Рішення № 69776070, 24.10.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 915/941/17

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Яйченя К.М.,

з участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, дог. від 11.09.2017 № 0911/09-17;

від відповідача ОСОБА_2, дов. від 25.05.2017 № 01-2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства Аудиторська фірма НІМІКА,

54058, вул. Озерна (ОСОБА_3), 13, кв. 61;

до комунального підприємства Дирекція з капітального будівництва та реконструкції Миколаївської обласної ради,

54030, вул. В.Морська, 44/7, м. Миколаїв

(адреса для листування: 54001, а/с 133, м. Миколаїв),

про стягнення грошових коштів у сумі 3168 грн. 22 коп. за договором від 01.03.2016 № 26, -

В С Т А Н О В И В:

Приватним підприємством Аудиторська фірма НІМІКА (далі ПП НІМІКА) предявлено до комунального підприємства Дирекція з капітального будівництва та реконструкції Миколаївської обласної ради (далі КП ДКБР) позов про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 18168 грн. 22 коп., із яких: 15000 грн. основний борг; 635 грн. 72 коп. 3 % річних; 2532 грн. 50 коп. сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що комунальним підприємством Обласне архітектурно-планувальне бюро Миколаївської обласної ради (далі КП ОАПБ), правонаступником якого, згідно рішення Миколаївської міської ради від 27.04.2017 № 18, є відповідач, не виконано грошових зобовязань за укладеним між ними договором від 01.03.2016 № 26 на виконання аудиторських послуг, з урахуванням додаткової угоди до нього, а саме, зобовязань щодо своєчасної оплати наданих позивачем аудиторських послуг у період березень 2016 року травень 2017 року, внаслідок чого утворився основний борг у загальній сумі 15000 грн., на котру позивачем здійснено у спірних сумах відповідні нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ПП НІМІКА також просить стягнути з відповідача грошові кошти на відшкодування судових витрат: у сумі 1600 грн. з оплати позовної заяви судовим збором; у сумі 4500 грн. з оплати послуг адвоката.

За такими вимогами ухвалою від 19.09.2017 порушено провадження в даній справі.

У ході розгляду справи по суті ухвалою суду від 24.10.2017 провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з КП ДКБР грошових коштів у сумі 15000 грн. основний борг, припинено у звязку з відсутністю предмета спору, так як основний борг у вказаній сумі КП ДКБР погашено в добровільному порядку 10.10.2017.

Ураховуючи викладене, суд розглядає спір у справі в частині позовних вимог про стягнення з КП ДКБР спірних сум нарахувань на суму основного боргу, здійснених на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

Із відзиву КП ДКБР від 20.10.2017 № 221, зареєстрованого в Господарському суді Миколаївської області 24.10.2017 за № 14814, випливає, що відповідач вимоги щодо стягнення спірних нарахувань на суму основного боргу не визнав, вважаючи такі нарахування безпідставними, так як невиконання грошових зобовязань за договором сталося у процесі процедури ліквідації попередника ПП НІМІКА та відсутності грошових коштів.

Вислухавши представників сторін, які наполягали на своїх доводах, викладених відповідно у позовній заяві та відзиві на неї, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Рішенням Миколаївської обласної ради від 12.03.2016 № 41 вирішено припинити діяльність попередника відповідача КП ОАПБ, та доручено Миколаївській обласній державній адміністрації (далі Миколаївська ОДА) здійснити відповідні організаційно-правові заходи щодо припинення діяльності КП ОАПБ; установлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог два місяці з дня опублікування повідомлення про припинення діяльності КП ОАПБ шляхом ліквідації.

Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 28.03.2016 № 97-р розпочато процедуру ліквідації та призначено голову ліквідаційної комісії КП ОАПБ.

Між ПП НІМІКА (виконавець) та КП ОАПБ (замовник) укладено договір від 01.03.2016 № 26 на виконання аудиторських послуг, з урахуванням додаткової угоди від 31.05.2016 до нього, згідно умов якого виконавець за дорученням замовника прийняв на себе обовязок надавати замовнику аудиторські послуги: ведення бухгалтерського та податкового обліку; послуги з ліквідації підприємства; щомісячно надавати замовнику акти здачі-приймання результатів робіт, а замовник здійснювати попередню оплату вищевказаних послуг у сумі 5000 грн. до 20 числа кожного місяця (п.п. 1.1, 2.1, 3.2 договору).

Сторонами погоджено строк дії договору з 01.03.2016 по 31.05.2016 (п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди від 31.05.2016).

На виконання умов договору ПП НІМІКА у період березень-травень 2016 року надано замовнику аудиторські послуги загальною вартістю 15000 грн., що підтверджується відповідними актами надання послуг від 31.03.2016 № 26 на суму 5000 грн., від 30.04.2016 № 32 на суму 5000 грн. та від 31.05.2016 № 37 на суму 5000 грн., котрі підписано уповноваженими представниками сторін договору та скріплено їх печатками.

Так як КП ОАПБ не виконало у строк, визначений п. 2.1 договору, взяті на себе зобовязання з оплати послуг позивача, ПП НІМІКА звернулося до голови ліквідаційної комісії з припинення КП ОАПБ з відповідною заявою від 31.05.2016 № 58 про визнання, в порядку ст.ст. 105, 111 ЦК України, кредиторських вимог у сумі 15000 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника. Голова ліквідаційної комісії з припинення КП ОАПБ листом від 11.08.2016 № ОАПБ-34/2016 повідомив позивача про визнання його кредиторських вимог у вищевказаній сумі з віднесення їх до четвертої черги проміжного реєстру вимог кредиторів підприємства.

У подальшому рішенням Миколаївської обласної ради від 27.04.2017 № 18 ліквідацію КП ОАПБ припинено, перейменовано КП ОАПБ на КП ДКБР і внесено зміни до статуту підприємства.

Позивачем направлено вже КП ДКБР претензію від 24.07.2017 № 78 про погашення існуючої заборгованості та оплату нарахувань на суму основного боргу за період його прострочення, здійснених на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. У відповіді на цю претензію відповідач листом від 28.08.2017 № 132-2017 повідомив ПП НІМІКА про неможливість задоволення вимог підприємства через відсутність у КП ДКБР первинної документації за укладеним його попередником з ПП НІМІКА договором, зокрема, копії цього договору.

Із поданих відповідачем документів та пояснень представників сторін випливає, що у подальшому КП ДКБР у добровільному порядку погашено лише основний борг у сумі 15000 грн. платіжним дорученням від 10.10.2017 № 579.

Чинним законодавством передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.901 ЦК України).

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 ГК України).

Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Ураховуючи викладане, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Із здійсненими позивачем нарахуваннями на суми основного боргу за період їх прострочення: індексу інфляції за період квітень-травень, внаслідок чого сума боргу збільшилася на загальну суму 2532 грн. 50 коп.; 3 % річних за період 21.03.2016-18.09.2017, внаслідок чого сума основного боргу збільшилася на загальну суму 635 грн. 72 коп.; котрі відповідачем не спростовані, суд погоджується, і визнає, що ці суми належить стягнути з відповідача.

Суд відхиляє доводи КП ДКБР про те, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу є безпідставним, виходячи з наступного.

Згідно чинного законодавства, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином; за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо); за домовленістю сторін; зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги; внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обовязків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання у звязку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає; ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобовязання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобовязаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю (ч. 1 ст. 598, статті 599, 600, 601, 604 607, 609 ЦК України).

На даний час, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач не знаходиться у стані припинення.

Системний аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що сам факт тимчасового знаходження попередника відповідача в стані припинення, визнання кредиторських вимог ПП НІМІКА та включення їх до проміжного реєстру вимог кредиторів підприємства під час ліквідації останнього жодним чином не припиняє правовідносин сторін договору та не позбавляє кредитора права на отримання сум нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника грошових коштів не звільняє порушника від виконання господарських зобовязань.

Таким чином, суд визнає доведеними позовні вимоги про стягнення нарахувань на суму основного боргу (добровільно погашеної в ході розгляду справи) індексу інфляції та 3 %, а всього грошових коштів у сумі 3168 грн. 22 коп. (2532 грн. 50 коп. + 635 грн. 72 коп.).

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладення, у відповідності до ст. 49 ГПК України, на відповідача судових витрат, до яких, згідно ст. 44 ГПК України, відносяться оплата позовної заяви судовим збором та витрати у справі за послуги адвоката.

ПП НІМІКА оплачено даний позов судовим збором за квитанцією від 18.09.2017 № 795 у сумі 1600 грн., тобто у мінімальному розмірі, передбаченому пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір .

Отже, витрати ПП НІМІКА на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1600 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок КП ДКБР.

ПП НІМІКА подано також на підтвердження здійснення представництва у даній справі позивача адвокатом ОСОБА_1: укладений з останнім договір про надання юридичних послуг від 11.09.2017 № 0911/09-17, з урахуванням додаткової угоди від 20.09.2017 до нього, із змісту котрого випливає, що адвокатські послуги за даним договором надаються у справі № 915/941/17 за позовом ПП НІМІКА до КП ДКБР про стягнення заборгованості за договором від 01.03.2016 № 26; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.04.2012 № 762; платіжне доручення від 14.09.2017 № 265 на суму 4500 грн., котрим оплачено послуги адвоката ОСОБА_1.

Суд визнає, що судові витрати позивача в сумі 4500 грн. на оплату послуг адвоката також підлягають відшкодуванню за рахунок КП ДКБР.

У судовому засіданні 24.10.2017, згідно ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного підприємства Аудиторська фірма НІМІКА задовольнити повністю.

2.Стягнути з комунального підприємства Дирекція з капітального будівництва та реконструкції Миколаївської обласної ради, 54030, вул. В.Морська, 44/7, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 13861873, на користь приватного підприємства Аудиторська фірма НІМІКА, 54058, вул. Озерна (ОСОБА_3), 13, кв. 61, ідентифікаційний код 20914920, грошові кошти в загальній сумі 3168 (три тисячі сто шістдесят вісім) грн. 22 коп., із яких: 635 (шістсот тридцять пять) грн. 72 коп. 3% річних; 2532 (дві тисячі пятсот тридцять дві) грн. 50 коп. сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. та на оплату послуг адвоката в сумі 4500 (чотири тисячі пятсот) грн.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 25.10.2017.

Суддя Ю.М. Коваль.