Ухвала суду № 69780572, 25.10.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 237/4578/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1777/2017

Суддя доповідач: Никифоряк Л.П

Головуючий в 1 інстанції Ліпчанського С.М.

Категорія 53

______________

Ухвала

Іменем У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.

Суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.

за участю секретаря судового засідання Глушка С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма «Агропромсервіс» про зміну формування причин звільнення, в якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марїнського районного суду Донецької області від 25 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ Агрофірма «Агропромсервіс» /далі Товариство/ в якому просив визнати формулювання причин звільнення за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України /надалі КЗпП України/ незаконним та змінити формулювання про його звільнення за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України. Позовні вимоги обґрунтовував наявністю обставини щодо його переїзду на нове місце проживання та відмовою адміністрації Товариства прийняти відповідну заяву про звільнення за власним бажанням що було зумовлене неможливістю продовжувати роботу.

Рішенням Марїнського районного суду Донецької області від 25 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено. Суд вважав що звільнення працівника ОСОБА_1 відбулось з дотриманням процедур визначених законодавством з підстав що знайшли підтвердження в судовому засіданні.

В апеляційній скарзі позивач просив рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Підставою для скасування рішення названо неповне зясування судом обставин з приводу того, що адміністрація підприємства відмовилася приймати заяву працівника про звільнення за власним бажанням. Та суд не надав оцінки тій обставині, що ОСОБА_1 не міг продовжувати роботу через переїзд на нове місце проживання та саме вказані обставини вказували на відсутність працівника на роботі з поважних причин.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, за відсутності представника відповідача від якого надійшла заява про розгляд справи без його участі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити за таких підстав.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами

24 червня 2016 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду тракториста Товариства /наказ від 24 червня 2016 року № 53-к а.с. 32/.

08 вересня 2016 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу та не поінформував роботодавця про причини невиходу та був відсутній на роботі по 12 вересня 2016 року /табель виходів за вересень 2016 року та доповідні від 08 вересня і 12 вересня 2016 року а.с. 20, 38, 39/.

12 вересня 2016 року на засіданні комісії профсоюзу ТОВ Агрофірма «Агропромсервіс» прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України /Протокол від 12 вересня 2016 року № 1 а.с. 40/.

Цього ж числа, 12 вересня 2016 року, ОСОБА_1, тракториста звільнено за прогули без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України /Наказ від 12 вересня 2016 року № 79-к а.с. 41/.

28 вересня 2016 року до Товариства надійшла заява про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням з 08 вересня 2016 року в звязку з неможливістю продовження роботи (переїзд на місце проживання у другу місцевість) /заява від 08 вересня 2016 року та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення а.с. 49, 51/.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції всесторонньо і повно зясував обставини у справі та дотримався норм матеріального і процесуального права.

За змістом п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Отже для звільнення за прогул обовязковим є зясування обставин відсутності працівника на роботі.

У даній справі працівник не заперечував обставин відсутності на роботі починаючи з 08 вересня 2016 року та дана обставина підтверджена сукупністю інших письмових доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

Разом з тим, позивач стверджував про переїзд на нове місце проживання що унеможливлювало продовження роботи.

Наявність зазначеної обставини позивач повязував із записом в трудовій книжці відповідно до якого 22 вересня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на роботу трактористом механіком в Приватне підприємство «Сокіл».

Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача від обовязку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях.

Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в апеляційній скарзі без встановлення відповідних фактів.

В судовому засіданні ствердження позивача про переїзд на нове місце проживання жодним чином не підтверджено, оскільки запис в трудовій книжці не являється свідченням переїзду позивача та за відсутності будь-яких інших доказів дана обставина є не доведеною.

Отже фактичні дії працівника що виразились у самовільному залишенні роботи 08 вересня 2016 року у сукупності із непідтвердженими обставинами щодо неможливості продовження роботи в період часу з 08 вересня 2016 року по 12 вересня 2016 року через переїзду на нове місце проживання охоплюються поняттям прогулу без поважних причин.

За недоведеності заявлених в позовній заяві фактів щодо переїзду ОСОБА_1 на нове місце проживання, дії позивача щодо самовільного залишення робочого місця з моменту направлення на адресу Товариства заяви про звільнення за власним бажанням, яке не було отримане адміністрацією Товариства та не вирішено по суті не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Таким чином, позивач не довів своїх вимог та суд першої інстанції обґрунтовано вважав що відсутні правові підстави для зміни формулювання причин звільнення.

Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в позовній заяві та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції який дійшов обґрунтованого та законного висновку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до положень частини 2 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Марїнського районного суду Донецької області від 25 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: