Вирок № 69780471, 25.10.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 221/2362/15-к

Провадження № 1-кп/265/201/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді - Костромітіної О.О., суддів Міхєєвої І. М., Мельник І. Г.,

за участю секретаря Куксенко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за кримінальним провадженням № 22015050000000076 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця міста Донецька, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, який має на утриманні неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5, не судимого, зареєстрованого по АДРЕСА_1, який мешкає по АДРЕСА_2 у скоєні злочину, передбаченого ст. 258-3 ч. 1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Глушко Г. О., Яксманецького В. В., Осипова Д.О.,

захисника Осадчого В. І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

перекладачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що у період протягом жовтня 2014 року - січня 2015 року, точну дату не було встановлено, ОСОБА_1, маючи позивний «ОСОБА_1» та діючи умисно на території Волноваського району Донецької області, за власною ініціативою сприяв діяльності терористичної згідно із ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» організації «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), утвореної 7 квітня 2014 року в м. Донецьку, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, а саме: шляхом відокремлення від України території Донецької області в порушення порядку, встановленого Конституцією України, за ст.ст.2, 73 якої територія України є цілісною і недоторканою, а питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, тобто стійкого об'єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації.

Завідомо для ОСОБА_1 учасники вказаної терористичної організації з моменту її створення систематично вчиняли на території України терористичні акти, здійснювали залякування населення, вбивства громадян, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування України, вчиняли інші тяжкі й особливо тяжкі злочини, що призводило до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні.

ОСОБА_1 усвідомлював, що основною метою діяльності терористичної організації «ДНР» є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконного державного утворення «Донецька народна республіка» на території Донецької області в порушення порядку, встановленого ст.ст. 2, 73 Конституції України.

Вказана терористична організація завідомо для ОСОБА_1 є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов'язки згідно з планом спільних злочинних дій.

На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входили до вказаних блоків.

При цьому на керівників та учасників силового блоку (не передбачених законом збройних формувань) покладається забезпечення стійкості терористичної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України. В свою чергу на представників політичного блоку покладаються організація збору та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до терористичної діяльності, чим також забезпечується існування вказаної терористичної організації.

«ДНР» завідомо для ОСОБА_1 має стабільний склад лідерів вказаної терористичної організації, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

На учасників політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов'язки:

- створення, так званих, органів державної влади «ДНР» та організація їх діяльності;

- видання, так званих, нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ДНР»;

- організація та проведення незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ДНР»;

- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;

- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;

- налагодження взаємодії з терористичною організацією «ЛНР» та її керівниками з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності терористичної організації «ДНР», що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам України та Збройним Силам України;

- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» (не передбачених законом збройних формувань) для забезпечення їх протиправної діяльності;

- забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.

На учасників силового блоку (не передбачених законом збройних формувань), відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов'язки:

- організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;

- з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ДНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;

- створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;

- вербування нових учасників до складу силового блоку «ДНР» (не передбачених законом збройних формувань) та керівництво їхніми діями;

- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Донецької області;

- вчинення терористичних актів та диверсій на території України;

- захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;

- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу легітимну владу в Україні;

- силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ДНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;

- організація поставок зброї, бойових припасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації;

- організація виробництва, налагоджування ремонту деяких видів зброї та бойових припасів, створення військово-промислового комплексу «ДНР».

Достовірно усвідомлюючи всі наведені обставини, ОСОБА_1, позивний «ОСОБА_1», у вказаний період часу за власною ініціативою, діючи з метою сприяння злочинній діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України шляхом надання учасникам цієї терористичної організації відомостей щодо місць дислокації, чисельності та маршрутів пересування, підрозділів та військової техніки Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних у проведенні антитерористичної операції на території Донецької області, здійснював як ініціативно, так і на виконання отриманого ним від учасників терористичної організації «ДНР» відповідного завдання, цілеспрямований збір та передачу учасникам терористичної організації «ДНР», зокрема, не встановленим органами досудового розслідування особам, які використовували позивні «ОСОБА_9», ОСОБА_15, «ОСОБА_8» та завідомо для нього є учасниками не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «ДНР», деталізованих відомостей про дислокацію, чисельність, маршрути пересування військовослужбовців та військової техніки Збройних Сил України та інших військових формувань України, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції, зокрема в с.м.т. Оленівка, с.м.т. Новотроїцьке, с.м.т. Ольгінка, с.Володимирівка Волноваського району Донецької області, м. Гірник, м. Українськ, с.м.т. Цукурине Селидівської міської ради Донецької області, - для подальшого використання учасниками терористичної організації «ДНР» наданої ним інформації у веденні терористичної діяльності проти органів державної влади та військових підрозділів України, а саме: у здійсненні артилерійських обстрілів місць дислокації військовослужбовців та військової техніки Збройних Сил України та інших військових формувань України, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції поблизу зазначених населених пунктів Донецької області.

При цьому ОСОБА_1, діючи з єдиним умислом на неодноразове сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», усвідомлював, що така терористична організація, діяльності якої він сприяє, діє на території України незаконно, та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяними у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України.

При здійсненні сприяння діяльності терористичної організації «ДНР» ОСОБА_1 використовував позивний «ОСОБА_1», обраний ініціативно останнім для спілкування з представниками не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «ДНР».

25 січня 2015 року о 9-24 год. ОСОБА_1, перебуваючи в с.м.т. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області (точну адресу не було встановлено), діючи умисно, з власного телефонного номеру НОМЕР_2, з метою сприяння учасникам терористичної організації «ДНР» у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців та підрозділів Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяних у проведенні антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють цій злочинній діяльності, передав учаснику не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «ДНР», який використовував позивний «ОСОБА_8», шляхом здійснення ініціативного телефонного виклику на використовуваний останнім мобільний телефонний номер НОМЕР_3 інформацію щодо дислокації військової техніки підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань України вздовж автомобільної дороги Н 20 «Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь» поблизу с.м.т. Оленівка Волноваського району Донецької області.

Також 25 січня 2015 року о 9-27 год. ОСОБА_1, перебуваючи в с.м.т. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області (точну адресу не було встановлено), діючи умисно, з власного телефонного номеру НОМЕР_2, з метою сприяння учасникам терористичної організації «ДНР» у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців та підрозділів Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють цій злочинній діяльності, передав учаснику не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «ДНР», який використовував позивний «ОСОБА_8», шляхом здійснення ініціативного телефонного виклику на використовуваний останнім мобільний телефонний номер НОМЕР_3 інформацію щодо переміщень військової техніки підрозділів Збройних Сил України й інших військових формувань України в напрямку м. Докучаєвська Донецької області та дислокації військової техніки підрозділів Збройних Сил України й інших військових формувань України поблизу с.м.т. Новотроїцьке, с.м.т. Ольгінка та с. Володимирівка Волноваського району Донецької області.

Також 25 січня 2015 року о 9-32 год. ОСОБА_1, перебуваючи в с.м.т. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області (точну адресу не було встановлено), діючи умисно, з власного телефонного номеру НОМЕР_2, з метою сприяння учасникам терористичної організації «ДНР» у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців та підрозділів Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють цій злочинній діяльності, передав учаснику не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «ДНР», який використовував позивний «ОСОБА_8», шляхом здійснення ініціативного телефонного виклику на використовуваний останнім мобільний телефонний номер НОМЕР_3 інформацію щодо дислокації військової техніки підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань України поблизу населених пунктів Гірник, Українськ, Цукурине Селидівської міської ради Донецької області.

Також 25 січня 2015 року о 15-35 год. ОСОБА_1, перебуваючи в с.м.т. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області (точну адресу не було встановлено), діючи умисно, з власного телефонного номеру НОМЕР_2, з метою сприяння учасникам терористичної організації «ДНР» у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців та підрозділів Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють цій злочинній діяльності, передав учаснику не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «ДНР», який використовував позивний «ОСОБА_8», шляхом здійснення ініціативного телефонного виклику на використовуваний останнім мобільний телефонний номер НОМЕР_3 інформацію щодо свого позивного «ОСОБА_1» та щодо переміщень військової техніки і підрозділів Збройних Сил України й інших військових формувань України в с.м.т. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області з проханням передати відповідні координати невстановленому учаснику не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «ДНР» на ім'я ОСОБА_5 з позивним ОСОБА_15 для їх подальшого використання останнім з метою здійснення артилерійських обстрілів позицій військової техніки підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань України в с.м.т. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області.

Злочинні дії ОСОБА_1 були припинені співробітниками СБУ шляхом його затримання 2 лютого 2015 року.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 1 ст. 258-3 КК України, оскільки на думку сторони обвинувачення він своїми умисними діями вчинив інше сприяння діяльності терористичної організації.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину за висунутим йому обвинуваченням не визнав та суду пояснив, що він мешкав з дружиною та двома неповнолітніми дітьми, працював інкасатором та керував тонованим фургоном «Фольксваген», на якому часто їздив по дорогах Донецької області. Не заперечував, що мав телефонний номер НОМЕР_2, підвозив до блок-посту особу на ім'я «ОСОБА_9» один раз , однак не знав, хто він. Додавав, що він не цікавився політикою взагалі, тому не знав, що «ДНР» є терористичною організацією, не знав членів такої організації, про їх діяльність та плани йому було невідомо, а також він не знав, що члени так званої «ДНР» чинять насилля. Не заперечував, що через специфіку своєї роботи він телефонував багатьом особам, в тому числі, які мешкали на непідконтрольній Україні території, яким розповідав те, що він бачив. Натомість він казав лише те, що бачив, коли їздив на своєму автомобілі, бо нічого спеціально не довідувався та не розвідував. При цьому він не знав, чи відносяться такі особи до якихось збройних формувань чи ні. Заперечував, що він знав особу із позивним «ОСОБА_8». Додавав, що телефон «Самсунг» S5610 втратив 20 січня 2015 року, однак нікуди не звертався через таку втрату. Також пояснив, що його фактично працівники СБУ затримали 23 січня 2015 року о 10-00 год. та тримали у приміщенні СБУ в м. Волноваха, де його били тривалий час, через що він був змушений себе в ході досудового розслідування обмовити, бо давав показання слідчому під примусом через отримані ним тілесні ушкодження. Також заперечував, що він мав позивний «ОСОБА_1», бо ніколи себе так не називав. Просив суд виправдати його через недоведеність його провини.

Вважаючи пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення недоведеним, суд вважає потрібним виправдати обвинуваченого за ст. 258-3 ч. 1 КК України, зважаючи на наступне вмотивування.

Суд зазначає, що на підставі ч. 1 ст. 91 та ч. 1 ст. 92 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Обов'язок доказування таких обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

За ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ст. 8, 9 КПК принцип верховенства права та кримінальне процесуальне законодавство України у кримінальному провадженні застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ).

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм їх доведеності «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10 липня 2001 року по справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11 липня 2013 року по справі «Веренцов проти України»).

Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

За ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична організація - стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Згідно із ч. 4 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Аналіз кримінального законодавства України вказує на те, що терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою здійснення терористичної діяльності.

Згідно із Листом Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2016 року № 9 225/0/4 16 на підставі аналізу положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та ст. ст. 258, 258-3 КК України, як вчинення окремого терористичного акту, так й діяльність терористичної організації здійснюються із метою, визначеною у ст. 258 КК, відсутність якої унеможливлює віднесення певної діяльності до терористичної, внаслідок чого встановлення у кримінальному провадженні передбачених у ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» ознак певної організації та відповідної мети її діяльності є підставою для визнання відповідної діяльності терористичною. Однак таке визнання здійснюється судом у конкретному провадженні на підставі наявних матеріалів, тому існування окремого судового рішення, рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за статтею 258-3 КК не вимагається, оскільки ст. 24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», що передбачає рішення суду про визнання організацією терористичною, не визначає обов'язкові ознаки терористичної організації, а лише передбачає один із правових наслідків визнання такої організації терористичною шляхом її ліквідації.

За змістом ст. 25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» під іншим сприянням терористичній діяльності розуміється надання допомоги особам, які брали участь у вчиненні терористичних актів; вербування фізичних осіб для заняття терористичною діяльністю, сприяння встановленню каналів постачання зброї терористам та переміщенню терористів через державний кордон України; переховування осіб, які фінансували, планували, підтримували чи вчиняли терористичні акти або злочини терористичної спрямованості; використання території України з метою підготовки чи вчинення терористичних актів або злочинів терористичної спрямованості проти інших держав або іноземців.

Прокурор на підтвердження обґрунтування висунутого ОСОБА_1 обвинувачення надав суду докази, які буди досліджені судом протягом судового розгляду даного кримінального провадження.

Суд, оцінюючи надані стороною обвинувачення докази з точки зору їх належності та допустимості, дійшов висновку, що протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу від 8 квітня 2015 року та оптичний диск до такого протоколу CD+R «Philips» з надписом «ДКР № 2330 від 17.12.2014 р.», висновок судової криміналістичної експертизи звукозапису № 37/4 від 10 червня 2015 року, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доведеність вини в інкримінованому обвинуваченому ОСОБА_1 злочині за ч.1 ст. 258-3 КК України, є недопустимими доказами виходячи з наступного.

За ст. 84, 86 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

На підставі ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

За ч. 1 ст. 258 КПК України ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, зняття інформації з електронних інформаційних систем є різновидом втручання в приватне спілкування.

Згідно із п. 3 ч. 4 ст. 258 та ч. 1 ст. 263 КПК України втручанням в приватне спілкування є зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу), яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікації для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

При цьому на підставі ч. 2 ст. 263 КПК України в ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування.

Як вбачається з рішення Конституційного Суду України у справі від 20 жовтня 2011 року № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, за яким обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, КСУ дійшов висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в результаті оперативно-розшукової діяльності з порушенням конституційних прав і основоположних свобод людини або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до наданого суду протоколу за результатами проведення негласного оперативно-технічного розшукового заходу від 8 квітня 2015 року, здійсненого на підставі ухвали голови Апеляційного суду міста Києва № 01-10850 від 23 грудня 2014 року відносно мобільного телефонного номеру НОМЕР_3, що містить інформацію, яка зберігається на цифровому носії інформації № 2330т, щодо телефонних розмов такого абоненту із абонентом, який використовував телефонний номер НОМЕР_2 та телефонував на № НОМЕР_3 відповідно, вбачаються наступні розмови:

25 січня 2014 року о 9-24 год. тривалістю 2 хв. 18 сек.;

25 січня 2014 року о 9-27 год. тривалістю 4 хв. 17 сек.;

25 січня 2014 року о 9-32 год. тривалістю 53 сек.;

25 січня 2014 року о 15-35 год. тривалістю 17 сек. (т. 1, а. с. 154-160).

Натомість за інформацією Апеляційного суду міста Києва вбачається, що вказана ухвала голови Апеляційного суду міста Києва № 01-10850 від 23 грудня 2014 року була знищена на підставі акту від 10 серпня 2016 року № 14/2016 (т. 2, а. с. 221).

Досліджуючи такий доказ сторони обвинувачення, суд зазначає, що за протоколом результатів проведення негласного оперативно-технічного розшукового заходу у системах і каналах телекомунікації, який тимчасово обмежує права людини, від 8 квітня 2015 року вбачається, що такий захід проводився на підставі ухвали голови Апеляційного суду міста Києва № 01-10850 від 23 грудня 2014 року за результатами обробки матеріалів ОТПЗ-22 відповідно до Закону України «Про контррозвідувальну діяльність».

За змістом ч. 3 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» такі заходи як аудіоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу застосовуються виключно з метою запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, запобігання і припинення терористичних актів та інших посягань спеціальних служб іноземних держав та організацій, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» органи, підрозділи та співробітники Служби безпеки України на підставі відповідної контррозвідувальної справи мають право здійснювати заходи, визначені ч. 3 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» виключно з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувальних, терористичних та інших посягань на державну безпеку України, отримання інформації в інтересах контррозвідки та лише за ухвалою слідчого судді, постановленою за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженим з прокурором.

Натомість суд зазначає, що за положеннями ст. 223, 246 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення наведених судом норм кримінально процесуального законодавства вказують на те, що надані стороною обвинувачення як докази протокол результатів проведення негласного оперативно-технічного розшукового заходу від 8 квітня 2015 року та цифровий носій інформації до нього, не відносяться до негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 22015050000000076 відносно ОСОБА_1, бо у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку вони не проводились (ст. 258, 263 КПК України), а ухвала голови Апеляційного суду міста Києва № 01-10850 від 23 грудня 2014 року процесуального відношення до конкретного кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не має.

Крім того у судовому засіданні за відсутності відомостей щодо наявності дозволу суду на проведення оперативно-технічних заходів працівниками СБУ внаслідок знищення ухвали № 01-10850 від 23 грудня 2014 року в суді органом досудового розслідування не було доведено законність проведення такої оперативно-розшукової діяльності в рамках контррозвідувальної справи.

Таким чином колегія суддів, вирішуючи питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення відповідно до ст. 89 КПК України та керуючись вимогами ст. 87 КПК України, визнає протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу від 8 квітня 2015 року та оптичний диск до такого протоколу CD+R «Philips» з надписом «ДКР № 2330 від 17.12.2014 р.» недопустимими доказами, внаслідок чого не бере їх до уваги при прийнятті рішення у наявному кримінальному провадженні, тому виключає їх з переліку доказів по справі.

Таким чином суд погоджується із позицією сторони захисту щодо недопустимості як доказів наданих суду прокурором оперативно технічних заходів, проведених працівниками СБУ в рамках контррозвідувальної справи до внесення відомостей про злочин до ЄРДР.

На підставі висновку експерта № 37/4 від 10 червня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 бере участь у розмовах, що записані на наданих на дослідження файлах:

1) «НОМЕР_3-2015.01.25-09.24.36-1.wav»;

2) «НОМЕР_3-2015.01.25-09.27.10-2_1.wav»;

3) «НОМЕР_3-2015.01.25-09.27.10-2_2.wav»;

4) «НОМЕР_3-2015.01.25-09.32.54-3.wav».

При цьому слова та фрази, промовлені ОСОБА_1, позначені в протоколі за результатами проведення негласного розшукового заходу, як «ОСОБА_2».

Однак за висновком такого експерта вбачається, що неможливо встановити, чи присутнє мовлення ОСОБА_1 у розмові, що записана на файлі «НОМЕР_3-2015.01.25-15.35.17-0.wav» (т. 1, а. с. 201-210).

Таким чином наведеним експертним висновком не було підтверджено факт того, що обвинувачений називався позивним «ОСОБА_1» у вказаних розмовах, що відповідно підтверджує позицію обвинуваченого.

Суд зауважує, що оскільки ключовим доказом сторони обвинувачення був протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу, який був здобутий внаслідок істотного порушення гарантій отримання доказів, передбачених Конституцією України, міжнародними договорами щодо прав та свобод людини, зокрема, через втручання у приватне спілкування особи без ухвали слідчого судді та який був визнаний судом недопустимим, то висновок експерта № 37/4 від 10 червня 2015 року, є похідними від такого протоколу та цифрового носія інформація до нього. А відтак не може бути визнаний допустимим доказом та покладений в основу обвинувального вироку. Таким чином, суд визнає висновок експерта та відповідно висновок судової криміналістичної експертизи звукозапису № 37/4 від 10 червня 2015 року, недопустимими доказами, оскільки вони проведені експертами на підставі протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу від 8 квітня 2015 року та цифрового носія інформація CD+R «Philips» з надписом «ДКР № 2330 від 17.12.2014 р.».

На підтвердження вини обвинуваченого прокурором, під час судового розгляду, надана та досліджена в судовому засіданні ухвала слідчого суді Апеляційного суду Донецької області від 20.10.2017 року, якою надано дозвіл на використання в кримінальному провадженні № 22015050000000076 результатів негласного розшукового заходу у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовного користувача мобільного номеру телефону НОМЕР_4, що належить представнику терористичної організації «Донецька народна республіка» ОСОБА_8 та НОМЕР_2, що відповідно належить обвинуваченому ОСОБА_1 за період протягом 25.01.2015 року, а саме протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу № 2/4/2-14640 від 08.04.2015 року, прим № 1, на 7-ми аркушах та оптичний диск CD-R № 2330 від 17.10.2014 року.

Разом з тим, вказана ухвала не впливає на висновок суду про визнання недопустимим доказом протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу № 2/4/2-14640 від 08.04.2015 року, з огляду на наступне.

Суд наголошує, що ухвала слідчого суді Апеляційного суду Донецької області від 20.10.2017 року отримана стороною обвинувачення не в межах досудового розслідування даного кримінального провадження, протягом якого здійснювалися слідчі дії, які спрямовані на отримання (збирання) доказів, висновків експертів, тощо, а вже під час його судового розгляду, після відкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України всіх матеріалів кримінального провадження. При цьому стороною обвинувачення не було доведено, що отримати вказану ухвалу суду під час досудового розслідування було не можливо через поважні причини.

Суд зазначає, що з суб'єктивного боку сприяння діяльності терористичної організації характеризується прямим умислом, тобто особа: усвідомлювала суспільно-небезпечний характер своїх дій, тобто свідомо передавала інформацію особі, яка брала участь у діяльності терористичної організації; передбачала їх суспільно небезпечні наслідки, тобто отримання інформації членом терористичної організації та використання її у терористичній діяльності; а також бажала їх настання, тобто прагнула досягти конкретного результату - неминучого отримання зібраної інформації особою, що здійснює терористичну діяльність.

Сторона обвинувачення, підтримуючи державне обвинувачення, неодноразово наголошувала, що ОСОБА_1, вчиняючи злочин, діяв з прямим умислом, бо достовірно знав про проведення АТО проти терористичної організації «ДНР», усвідомлював протиправну діяльність цієї організації та її учасників, діяв умисно із особистих мотивів, бо здійснював збір та передачу інформації представнику терористичної організації «ДНР» - особі з позивним «ОСОБА_8».

При цьому на думку обвинувачення, ОСОБА_1, діючи з єдиним умислом на неодноразове сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», усвідомлював, що терористична організація «ДНР», діяльності якої він сприяє, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил та інших військових формувань України, задіяними у проведенні антитерористичної операції на території Донецької області.

Також в обвинуваченні вказано, що одним із учасників «ДНР» є депутат так званого парламенту «ДНР», ОСОБА_8, який має позивний - «ОСОБА_8», який використовував мобільний телефонний номер НОМЕР_3.

З приводу цього суд зазначає, що відповідно до протоколу огляду від 26 березня 2015 року в мережі Інтернет було виявлено відеозапис, що зберігається на цифровому носії інформації, тривалістю 4-33 хв. з назвою «ЛHP. Блокпост в 4 км от Дебальцево. Комментарий ополченца, позывной "ОСОБА_8"», в ході огляду якого у особи з позивним «ОСОБА_8», одягнутого у зимню військову камуфльовану форму без будь-яких розпізнавальних знаків, невстановлена особа бере інтерв'ю на фоні блок - посту, який зі слів розташований поблизу н.п. Зорінськ Луганської області, контрольований представниками незаконних збройних формувань терористичної організації «Луганська народна республіка», на задньому фоні якого на барикадах також міститься напис: «ЛНР». В ході бесіди особа з позивним «ОСОБА_8» розповідає про ситуацію в н.п. Дебальцеве Донецької області, а також про наміри бойовиків щодо подальших дій у вказаному районі (т. 1, а. с. 186, 187).

Крім цього, відповідно до протоколу огляду від 3 квітня 2015 року вбачається, що при огляді Інтернет сторінки, «ОФИЦИАЛЬНЫЙ САЙТ НАРОДНОГО СОВЕТА ДОНЕЦКОЙ НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ», у вкладці «Структура - Депутаты Народного Совета» відображається перелік осіб, які є, так званими, депутатами терористичної організації «ДНР», серед яких виявлено ОСОБА_8, якому за версією сторони обвинувачення ОСОБА_1 зі свого мобільного телефону передавав інформацію щодо місць дислокації, маршрутів пересування ЗСУ (т. 1, а. с. 190-193).

Суд зауважує, що посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_1 спілкувався із представником так званої «ДНР» ОСОБА_8, який є учасником однойменної терористичної організації, маючи позивний «ОСОБА_8», ґрунтуються на цілковитих здогадках.

Так, посилання сторони обвинувачення на те, що невідома особа у розмові із абонентом, який використовував мобільний номер телефону обвинуваченого НОМЕР_1, називалась ОСОБА_4, прямо не вказує, що це є позивним такої особи, бо в першу чергу це може вказувати на ім'я такої особи. Тим більш протокол результатів проведення негласного оперативно-технічного розшукового заходу від 8 квітня 2015 року був визнаний судом недопустимим доказом.

Крім того, надані суду відомості з Інтернет ресурсу щодо коментаря невідомої особи з позивним «ОСОБА_8» на блок-посту так званої «ЛНР», розташованого на території Луганської області, контрольованої представниками незаконних збройних формувань, достеменно не підтверджують, що така особа є тією ж самою особою, яка вела розмову 25 січня 2015 року із абонентом, який використовував мобільний номер обвинуваченого, бо вказаний факт сторона захисту спростовувала, а експертне дослідження голосу такої особи в ході досудового розслідування не проводилось.

Також нічим не підтверджується посилання прокурора на те, що особа, яка себе називає ОСОБА_4 в розмові 25 січня 2015 року по телефонному номеру НОМЕР_2, або особа, яка надає коментар на блок-посту так званої «ЛНР», є депутатом терористичної організації «ДНР» - ОСОБА_8, що вбачається з Інтернет ресурсу, бо відповідного дослідження на тотожність таких осіб не проводилось, а є лише припущеннями органу досудового розслідування.

Суд також вказує, що в ході досудового розслідування 20 травня 2015 року слідчим було проведено огляд матеріалів кримінального провадження № 22014050000000291 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_5, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; протокол огляду мобільного телефону підозрюваного ОСОБА_5 з контактами з абонентами: «ОСОБА_9» з позивним «ОСОБА_9» НОМЕР_5 та ОСОБА_15 з позивним ОСОБА_15 НОМЕР_6; пояснення підозрюваного ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 216-226).

Оскільки за положеннями ст. 95 КПК України допит свідка суд повинен провести безпосередньо у судовому засіданні при розгляді справи, через що письмові пояснення надані такою особою під час досудового розслідування суд не має права приймати до уваги, то через незабезпечення стороною обвинувачення присутності під час судового розгляду ОСОБА_5, суд не приймає до уваги покази такої особи, надані прокурором.

Враховуючи наведе, суд через недоведеність такого факту, не приймає також як доказ, відомості з кримінального провадження № 22014050000000291 відносно ОСОБА_5 про причетність невідомих осіб із позивними «ОСОБА_9» та ОСОБА_15 до діяльності так званої «ДНР», на що вказувало досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1

Крім цього в ході досудового розслідування 19 червня 2015 року було проведено огляд матеріалів кримінального провадження № 22014050000000097 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, а саме: протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу від 30 листопада 2014 року відносно ОСОБА_10 (т. 1, а. с. 228-238).

Оскільки за ст. 257 КПК України для використання в іншому кримінальному провадженні інформації, виявленої в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії, про ознаки злочину, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, необхідна ухвала слідчого судді за клопотанням прокурора, то за відсутності такого судового рішення суд не приймає протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу відносно підозрюваного ОСОБА_10 через недопустимість такого доказу. Крім того, суду прокурором не було надано цифрового диску, як першоджерела, із зафіксованою на ньому інформацією, що знайшла своє відображення у такому протоколі.

Тому посилання органу досудового розслідування у такому протоколі від 19 червня 2015 року на певні обставини судом не приймаються до уваги, як недопустимий доказ у рамках наявного кримінального провадження відносно ОСОБА_1

3 лютого 2015 року було оглянуто виявлені у ОСОБА_1 при його затриманні:

1) паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1;

2) військовий квиток на ім'я ОСОБА_1;

3) коробка з-під мобільного телефону марки «Самсунг» модель GТ-S5610 сірого кольору ІМЕІ: НОМЕР_7;

4) мобільний телефон марки «Самсунг» модель GТ-Е1200 чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_8 із сім-карткою мобільного оператора «МТС» з номером мобільного телефону НОМЕР_9, в ході огляду якого в телефонній книзі телефону виявлено № НОМЕР_10, підписаний як «ОСОБА_9»;

5) мобільний телефон марки «Самсунг» модель «GТ-S5260» білого кольору без сім-картки ІМЕІ: НОМЕР_11, в ході огляду якого у телефонній книзі було виявлено два номери телефонів: НОМЕР_9, підписаний як «Кот 2» та НОМЕР_2, підписаний як «Котенок», якими користувався ОСОБА_1;

6) мобільний телефон марки «Samsung» модель «GT-S5260» чорного кольору без Sim-картки ІМЕІ: НОМЕР_12

7) мобільний телефон марки «Samsung» модель «DUOS GT- S7562» чорно-синього кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_13; ІМЕІ 2: НОМЕР_14, із Sim-карткою мобільного оператора «МТС», в ході огляду якого у телефонній книзі виявлено номер мобільного телефону НОМЕР_2, підписаний як ОСОБА_16, який належить ОСОБА_1, про що було складено протокол огляду (т. 1, а. с. 133-134).

Відповідно до огляду інформації, отриманої в ході тимчасового доступу до речей та документів на підставі ухвали слідчого судді від 4 лютого 2015 року щодо з'єднань номерів мобільних телефонів: НОМЕР_9, НОМЕР_2, якими користувався ОСОБА_1, а також НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_3 в період з 1 вересня 2014 року по 2 лютого 2015 року вбачається наступна інформації, так щодо з'єднань мобільного телефону № НОМЕР_9:

- 51 раз відбулось з'єднання абонента, що використовував № НОМЕР_9, з абонентом з телефонним НОМЕР_5, записаним у телефонній книзі ОСОБА_1, як «ОСОБА_9», який є за версією слідства одним з командирів незаконного збройного формування терористичної організації «ДНР», маючи позивний «ОСОБА_9».

Щодо з'єднань мобільного телефону № НОМЕР_2:

- 105 разів відбулось з'єднання абонента, що використовував № НОМЕР_2, з абонентом з телефонним НОМЕР_5;

- 25 разів відбулось з'єднання абонента, що використовував № НОМЕР_2, з абонентом з телефонним НОМЕР_6, який за версією слідства є представником терористичної організації «ДНР», ОСОБА_11, який має позивний ОСОБА_15;

- 5 разів відбулось з'єднання абонента, що використовував № НОМЕР_2, з абонентом з телефонним № НОМЕР_3, який за версією слідства є ОСОБА_8, який має позивний «ОСОБА_8», будучи, так званим, депутатом Народної Ради терористичної організації «ДНР».

Крім цього у наведеній до протоколу таблиці відображені з'єднання абонента, що використовував № НОМЕР_2, із абонентом з телефонним № НОМЕР_3 відповідно 25 січня 2015 року: об 9 год. 25 хв., об 9 год. 27 хв., об 9 год. 33 хв., об 15 год. 35 хв. (т. 1, а. с. 171, 172, 173, 174, 197-199).

При цьому з протоколу огляду від 10 травня 2015 року вбачається, що на підставі огляду інформації, отриманої в ході тимчасового доступу до речей та документів на підставі ухвали слідчого судді від 4 лютого 2015 року щодо з'єднань номерів мобільних телефонів: НОМЕР_9, НОМЕР_2, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_3 слідством було встановлено, що у період з 1 вересня 2014 року по 2 лютого 2015 року співрозмовники абонента, який використовував вказані номери мобільних телефонів, були абоненти з мобільними номерами телефонів НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_3, які у більшій мірі знаходились на території м. Донецька, м. Макіївка, с.м.т. Оленівка та решти населених пунктів Донецької області, що контролюється представниками терористичної організації «ДНР» (т. 1, а. с. 215).

Натомість суд зазначає, що самі по собі відомості про з'єднання абонента через мобільні телефоні номери НОМЕР_9, НОМЕР_2, які використовував ОСОБА_1, з абонентами, які перебували на території Донецької області, що контролюється представниками терористичної організації «ДНР», не може свідчити про причетність ОСОБА_1 до сприяння терористичній діяльності так званої «ДНР».

Також факти з'єднання абонента, що використовував № НОМЕР_2, 25 січня 2015 року із абонентом, який використовував телефонний № НОМЕР_3, не доводить причетність ОСОБА_1 до злочинної діяльності, бо зміст таких розмов суду невідома через недопустимість доказів, отриманих внаслідок проведення оперативно-технічних заходів з їх прослуховування, а відношення абонентів, які використовували номери мобільних телефонів НОМЕР_3, НОМЕР_16, НОМЕР_15, до терористичної діяльності не була доведена у суді допустимими та достатніми доказами поза розумним сумнівом.

Таким чином суд дійшов висновку, що у судовому засіданні прокурором не було підтверджено належними та допустимими доказами контактування обвинуваченого із будь-якими учасниками так званої «ДНР», в тому числі із особами з позивними «ОСОБА_8», «ОСОБА_9» та ОСОБА_15, на яких посилається у висунутому обвинуваченні ОСОБА_1 прокурор.

Відповідно до відомостей Військової частини польова пошта В0849 від 30 січня 2015 року вбачається, що в районах населених пунктів Ольгінка, Миколаївка, Благодатне, Новотроїцьке дійсно знаходяться позиції підрозділів 72 омбр. Вказані позиції неодноразово на протязі з 25 січня 2015 року та 29 січня 2015 року обстрілювались артилерійськими системами та реактивними системами залпового вогню НЗФ з напрямку м. Докучаєвськ, а саме:

25 січня 2015 року, починаючи з 10-00 год. НЗФ здійснено обстріл позицій підрозділів 72 омбр з артилерійських систем та реактивних систем залпового вогню, а саме:

- позиції блок-посту в районі між н. п. Ольгінка та ОСОБА_12,

- позицій артилерії в районі таборів відпочинку між н. п. Ольгінка та Лісове,

- позиції 1-го ешелону оборони в районі водофільтрувальної станції н. п. Новотроїцького. Результатом даного обстрілу нанесено руйнування фортифікаційного обладнання позицій.

Крім того, обстріл позицій артилерії в районі таборів відпочинку між н. п. Ольгінка та Лісове було здійснено 29 січня 2015 року з реактивної системи залпового вогню «ГРАД», в результаті чого було знищено виріб 9П148 «КОНКУРС» (т. 1, а. с. 120).

Однак самі по собі дані про обстріли позицій ЗСУ з 25 січня 2015 року по 29 січня 2015 року у районах населених пунктів Ольгінка, Миколаївка, Благодатне, Новотроїцьке не можуть свідчити про яку-небудь причетність до сприяння у їх здійсненні з боку ОСОБА_1 за відсутності інших доказів цим фактам.

Допитаний у суді свідок ОСОБА_13, який працював у СБУ Волноваського відділу, вказував, що на початку лютого 2015 року був залучений до групи по виїзду до м. Новотроїцьке Волноваського району, безпосереднім завданням якої було провести групу до такого міста. Іншої інформації щодо ОСОБА_1 він не знає, бо при затримані обвинуваченого він не був присутнім, як й при проведенні обшуку. Про побиття обвинуваченого йому нічого також не відомо. Додавав однак, що співробітниками СБУ на початку лютого 2015 року було ідентифіковано ОСОБА_1 як особу, яка сприяла так званій «ДНР», тому саме він вирушив із групою для затримання обвинуваченого.

З огляду на дослідженні у справі докази вказані пояснення свідка ОСОБА_13 жодним чином не підтверджують висунуте проти ОСОБА_1 обвинувачення.

На переконання колегії суддів, надані суду стороною обвинувачення інші докази містять лише інформацію про проведення досудового розслідування у певних кримінальних провадженнях щодо певних осіб. Однак такі документи не містять жодного факту, який би свідчив, що ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, вчиняв інформаційне сприяння учасникам «ДНР», або діяв за їх вказівкою.

Також надані стороною обвинувачення інформаційні листи, відповіді, рапорти оперативних працівників самі по собі не містять доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні іншого сприяння діяльності терористичної організації.

Зазначені обставини ще раз підтверджують відсутність доказів з боку сторони обвинувачення щодо наявності у діях ОСОБА_1 суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що відсутність доказів винуватості особи у вчиненні інкримінованого злочину не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє відображення в численних рішеннях Європейського суду з прав людини, за якими суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», яка випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних фактів.

Суд з огляду на зазначене вважає, що висновки сторони обвинувачення як щодо просторово-часових, так і стосовно функціонально-вольових елементів події злочину, серед яких, зокрема, виникнення й реалізація злочинного умислу обвинуваченим ОСОБА_1, направленого на сприяння терористичній організації, ґрунтуються на припущеннях, які відповідно до ст. 62 Конституції України, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Таким чином у судовому засіданні не була доведена версія сторони обвинувачення по жодному з пред'явлених епізодів сприяння ОСОБА_1 учасникам терористичної організації «ДНР» шляхом надання відомостей щодо місць дислокації, чисельності та маршрутів пересування, підрозділів та військової техніки Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних у проведенні антитерористичної операції на території Донецької області, отриманих шляхом цілеспрямованого збору таких відомостей та їх передачу учасникам терористичної організації «ДНР» з метою сприяння терористичній діяльності.

Оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх відносності, допустимості, достовірності і достатності, суд дійшов переконання, що стороною обвинувачення не доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, та зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, а можливості збирання додаткових доказів вичерпані, тому суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 невинуватим та виправдати обвинуваченого.

Внаслідок переліченого позиція захисника та обвинуваченого щодо необхідності виправдати ОСОБА_1 за пред'явленим йому обвинуваченням була підтверджена у судовому засіданні наявними у справі доказами.

Таким чином відповідно до ст. 377 КПК України суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_1 з-під варти негайно, скасувавши йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до висновку експерта № 69 від 4 лютого 2015 року вбачається, що при огляді ОСОБА_1 у нього були виявлені перелам 10 ребра справа, який утворився від дії тупого предмету або при вдарі об такий та відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такий що потребує лікування (понад 21 день); а також забої, синці грудної клітки, передньої черевної стінки, поперекової області, лівого стегна, які утворилися від дії тупих предметів або при вдарі об такі відносяться до легких тілесних ушкоджень (т. 1, а. с. 162-163).

Суд, в порядку ст. 206 КПК України проінформував прокуратуру Донецької області про заяву ОСОБА_1 щодо застосування відносно нього під час затримання насильства, що стало підставою для внесення даних відомостей в ЄРДР та проведення досудового розслідування, яке тривало на час закінчення судового розгляду за даним кримінальним провадженням.

При цьому суд вважає, що результати досудового розслідування за заявою обвинуваченого ОСОБА_1 щодо застосування відносно нього насильства не впливають на оцінку доказів судом щодо обвинувачення ОСОБА_1, оскільки стороною обвинувачення не було надано доказів, які були отримані під час застосування до обвинуваченого насильства, внаслідок чого ці докази судом не досліджувалися.

Речові докази: паспорт громадянина України та військовий квиток на ім'я ОСОБА_1, долучені до справи, як належне обвинуваченому майно, необхідно повернути ОСОБА_1;

мобільний телефон марки «Самсунг» модель «GT-Е1200» чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_8 з сім-карткою мобільного оператора «МТС» з номером мобільного телефону НОМЕР_9, а також коробка з-під мобільного телефону марки «Самсунг» модель «GT-S5610» сірого кольору ІМЕІ: НОМЕР_7, що зберігаються у службовому боксі ГВ в м. Маріуполі СБУ в Донецькій області, як належне обвинуваченому майно, необхідно повернути ОСОБА_1

Матеріали кримінальної справи містять документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 6138,40 грн., які на підставі ст. ст. 118, 124 КПК України підлягають віднесенню за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ст. 258-3 ч. 1 КК України, та виправдати через недоведеність його вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 258-3 ч.1 КК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 скасувати, звільнивши ОСОБА_1 з під-варти в залі судового засідання негайно.

Речові докази: паспорт громадянина України та військовий квиток ОСОБА_1, долучені до справи, як належне виправданому майно, повернути ОСОБА_1;

мобільний телефон марки «Самсунг» модель «GT-Е1200» чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_8 з сім-карткою мобільного оператора «МТС» з номером мобільного телефону НОМЕР_9, коробка з-під мобільного телефону марки «Самсунг» модель «GT-S5610» сірого кольору ІМЕІ: НОМЕР_7, що зберігаються у службовому боксі ГВ в м. Маріуполі СБУ в Донецькій області, як належне виправданому майно, - повернути ОСОБА_1

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Цей вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Костромітіна

Судді: І.Г. Мельник

І.М. Міхєєва