Рішення № 69785758, 21.08.2017, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4559/17

Провадження №2/202/2204/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Мороза В.П.

при секретарі Гевюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві позивач просив суд визнати договір купівлі-продажу квартири за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 22 а, кв. 109, який укладений 30 грудня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, дійсним, визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 22 а, кв. 109.

Позивачі в судове засідання не зявилися, про час і місце його проведення повідомлялися належним чином, суду надали заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не зявилися, про час і місце його проведення повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 грудня2015 року, позивач ОСОБА_1позичив Відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі250000,00 (двісті пятдесят тисяч) гривень, що на момент укладання договору було еквівалентно 10 000 (десять тисяч) доларів США. Одержання зазначеної суми підтверджується договором позики від 30 грудня2015 року та письмовою розпискою, яку Відповідач написав власноруч та після написання передав позивачу ОСОБА_1 в якій вказанотермін повернення грошей до 20 грудня 2016 року.

Також судом було встановлено, що згідно вищевказаної боргової розписки відповідач ОСОБА_2, взяла на себе обовязок повернути отримані у позивача ОСОБА_1грошові кошти в розмірі 250000,00 (двісті пятдесят тисяч) гривень, що на момент укладання договору було еквівалентно 10 000 (десять тисяч) доларів США в строк до 20 грудня 2016 року та передала позивачу ОСОБА_1у заставу усе своє нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 22 а, кв. 109.

Також судом встановлено, гроші передавались в позику з такою умовою, що якщо в зазначений строк гроші не повертаються, то в рахунок боргу відповідач передає позивачу у власність квартиру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 22 а, кв. 109.

Суд встановив, що в установлений договором строк відповідач ОСОБА_2 борг не повернула та в ознак раніше досягнутих домовленостей за договором позики передала позивачу правовстановлюючі документи та ключі від свого нерухомого майна. Пізніше відповідач ОСОБА_2 стала ухилятись від спілкування.

За таких обставин позивач вимушен був звернутися до суду за захистом своїх майнових прав.

Судом встановлено, що згідно п. 2 договору позики від 30 грудня 2015 року було обумовлено зобовязання відповідача ОСОБА_2 у разі неповернення нею грошових коштів в строк згідно Договору, передати у власність позивачу квартиру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 22 а, кв. 109, шляхом укладання договору купівлі-продажу цього нерухомого майна в нотаріальній формі.

Таким чином, між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2, був укладений правочин, що містить в собі зобовязання, які відносяться до двох видів договорів: договору позики та договору купівлі-продажу. Складання такого договору відповідаєст. 627 ЦК України, якою встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору і визначенні умов договору, з урахуванням вимог цьогоКодексу.

Частиною 2ст. 628 ЦК Українивстановлено, що «Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору».

Згідно ч. 1ст. 212 ЦК України«Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обовязків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина)».

Суд встановив, що укладаючи договір, сторони мали право обговорити в ньому умови про набрання чинності договору купівлі-продажу, якщо зобовязання про повернення позики не буде виконано. В установлений договором строк відповідач ОСОБА_2, борг не повернула та стала ухилятись від виконання своїх зобовязань.

Ст. 610 ЦК Українизазначено, що порушенням зобовязання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Таким чином, внаслідок того, що відповідач ОСОБА_2, не виконала зобовязання по поверненню боргу в строк до 20 грудня 2016 року, позивач ОСОБА_1 має право вимагати виконання її зобовязань по передачі позивачу у власність названого нерухомого майна. Ця вимога відповідає нормам закону і договору.

Згідно зіст. 625 ЦК України, «Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання».

Відповідно дост. 1052 ЦК Україниу разі невиконання позичальником обовязків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобовязання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 1ст. 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В свою чергу, відповідно до п. 2ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідност. 328 ЦК Україниправо власності отримується на підставах, не заборонених законом. Право власності передбачається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не виходить із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Згідност. 655 ЦК України«За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму».

Також судом встановлено, що всі ці умови зазначені в п.п. 2, 3, 4 Договору від 30 грудня 2015 року, відповідач ОСОБА_2, зобовязалась передати позивачу ОСОБА_1 у власність зазначене нерухоме майно, а позивачприйняти його і сплатити сумою, переданою раніше за позикою відповідно до умов Договору від 30 грудня 2015 року.

Згідно ч. 1ст. 638 ЦК України«Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що в укладеному між позивачем і відповідачем договорі визначені такі істотні умови:

- договір укладено в письмовій формі і відповідає вимогамст. 638 ЦК України;

- згідно зіст. 656 ЦК Українивизначено предмет договору купівлі-продажу квартира за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 22 а, кв. 109;

- в договорі указана ціна250000,00 (двісті пятдесят тисяч) гривень, що на момент укладання договору було еквівалентно 10 000 (десять тисяч) доларів США, яка була передана мною відповідачу при укладанні договору, що відповідаєст. 632 ЦК України;

- визначено строк передачі мені у власність нерухомого майна 20 грудня 2016 року що відповідає положеннямст. 664 ЦК України.

Таким чином, в договорі обумовлені всі істотні умови, встановлені законом.

Ст. 657 ЦК Українивизначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3ст. 334 ЦК Україниправо власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Також суд встановив, що при викладених позивачем обставинах його позовні вимоги про визнання дійсним укладеного між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 Василвною, договору купівлі-продажу та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно відповідає вимогам закону, і для суду маються законні підстави для задоволення позивача позовних вимог.

Зобов'язання має виконуватися, згідност. 526 ЦК України, належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зіст. 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідност. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатностіВолевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.Правочин має вчинятися у формі, встановленій закономПравочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦКвизначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зважаючи, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмеженьце офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»), повноцінний захист прав та інтересів позивача ОСОБА_1, можливий шляхом реєстрації права власності на нерухоме майноквартиру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 22 а, кв., в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ст. 15 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Крім того, у відповідності до п. 5 ч. 1ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивачем виконано всі умови договору купівлі-продажу від 30 грудня 2015 року, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,4,118-120,224,225,226 ЦПК України; ст.ст.11,15,16,203,204,212, ч. 2 ст.220,319,328,334,525,545,610,625-629,632,638,655,656,657,664,1046,1047,1049,1052 ЦК України,ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити в повному обсязі.

Визнати договір купівлі-продажу квартири за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 22 а, кв. 109, укладений 30 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дійсним.

Визнати та зареєструвати за ОСОБА_1 ( і.п.н. НОМЕР_1) право власності на квартиру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 22 а, кв. 109.

Зобовязати органи нотаріату (державним або приватним нотаріусам), які здійснюють функції державного реєстратора прав на нерухоме майно здійснити державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 ( і.п.н. НОМЕР_1) право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ( і.п.н. НОМЕР_1) судовий збір 1000,00 ( одну тисячу) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В.П. Мороз