Вирок № 69788245, 25.10.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/1157/17-к

н.п. 1-кп/415/312/17

ВИРОК

Іменем України

25.10.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Немитих М.І.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3

ОСОБА_4

законних представників потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017130240000203 від 26.01.2017 року у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, інвалідом не являється, розлученого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч.1 ст.186, ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2017 року, приблизно 13 годині 55 хвилин, ОСОБА_2, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), знаходячись на території спортивного майданчика Лисичанської загальної освітньої школи № 26, розташованої по вулиці Жуковського міста Лисичанська, підійшов ззаду до малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, та, доставши рукою з кишені куртки останнього, намагався відкрито викрасти мобільний телефон марки Nokia модель 3110с, вартість якого згідно висновку експерта № 19/113/9-3/134-35е від 17.02.2017 року становить 290 гривень, який належать малолітньому ОСОБА_3, однак не зміг довести свій злочинний умисел до кінця і вчинити усіх дій, які вважав необхідними для закінчення злочину, з причин, що не залежали від його волі, оскільки його дії були помічені сторонньою особою, у звязку з чим він, побоюючись бути затриманим, поклав назад до кишені куртки потерпілого його мобільний телефон та втік з місця злочину.

26 січня 2017 року, приблизно 14 годині, ОСОБА_2, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), знаходячись на перехресті вулиць Карбишева та Чернігівська, між будинків № 18 та № 16, розташованого по вулиці Чернігівська міста Лисичанська, підійшов ззаду до малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, та, відкривши рюкзак останнього, повторно, відкрито викрав мобільний телефон марки Nokia модель 105, вартість якого згідно висновку експерта № 19/113/9-3/134-35е від 17.02.2017 року становить 199 гривень, який належать малолітньому ОСОБА_4, заподіявши останньому майнову шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні обвинуваченийОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст.15, ч.1 ст.186, ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду підтвердив, що дійсно 26 січня 2017 року в обідній час, знаходячись на території спортивного майданчика Лисичанської загальної освітньої школи № 26, розташованої по вулиці Жуковського міста Лисичанська, побачив раніше незнайомого йому малолітнього ОСОБА_3, який після розмови по мобільного телефону, поклав його до лівої кишені своєї куртки. Він вирішив заволодіти телефоном цього хлопця, у звязку з чим підійшов ззаду потерпілого, доставши рукою з кишені куртки останнього мобільний телефон марки Nokia модель 3110с, однак в цей момент він побачив чоловіка, який проходив повз них, а тому, побоюючись бути затриманим, поклав назад до кишені куртки потерпілого його мобільний телефон та втік з місця злочину. Після чого в цей же день 26 січня 2017 року, приблизно о 14 годині, знаходячись на перехресті вулиць Карбишева та Чернігівська, між будинків № 18 та № 16 він побачив раніше незнайомого йому малолітнього ОСОБА_4, у якого на спині висів рюкзак. Він підійшов ззаду до цього хлопця, та відкривши карман рюкзака, відкрито викрав мобільний телефон Nokia модель 105. В цей же день він продав мобільний телефон своєму знайомому, якому походження телефону не пояснював, за 100 гривень, кошти витратив на власні потреби. Під час вчинення злочинів спиртні напої не вживав. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та висловив жаль з приводу вчиненого, у залі судових засідань просив вибачення у потерпілих та їх законних представників, зобовязавшись надалі такого більше не вчиняти. Він готовий нести відповідальність за свої дії, однак просив врахувати, що він має постійне місце проживання, за яким мешкає разом зі своєю матірю ОСОБА_7, яка є пенсіонеркою та багатодітної матірю, а також разом зі своїми молодшими братами та сестрами, вперше притягується до кримінальної відповідальності, під час досудового розслідування сприяв розкриттю даних злочинів, надавши покази, які викривають його у їх вчиненні. Також він має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_8, яка проживає окремо від нього, однак на утриманні дитини він, перебуваючи на волі, надавав добровільну матеріальну допомогу, оскільки працював неофіційно будівельником. Свої дії оцінює критично та не розуміє, що могло штовхнути його на вчинення даних злочинів відносно малолітніх осіб, оскільки він сам виріс у багатодітній родині і завжди піклувався про своїх молодших братів та сестер.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина у вчинені інкримінованих йому злочинів за вищевикладених обставин, повністю доведена та підтверджується, крім власне показань обвинуваченого, в яких не заперечується обставини вчинених злочинів, усією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, допитаний в судовому засіданні в присутності законного представника ОСОБА_6, та педагога ОСОБА_9, з дотриманням вимог, передбачених ст. 354 КПК України малолітній потерпілий ОСОБА_3, суду пояснив, що 26 січня 2017 року, приблизно 13 годині 55 хвилин, він після закінчення 7-го уроку разом зі своїм знайомим ОСОБА_10, вийшли зі школи № 26 та попрямували додому. Проходячи по спортивному майданчику Лисичанської загальної освітньої школи № 26, розташованої по вулиці Жуковського міста Лисичанська, до нього ззаду підійшов раніше незнайомий йому чоловік, який наказав йому мовчати, при цьому розстебнув кишеню його куртки, звідки достав мобільний телефон марки Nokia. В той самий час поруч з ними проходив інший незнайомий чоловік, побачивши якого, обвинувачений злякався та зі словами «мовчи», поклав його мобільний телефон знову у кишеню його (потерпілого) куртки, та відійшовши від них, попрямував у напрямок школи. Після чого він відразу зателефонував матері и та розповів про те, що сталося. Відповідаючи на питання суду зазначив, що чоловік, який намагався викрасти його телефон є обвинувачений, який зараз знаходиться у залі судових засідань. Під час вчинення злочину обвинувачений був одягнений у чорну куртку та чорну шапку. Ніяких погроз в його бік обвинувачений не висловлював.

Законний представник ОСОБА_6, в судовому засіданні пояснила, що її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, 26 січня 2017 року після закінчення уроків приблизно о 1 4 годині подзвонив їй зі свого мобільного телефону та повідомив, що до нього чіплявся якийсь незнайомий йому чоловік та намагався забрати у нього мобільний телефон. Просила суд призначити ОСОБА_2 встановлене законом покарання.

Допитаний в судовому засіданні в присутності законного представника ОСОБА_5, та педагога ОСОБА_9, з дотриманням вимог, передбачених ст. 354 КПК України малолітній потерпілий ОСОБА_11 суду пояснив, що 26 січня 2017 року приблизно 14 годині після закінчення уроків, він вийшов зі школи та попрямував додому. При цьому він зателефонував своїй матері та повідомив про те, що уроки закінчились і він йде додому. Після розмови з мамою він поклав свій мобільний телефон марки Nokia у карман свого рюкзака. При цьому, вийшовши зі школи, він помітив раніше незнайомого йому чоловіка, одягненого у чорну куртку, який, побачивши його, попрямував за ним. На перехресті вулиць Карбишева та Чернігівська в місті Лисичанську, між будинків № 18 та № 16, цей чоловік підбіг до нього ззаду та утримуючи його за рюкзак, який висів у нього на спині, відкривши карман, з рюкзака забрав його мобільний телефон. Після чого цей чоловік з місця злочину втік, а він пішов додому, де по дорозі зустрів свого дідуся, якому розповів про те що трапилося. Стверджує, що чоловік який викрав його телефон є обвинувачений, він впізнав його під час досудового розслідування і впізнає зараз у суді. Телефон йому повернули.

Законний представник ОСОБА_5, в судовому засіданні пояснила, що 26 січня 2017 року зі слів її сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, їй стало відомо, що коли її син повертався додому на перехресті вулиць Карбишева та Чернігівська, між будинків № 18 та № 16 в місті Лисичанську, незнайомий чоловік наздогнав його та відкрито, зі шкільного рюкзака викрав його мобільний телефон. На даний час майнових претензій до обвинуваченого не має, оскільки заподіяну їй шкоду відшкодовано в повному обсязі, вибачення обвинуваченого в суді приймає. Що стосується міри покарання зазначила, що на її думку обвинувачений тривалий час знаходиться під вартою і цей час буде слугувати для нього уроком за вчинене, а тому просила суд призначити обвинуваченому покарання, не повязане з реальним позбавленням волі, надавши шанс на виправлення, погоджуючись з позицією прокурора, висловленою ним у судових дебатах.

Свідок ОСОБА_10, допитаний в судовому засіданні в порядку, передбаченому ст. 354 КПК України суду пояснив, що 26 січня 2017 року приблизно о 14 годині він разом зі своїм однокласником ОСОБА_3, після закінчення уроків вийшли зі школи № 26, де вони навчались у 3-му класі та попрямували додому. Проходячи по стадіону школи, їх наздогнав раніше не знайомий їм чоловік це був обвинувачений, який був одягнений у чорну куртку та чорну шапку. При цьому обвинувачений зупинив ОСОБА_3 на плече, а другою рукою заліз до кишені його куртки, звідки достав мобільний телефон, якій належав потерпілому ОСОБА_3, а потім поклав його назад. Після чого обвинувачений пішов, а ОСОБА_3 зателефонував мамі та повідомив про те, що невідомий йому чоловік хотів забрати у нього телефон. Відповідаючи на питання суду зазначив, що і він, і ОСОБА_3 бачили мобільний телефон у руках обвинуваченого ОСОБА_2 Через декілька днів він знову побачив обвинуваченого на території школи, поруч з ним було ще двоє незнайомих йому чоловіків. Він відразу ж подзвонив своїй мамі та побіг додому.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що приблизно наприкінці січня - початку лютого 2017 року, він, проходячи біля центрального ринку в місті Лисичанську зустрів свого знайомого ОСОБА_13, який запропонував йому купити мобільний телефон марки Nokia синього кольору, зазначивши при цьому що телефон належить йому. Він погодився, купивши мобільний телефон за 100 гривень, однак користувався ним не довго, оскільки телефон було вилучено співробітниками поліції.

Крім того вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно якого 26.01.2017 року о 16 год. 30 хв. Лисичанським ВП ГУНП в Луганській області було прийнято усну заяву від ОСОБА_5, про те, що 26.01.2017 року близько 14 години на перехресті вулиць Чернігівська Карбишева в місті Лисичанську невідомий чоловік з карману ранця її малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, відкрито викрав мобільний телефон марки Nokia у корпусі блакитного кольору (а.с.3);

- протоколом огляду місця події від 26 січня 2017 року та фототаблицею до нього, під час проведення якого з 16 години 20 хвилин до 16 години 50 хвилин за участю двох понятих, законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5 та малолітнього потерпілого ОСОБА_4 було оглянуто відкриту ділянку місцевості, яка розташована на перехресті вулиць Чернігівська та Карбишева міста Лисичанська, між будинків № 18 та № 16, де потерпілий ОСОБА_4 вказав на місце на відкритій ділянці місцевості, де у нього невідомий йому чоловік відкрито викрав його мобільний телефон(а.с.8-13);

- протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 10.02.2017 року, з якого вбачається, що у присутності понятих, законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5 та психолога ОСОБА_14 малолітній потерпілий ОСОБА_4 серед інших предявлених для впізнання знімків під № 3 (ОСОБА_2З.) впізнав особу, який 26.01.2017 року викрав у нього мобільний телефон марки Nokia модель 105 ( а.с. 33-35).

- протоколу огляду предмета та фототаблиці до нього від 10.02.2017 року, під час проведення якого з 11 години 00 хвилин до 11 години 30 хвилин, у присутності понятих, було оглянуто мобільний телефон Nokia 105 у корпусі блакитного кольору, виданий добровільно ОСОБА_12 згідно його заяви та який було вилучено та поміщено до поліетиленового пакету, горловину якого було обмотано білою ниткою вільні кінці опечатані биркою з розяснювальними написами та підписами учасників оглядів (а.с.80-83).

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно якого 10.02.2017 року о 13 год. 00 хв. Лисичанським ВП ГУНП в Луганській області було прийнято усну заяву від ОСОБА_6 про те, що 26.01.2017 року близько 14 годині на спортивному майданчику СШ № 26 в місті Лисичанську невідомий чоловік намагався відкрито заволодіти мобільним телефоном, що належить її малолітньому синові ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 89);

- протоколу огляду предмета та фототаблиці до нього від 10.02.2017 року, під час проведення якого з 10 години 20 хвилин до 14 години 35 хвилин, у присутності понятих, законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_6 та малолітнього потерпілого ОСОБА_3, за добровільної письмовою згодою ОСОБА_6 було оглянуто мобільний телефон марки Nokia модель 3110с та який було вилучено та поміщено до прозорого поліетиленового пакету, горловина якого перевязана ниткою білого кольору та скріплено биркою (а.с.102-106).

- протоколом предявлення особи для впізнання від 10.02.2017 року, з якого вбачається, що у присутності понятих, законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_6, психолога ОСОБА_14 малолітній потерпілий ОСОБА_3 серед інших предявлених для впізнання осіб під номером 4 (ОСОБА_2З.) впізнав особу, який 26.01.2017 року намагався забрати у нього мобільний телефон марки Nokia модель 3110с ( а.с. 108-112).

- протоколом предявлення особи для впізнання від 10.02.2017 року, з якого вбачається, що у присутності понятих, законного представника ОСОБА_10 та психолога ОСОБА_14, малолітній свідок ОСОБА_10 серед інших предявлених для впізнання осіб під номером 3 (ОСОБА_2З.) впізнав особу, який 26.01.2017 року на території спортивного майданчика Лисичанської загальної освітньої школи № 26, розташованої по вулиці Жуковського міста Лисичанська, намагався забрати у ОСОБА_3 мобільний телефон марки Nokia ( а.с. 115-119).

- протоколом огляду предмета та фототаблиці до нього від 11.02.2017 року, під час проведення якого з 17 години 30хвилин до 17 години 45 хвилин, у присутності понятих, за добровільною письмовою згодою ОСОБА_2 було виявлено та вилучено куртку балонову чорного кольору з капюшоном та написом зліва з районі грудини на іноземній мові світло-зеленим кольором «adidas», яку упаковано до пакету чорного кольору, перемотано білою ниткою з пояснювальним записом з підписами учасників огляду (а.с.158-161).

- висновком судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/134-35е від 17.02.2017 року згідно якого на момент скоєння кримінального правопорушення з урахуванням вільного ціноутворення на території України ринкова вартість мобільного телефону марки «Nokiа 105» може складати 199 грн. 00 копійок, мобільного телефону марки «Nokiа 3110с» - 290 грн.00 коп. (а.с. 39-40);

- протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 20.02.2017 року, з якого вбачається, що у присутності понятих, свідок ОСОБА_13 серед інших предявлених для впізнання осіб під номером 2 (ОСОБА_2З.) впізнав особу, яка 26.01.2017 року продала йому мобільний телефон ( а.с. 188-190).

- протоколом предявлення речей для впізнання та фототаблиці до нього від 20.02.2017 року, під час проведення якого з 11 години 00 хвилин до 11 години 30 хвилин, у присутності понятих, законного представника та психолога малолітній ОСОБА_4 серед предявлених для впізнання речей курток балонових чорного кольору з капюшоном, впізнав крайню праворуч куртку а саме куртку балонову чорного кольору з капюшоном та написом зліва з районі грудини на іноземній мові світло-зеленим кольором «adidas» у яку був одягнений чоловік, який відкрито викрав його мобільний телефон (а.с. 191-194).

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тож, у судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідка ОСОБА_13, яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, задоволено.

Будь яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи обєктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх прав та виконання процесуальних обовязків, надано не було.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні незакінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабежі), знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України.

Також суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненого повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості ( ч.1 ст. 186 КК України) та тяжких злочинів (ч. 2 ст. 186 КК України);

- особу винного, який раніше не судимий (а.с.130), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.131-132), у побуті за місцем мешкання характеризується позитивно, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_11, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно дост. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів та наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене як перед судом так і перед потерпілими та законними представниками малолітніх потерпілих, висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає вчинення злочинів щодо малолітнього.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК Українипро те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, враховуючи ступінь здійснення злочинного наміру та причини в наслідок яких злочин, передбачений ч.1 ст. 186 КК України не було доведено до кінця, а також наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 186 КК України та санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, з урахуванням вимог, передбачених ст. 68 ч. 3 КК України, оскільки останній, вчинив умисні корисливі злочини, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не вбачає, у звязку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив більш одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимогист.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою».

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, а також враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду надав правдиві свідчення про обставини вчиненого злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, у судовому засіданні висловив жаль з приводу вчиненого та приніс свої вибачення перед потерпілими та їх законними представниками, зобовязавшись надалі такого не вчиняти, враховуючи відомості про особу обвинуваченого та його репутацію, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_11, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини, наявною в матеріалах кримінального провадження, має постійне місце проживання, за яким характеризується виключно з позитивної сторони, мешкає разом з матірю, яка має статус багатодітної матері та є непрацездатною особою пенсіонеркою, враховуючи відсутність тяжких наслідків від вчинених злочинів, а також думку законних представників малолітніх потерпілих, які просили суд призначити покарання обвинуваченому відповідно до діючого законодавства (законний представник ОСОБА_6С.) та не призначати обвинуваченому покарання повязане з реальним позбавлення його волі, надавши шанс на виправлення, оскільки претензій до обвинуваченого не мають та вважають що тривалий час попереднього увязнення під вартою обвинуваченого буде достатнім для нього покаранням за вчинені злочини (законний представник ОСОБА_5М.), суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України та з покладенням ряду обов'язків, передбаченихст.76 ч.1 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно дост. 50 КК Українимети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2

У звязку з тим, що суд прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України запобіжний захід - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, обраний, відповідно до ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 11.02.2017 року (а.с.153-154), згідно якої строк тримання під вартою обчислювався з 11.02.2017 року - до набрання вироком законної сили слід скасувати.

Цивільний позов у встановленому законом порядку не предявлений, що не позбавляє права потерпілих та їх законних представників відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Арешт тимчасово вилученого майна, вилученого в ході огляду предмету 11.02.2017 року, а саме: куртку балонову чорного кольору з капюшоном та написом зліва з районі грудини на іноземній мові світло-зеленим кольором «adidas», що належить ОСОБА_2, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду від 15.02.2017 року слід скасувати.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів за проведення:

- судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/134-80е від 30.01.2017 року (а.с.39-40), у сумі 527 гривень 76 копійок (а.с.41) та судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/134-35е від 17.02.2017 року (а.с.177-181), у сумі 660 гривень 30 копійок (а.с.182), а всього на загальну суму 1188 гривень 06 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013) - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази :

- мобільний телефон марки Nokia модель 3110с в корпусі чорного кольору, що згідно розписки знаходяться на відповідальному зберіганні у законного представника потерпілого - ОСОБА_6 (а.с.184) підлягають поверненню власнику потерпілому ОСОБА_3;

- мобільний телефон марки Nokia модель 105 в корпусі блакитного кольору, що згідно розписки знаходяться на відповідальному зберіганні у законного представника потерпілого ОСОБА_5 (а.с.185) підлягають поверненню власнику потерпілому ОСОБА_4;

- куртка балонова чорного кольору з капюшоном та написом зліва з районі грудини на іноземній мові світло-зеленим кольором «adidas», що згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (а.с. 162) та квитанції № 387 від 12.02.2017 року (а.с.195), передано на зберігання до камери схову речових доказів Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, підлягає поверненню власнику ОСОБА_2

Керуючись ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 15, ч. 1 ст.186, ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставіст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обовязки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили у виді тримання під вартою скасувати, звільнити обвинуваченого з під варти в залі суду негайно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013) процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/134-80е від 30.01.2017 року у сумі 527 гривень 76 копійок та судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/134-35е від 17.02.2017 у сумі 660 гривень 30 копійок, а всього на загальну суму 1188 (одна тисяча сто вісімдесят вісім) гривень 06 копійок.

Арешт тимчасово вилученого майна, вилученого в ході огляду предмету 11.02.2017 року, а саме: куртки балонової чорного кольору з капюшоном та написом зліва з районі грудини на іноземній мові світло-зеленим кольором «adidas», що належить ОСОБА_2, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду від 15.02.2017 року - скасувати.

Речові докази :

- мобільний телефон марки Nokia модель 3110с в корпусі чорного кольору, що згідно розписки знаходяться на відповідальному зберіганні у законного представника потерпілого - ОСОБА_6 підлягають поверненню власнику потерпілому ОСОБА_3;

- мобільний телефон марки Nokia модель 105 в корпусі блакитного кольору, що згідно розписки знаходяться на відповідальному зберіганні у законного представника потерпілого ОСОБА_5 підлягають поверненню власнику потерпілому ОСОБА_4;

- куртку балонову чорного кольору з капюшоном та написом зліва з районі грудини на іноземній мові світло-зеленим кольором «adidas», що згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області та квитанції № 387 від 12.02.2017 року, передано на зберігання до камери схову речових доказів Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області повернути власнику ОСОБА_2

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова