Рішення № 69776649, 12.10.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2017 р.Справа № 922/3121/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с.Подвірки (Дергачівській район, Харківська область) до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення коштів в сумі 236642,90 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №33-07/43 від 31.05.2017р.

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5» - звернулась з позовом до відповідача Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - про стягнення заборгованості в сумі 188360,64 грн.; пені в сумі 31 835,53 грн.; інфляційних втрат в сумі 12 808,53 грн.; 3% річних в сумі 3 638,20 грн.

Позовні вимоги вмотивовано порушенням відповідачем своїх грошових зобовязань за договором про закупівлю товару №61032801 від 28.03.2017 р.

Ухвалою суду від 18.09.2017 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні 02.10.2017 р.

В судовому засіданні 02.10.2017 р. було оголошено перерву до 12.10.2017 р.

В судовому засіданні 12.10.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача суму основної заборгованості визнав, але просив суд зменшити розмір пені на 50 %.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

28.03.2017 р. між позивачем (як продавцем) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір про закупівлю товару №61032801 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити воду для технічних потреб (помякшену воду).

Пунктом 3.1 договору сторони домовились, що сума договору складає 188360,64 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з п.5.1 договору, строк поставки товару: 30.12.2016 р. 31.12.2017 р.

В п. 5.4 договору сторони домовились, що загальна кількість відпущеної згідно показань приладу обліку помякшеної води, оформлюється 2-х стороннім актом відпуску помякшеної води до 4 числа наступного за звітним.

В п. 4.1 договору сторони домовились, що остаточний розрахунок здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки води.

31.12.2016 р. сторонами було підписано Акт приймання-передачі помякшеної води за період з 30.12.2016 р. по 31.12.2016 р. на загальну суму 188360,64 грн.

Позивач стверджує, що відповідач не розрахувався за договором, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 188360,64 грн. та зумовило звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору в період з 30.12.2016 р. по 31.12.2016 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 188360,64 грн. Факт прийняття відповідного товару без зауважень не заперечується та не спростовується відповідачем.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 4.1 договору сторони домовились, що остаточний розрахунок здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки води.

Отже, за поставлену згідно Акту від 31.12.2016 р. воду, відповідач повинен був розрахуватись до 20.01.2017 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано належних доказів, які б свідчили про оплату отриманого товару частково або в повному обсязі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобовязань за договором на суму 188360,64 грн., а отже позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за договором в сумі 188360,64 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В п. 7.2 договору сторони домовились, що в разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені в п. 4.1 договору, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних на предмет відповідності вимогам договору поставки та чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 231-232 ГК України, ст.ст. 253-255, 549, 625 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення за період з 20.01.2017 р. по 11.09.2017 р. пені в сумі 31835,53 грн., інфляційних втрат в сумі 12808,53 грн., 3% річних в сумі 3638,20 грн., в цілому, є законними, обґрунтованими.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення за період з 20.01.2017 р. по 11.09.2017 р. інфляційних втрат в сумі 12808,53 грн., 3% річних в сумі 3638,20 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розміру пені, який підлягає стягненню, суд зазначає наступне.

а змістом п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобовязань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобовязання.

КП "Харківські теплові мережі" (відповідач) створено для виробництва, транспортування, розподілу та реалізації теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства; відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова; фінансування відповідача здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, а також за рахунок бюджетних коштів.

КП "Харківські теплові мережі" обґрунтовує своє клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій пені (31835,53 грн.) важким фінансовим станом (в підтвердження чого відповідач надав довідку про заборгованість споживачів за теплову енергію, основний обсяг якої (87,4% в 2016 році) споживається населенням).

Згідно з довідкою відповідача про заборгованість за спожиту теплову енергію від 29.09.20 7 (а. с. 30), заборгованість перед відповідачем за спожиту теплову енергію станом на 01.09.2017 р. складає 1,96 млрд. грн., в т.ч. населення 1,47 млрд. грн.., госпрозрахункові організації 122,6 млн. грн., бюджетні організації 230,9 млн. грн., заборгованість бюджету з компенсації субсидій та пільг 138,6 млн. грн.

Згідно довідки про кількість теплової енергії, відпущеної відповідачем споживачам за 2016 рік., за згаданий період населення в середньому споживало 87,2% відпущеної відповідачем теплової енергії, тобто, основним споживачем відпущеної відповідачем теплової енергії є населення.

Тривалий час підприємство відповідача знаходиться у тяжкому фінансовому стані, що підтверджується наданим відповідачем балансом (звітом про фінансовий стан) на 30.06.2017р., за яким (а.с. 33) підприємство має збитковий характер діяльності. Станом на 30.06.2017 р. непокритий збиток підприємства становить 2408818,00 грн., що підтверджується балансом підприємства.

В даному випадку, сплата в повному обсязі заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання населенню міста Харкова. Надмірно великі суми штрафних санкцій, джерел покриття яких у відповідача немає, може привести до численних аварій у зв'язку з недостачею коштів на ремонт і заміну трубопроводів, строк експлуатації яких давно сплинув.

Суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 8.06.2014р. № 217 затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі Порядок розподілу коштів). Цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. Усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рахунок гарантованого постачальника природного газу, теплогенеруючої організації, теплопостачальної організації, теплотранспортуючої організації.

Отже, перерахування коштів за теплову енергію на користь позивача здійснюється відповідно до Порядку розподілу коштів з урахуванням встановлених нормативів перерахування коштів і відповідач жодним чином не впливає на перерахування коштів, що надійшли як плата за теплову енергію та послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, на рахунок позивача.

Окрім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 16.02.2002 р. у справі № 23/75-02 порушено провадження у справі про банкрутство позивача, введено мораторій для задоволення вимог кредиторів, та протягом дії мораторію позивачу не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), станом на даний час щодо позивача дана судова процедура триває.

Отже, з метою дотримання балансу інтересів між сторонами в питанні стягнення з відповідача пені справедливим є врахування того факту, що позивачу за порушення його зобовязань штрафні санкції взагалі не нараховуються.

Суд, оцінивши вказані обставини, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан, що спростовує доводи позивача, викладені у запереченнях на клопотання позивача, щодо недоведеності відповідачем факту власного складного фінансового становища.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 %, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені суд задовольняє частково в сумі 15917,77 грн.

Аналогічна правова позиція у спорах, які виникли в подібних правовідносинах, викладена в постановах Вищого господарського суду України по справах №922/1670/13, №922/5030/13, №922/3244/14, №922/3972/14, №922/2376/15, №922/2377/15, №922/6052/15.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Відповідно до даної норми судові витрати при задоволенні позовних вимог покладаються на відповідача. Таким чином, враховуючи законність та обґрунтованість позовних вимог в цілому та те, що підставою для часткового задоволення позову є зменшення розміру пені (а не часткова відмова в задоволенні відповідних позовних вимог у звязку з їх безпідставністю), витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 3549,64 грн.

З огляду на наведене, відповідно ст. 175, 231 ГК України, ст.ст. 253-255, 526, 530, 610, 612, 625, 692, 712 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) заборгованість в сумі 188360,64 грн.; пеню в сумі 15917,77 грн.; інфляційні втрати в сумі 12808,53 грн.; 3% річних в сумі 3638,20 грн.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_2