користування кредитом у сумі 5429,20 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 43324,80 грн.

Щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 998927,80 грн., суд виходить з наступного:

За умовами кредитного договору, а саме розділом 6 договору передбачена відповідальність сторін. Згідно п.6.2 кредитного договору, у випадку порушення позичальником зобовязань в частині своєчасного повернення суми кредиту, кредитодавець стягує суму кредиту з урахуванням штрафних санкцій 2% від суми непогашеного кредиту за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до цього пункту договору фінансово-кредитною спілкою «Криниця» була нарахована пеня у сумі 998927,80 грн. та який ОСОБА_1 просить визнати недійсним, посилаючись на те, що встановлення пені у такому розмірі суперечить п.5 ч.3 ст.18 ЗК «Про захист прав споживачів».

За положеннями ч.ч. 1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема зміст правочину не може суперечити положенням цього кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.5 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Відповідно до ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець(виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад пятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобовязань за договором.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Згідно з п.6 ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг ( яким відповідно до ст.4 цього закону є договір про надання кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що п.6.2 кредитного договору щодо встановлення сторонами договору пені у розмірі 2% від суми непогашеного кредиту за кожен день прострочення платежу за несвоєчасне повернення кредиту, що становить 735,9 % річних, перевищує розумну межу плати за послугу, яка встановлена законом, є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6ст.3 ч.3 ст.509 та ч.1,2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементом загального конституційного принципу верховенства права. А також є наслідком дисбалансу договірних прав, обовязків на шкоду позичальника ОСОБА_1,як споживача послуг фінансової установи, оскільки дана умова договору встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобовязань за спірним договором,що визнається недійсним.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією ВССУ у справі №381/1114/16-ц від 22.03.2017 р

Розглядаючи заяву представника кредитної спілки про застосування до вимог зустрічного позову строку позовної давності з тих підстав, що кредитний договір №93-13 між Харківською міською фінансово-кредитною спілкою «Криниця» та ОСОБА_1 був укладений 09.08.2013 р. За загальними правилами перебіг позовної давності розпочався з 10.08.2013 р. та закінчився 10.08.2016 р. Зустрічна позовна заява подана 13.09.2016 р., тобто поза межами позовної давності.

Суд не погоджується з вказаними доводами заяви, оскільки початок перебігу позовної давності не повязаний із моментом укладення кредитного договору.

За правилами ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк виконання кредитного договору відповідно до п.5.3 договору визначений 09.08.2014 року, тобто перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобовязання мало бути виконане і за загальним правилом становить три роки та закінчується 09.08.2017 р., а зустрічний позов до суду був поданий 19.09.2016 р.

Оскільки позовні вимоги Харківської міської фінансово-кредитної спілки «Криниця» задоволені частково то суд вважає за необхідне відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 1827.00 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст.215,509,526,626,627, 638,1054ЦК України, ст.18 ЗК «Про захист прав спожавачів», суд

В И Р І Ш И В:

Позов Харківської міської фінансово-кредитної спілки «Криниця» задовольнити частково.Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Харківської міської фінансово-кредитної спілки «Криниця» (м. Харків, вул. Ольмінського, 7, р/р № 2650101970856, МФО 325365, код за ЄДРПОУ 06716780) заборгованість за кредитним договором № 93-13 від 09.08.2013 р. у сумі 135 730 (сто тридцять пять тисяч сімсот тридцять) грн.; відсотки за користування кредитом у сумі 5429 (пять тисяч чотириста двадцять девять) грн..20 коп.; пеню у сумі 43324 (сорок три тисячі триста двадцять чотири) грн.80 коп.; судовий збір у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. В іншій частині позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним п.6.2 кредитного договору № 93-13 від 09.08.2013 р., укладеного між Харківською міською фінансово-кредитною спілкою «Криниця» та ОСОБА_1 щодо стягнення пені у с умі 998927(девятсот девяносто вісім тисяч девятсот двадцять сім) грн.. 80 коп. В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя