Ухвала суду № 69789529, 25.10.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/14808/17

Провадження № 2/638/4975/17

25.10.2017 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Подус Г.С.,

при секретарі Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові заяву судді Подус Г.С. про самовідвід по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про стягнення заробітної плати.

Ухвалою від 17.10.2017 року було відкрито провадження по справі.

Під час судового засідання було встановлено, що з ОСОБА_1 ми навчалися разом на магістратурі в період з 2003 по 2004 рік на факультеті підготовки професійних суддів Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого. Під час навчання у нас склалися приятельські відносини.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у статтях 20, 21 і 22 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

На підставі викладеного і ст.ст. 20,23 ЦПК України з метою усунення сумнівів в об'єктивності та неупередженості головуючого у справі, суд прийшов до висновку про наявність підстав задоволення заяви про самовідвід судді Подус Г.С.

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та зясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобовязаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.

Той факт, що ОСОБА_1 є моїм однокурсником, з яким у нас приятельські відносини - може викликати сумнів в моїй обєктивності.

У пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів ( схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і ОСОБА_2 ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення обєктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Такий же обовязок на суддю покладено також ч.1 ст. 80 КПК України.

Сумніви в незалежності судді відсутні, коли, на думку ЄСПЛ, у «обєктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається ( «Кларк проти Сполученого Королівства»). Визначаючи, чи є суд незалежним, ЄСПЛ звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, щоможуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд ЄСПЛ іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очолан проти Туреччини»). ЄСПЛ застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянами права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілд проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»).

Наявність безсторонності, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, має визначатись за субєктивним та обєктивним критеріями. Згідно з обєктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності (вісник ВСУ № 4/2008 стор. 31).

Крім цього, в п.п.66,67,69,70 Рішення ЄСПЛ «Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року № N 4785/02, зазначено,що: «…п.66. Згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції , за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи

забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

67.Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

69. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).

70. У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" (див. рішення у справі "ОСОБА_3 проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "ОСОБА_4 проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).

Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором, чи забезпечення судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності , про що і зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Білуха проти України від 9 листопада 2006 року та Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.

На підставі викладеного, прихожу до переконливого висновку про неможливість моєї участі у розгляді даного судового провадження в звязку з наявністю обставин, які можуть викликати сумнів у моїй безсторонності, а тому вважаю за необхідне задовольнити самовідвід у відповідності зі ст. 20, 23 КПК України.

Керуючись ст.ст. 20, 23ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Самовідвід судді Подус Ганни Сергіївни по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про стягнення заробітної плати -задовольнити.

Справу передати до розгляду іншому судді, який визначається в порядку, встановленомустаттею 11-1 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий