Ухвала суду № 69775639, 25.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 жовтня 2017 року

Справа № 908/1441/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Дроботової Т.Б., Рогач Л.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

фермерського господарства "Овен"

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду

від 13.07.2017

у справі

Господарського суду

№ 908/1441/15-г

Запорізької області

за позовом

Енергодарської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах:

1) Кам’янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області,

2) Великознам’янської сільської ради Кам’янсько-

Дніпровського району Запорізької області

до

фермерського господарства "Овен"

про

стягнення 67 938,11 грн.

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Овен" (далі – Господарство) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2017, яка не може бути прийнята Вищим господарським судом України до провадження, враховуючи наступне.

Відповідно до частини четвертої ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює вимоги до форми та змісту касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності з 01.11.2011 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі, зокрема згідно з п. п. 5 п. 2 частини 2 статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду, становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги; згідно з п. п. 7 п. 2 частини 2 статті 4 вказаного Закону, зокрема, за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VІІІ у 2017 році, зокрема, з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 600 гривень.

Господарством до касаційної скарги додано квитанцію від 28.07.2017 про сплату судового збору в розмірі 1 461,60 грн., яку колегія суддів Вищого господарського суду України не може визнати належним доказом сплати судового збору в розмірі встановленому Законом.

У своїй касаційній скарзі Господарство просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2017 і рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити, а також скасувати ухвали Господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 та від 20.12.2016.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є заборгованість у розмірі 67 938,11 грн. за користування земельною ділянкою за договором емфітевзису від 08.01.2009, відтак спір у даній справі є майновим, а ціна позову становить 67 938,11 грн., тобто на момент подання позову ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, виходячи з ціни позову, розмір судового збору при поданні позовної заяви становив 1 827,00 грн., отже при звернені до суду з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2017 в частині перегляду рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 судовий збір становить 1 827,00 х 120% = 2 192,40.

Разом з тим за перегляд постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2017 в частині оскарження ухвал Господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 та від 20.12.2016 Господарство мало сплатити судовий збір у розмірі 3 200,00 грн. (1 600,00 грн. + 1 600,00 грн.).

З огляду на викладене, звертаючись з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України Господарство мало сплатити судовий збір у розмірі 5 392,40 грн.

Таким чином до касаційної скарги Господарства не додано платіжного доручення або іншого документа, який би підтверджував сплату судового збору у встановленому розмірі.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Окрім того, згідно з положеннями частини другої ст. 1115 та частини першої ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 111 ГПК України касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Вимоги вказаної норми процесуального закону скаржником не дотримано, оскільки у поданій касаційній скарзі Господарство посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, однак при цьому взагалі не зазначає які норми права порушено та не зазначає суті порушення цих правових норм, натомість просить суд самостійно застосувати норми права і докази. Скаржником акцентується увага на вирішенні питання про достовірність та перевагу доказів, що в сукупності не дає підстав для перегляду постанови в касаційному порядку.

Згідно частини другої ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 6 частини першої ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що касаційна скарга Господарства на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2017 підлягає поверненню скаржнику без розгляду відповідно до п. п. 4 та 6 частини першої ст. 1113 ГПК України.

Керуючись ст. 86 та п. п. 4, 6 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Овен" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2017 у справі № 908/1441/15-г Господарського суду Запорізької області повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Т.Б. Дроботова

Суддя Л.І. Рогач