Постанова № 69783425, 23.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року Справа № 910/4521/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 29.05.2017 р. (суддя Літвінова М.Є.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 р. (судді: Алданова С.О., Зубець Л.П., Ткаченко Б.Ю.) у справі№ 910/4521/17 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" простягнення коштів за участю представників: від позивача Коваленко А.О., свідоцтво серія КС №5660/10 від 28.04.2016 р., договір про надання правової допомоги б/н від 23.10.2017 р.від відповідача Пономаренко А.Є., свідоцтво серія ПТ №1805 від 25.07.2017 р., договір про надання правової допомоги №458/17 від 23.08.2017 р.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі - відповідач) про стягнення 3 638 731 грн. 93 коп.

Вказаний позов обґрунтовано тим, що відповідач не розрахувався за поставлений йому позивачем товар (бурові труби) за договором купівлі-продажу товару №315/13 від 19.08.2013 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2017 р. у справі №910/4521/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 р., позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 638 731 грн. 93 коп. заборгованості. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано доведеністю факту існування боргу у відповідача перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі.

Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, оскільки у даному випадку цей строк було перервано і на момент звернення позивача з позовною заявою до суду він не закінчився.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 р., рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2017 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, попередні судові інстанції безпідставно визнали, що акт зарахування зустрічних однорідних вимог свідчить про визнання відповідачем боргу, а його підписання перериває перебіг строку позовної давності.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.09.2017 р. касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 23.10.2017 р.

До початку судового розгляду представник позивача, керуючись приписами ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, подав заперечення на касаційну скаргу, в яких вказав на її безпідставність та необґрунтованість.

В судове засідання 23.10.2017 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, 19.08.2013 р. позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №315/13, за умовами якого продавець взяв на себе зобов'язання поставити покупцю бурові труби, а покупець зобов'язався їх прийняти та оплатити.

Згідно з п. 3.2 договору купівлі-продажу, оплата за товар здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку останнього протягом 15 банківських днів з дати виставлення рахунку.

На виконання вказаного договору позивач 30.08.2013 р. поставив відповідачу товар на суму 4 990 999 грн. 82 коп.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач не здійснив оплату поставленого позивачем товару.

При цьому, в матеріалах справи міститься копія підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків, яким підтверджена наявність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.12.2013 р. в розмірі 4 990 999 грн. 82 коп.

Крім того, попередніми судовими інстанціями встановлено, що 28.12.2016 р. сторонами укладено Порядок та умови врегулювання заборгованості. У даному порядку визначено, що відповідач має зобов'язання перед позивачем із сплати грошових коштів в розмірі 4 990 999 грн. 82 коп., що є боргом з оплати вартості товару, отриманого за договором №315/13 від 19.08.2013 р.

Одночасно, з акту зарахування зустрічних однорідних вимог №9 від 28.12.2016 р. вбачається, що зобов'язання відповідача перед позивачем за договором №315/13 від 19.08.2013 р. припинились частково, а саме: на суму 1 352 267 грн. 89 коп. Залишок заборгованості покупця перед продавцем складає 3 638 731 грн. 93 коп.

Посилаючись на викладені обставини та зважаючи, що вищевказаний залишок заборгованості так і не був сплачений покупцем, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 3 638 731 грн. 93 коп. боргу.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначив що строк позовної давності за такими вимогами сплив і акт зарахування зустрічних однорідних вимог не може свідчити про його переривання, оскільки даний акт не підтверджує визнання відповідачем боргу.

Вирішуючи спір, що склався між сторонами і є предметом судового розгляду у даній справі, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з наступного.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Таким чином, керуючись наведеними правовими нормами, роз'ясненнями пленуму Вищого господарського суду України та умовами укладеного між сторонами договору, попередні судові інстанції прийшли до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 638 731 грн. 93 коп., оскільки останнім доведено (а, відповідачем не спростовано) факт існування відповідної заборгованості за поставлений товар.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає даний висновок місцевого та апеляційного господарських судів законним та обґрунтованим.

Крім того, судова колегія господарського суду касаційної інстанції погоджується з позицією судів щодо відсутності у даному випадку підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Так, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в межах строку позовної давності сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.2013 р., чим відповідний строк перервано.

Надалі, до моменту спливу строку позовної даності, який з 31.12.2013 р. почав свій перебіг заново, сторонами підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог №9 від 28.12.2016 р. із зазначенням в ньому залишку суми заборгованості - 3 638 731 грн. 93 коп.

Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій, на підставі ст. 257, 264 Цивільного кодексу України, вірно визначили, що на момент звернення позивача з позовною заявою до суду останнім не було пропущено строк позовної давності.

При цьому, як місцевим, так і апеляційним, господарськими судами вмотивовано відхилено твердження відповідача про те, що акт зарахування зустрічних однорідних вимог №9 від 28.12.2016 р. не свідчить про визнання ним боргу.

Отже, господарськими судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено всі фактичні обставини справи, визначено дійсні права та обов'язки сторін, надано належну правову оцінку правовідносинам, що склались між ними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правомірності висновків попередніх судових інстанцій та не доводять неправильного застосування ними норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, оскаржувані судові акти не підлягають зміні або скасуванню.

Як закріплено в п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2017 р. у справі №910/4521/17 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: В.Я. Карабань

Ж.О. Корнілова