Рішення № 69775569, 18.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2017Справа №910/14168/17

За позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"до товариства з додатковою відповідальністю "Київ Ре";про стягнення 58 238, 84 грн.; Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін: від позивача:Гаркуша Г.В. - представник за довіреністю;від відповідачане з'явився;СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Київ Ре" (надалі - відповідач) про стягнення з останнього суми в розмірі 58 238, 84 грн.

Позов мотивований тим, що позивачем була відшкодована шкода потерпілому в результаті ДТП, яке сталося за участю автомобіля "Volkswagen", д. н. НОМЕР_1 (застрахований позивачем транспортний засіб) та автомобіля "Skoda", д. н. НОМЕР_2 (застрахований відповідачем транспортний засіб) та оскільки ДТП сталася з вини водія Skoda, д. н. НОМЕР_2, а відповідач є тією особою, яка відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності взяла на себе, як страховик, обов'язок забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної під час ДТП водієм автомобіля "Skoda", д. н. НОМЕР_2, то обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду заподіяну в наслідок ДТП, покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні 18.10.2017 року.

Представник відповідача в судове засідання 18.10.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно роз'яснень п. п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, яка зазначена в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Представник позивача в судовому засіданні, що відбулось 18.10.2017 наполягав на задоволенні позову, надав суду усні пояснення по справі.

Відповідно до ст. 82 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.10.2017 відповідно до ст. 85 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2016 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" та представництвом "Вьорваг Фарма ГМБХ і КО.КГ" було укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № 250526862.16, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать Закону, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю водіїв та (або) пасажирів, що знаходяться, зокрема, в автомобілі "Volkswagen", д.н. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/36494/16-п від 28.11.2016, 09 жовтня 2016 року в м. Києві по вул. О. Теліги мала місце ДТП, за участю автомобіля "Skoda", д. н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Volkswagen", д. н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, в результаті якої автомобілю "Volkswagen", д. н. НОМЕР_1 були завдані механічні пошкодження.

Так, відповідно до вищезазначеної постанови Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/36494/16-п від 28.11.2016, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акту № 145279 від 26.10.2016, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 58 738,84 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 8146 від 04.11.2016.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Так, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Skoda", д.н. НОМЕР_2, який є винною особою у скоєнні ДТП, була застрахована товариством з додатковою відповідальністю "Київ Ре" на підставі полісу № АК/792782 зі строком дії з 27.09.2016 по 26.09.2017, цим полісом встановлено ліміт по майну у розмірі 100 000, 00 грн. франшизу в розмірі 500,00 грн.

Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності водія автомобіля "Skoda", д. н. НОМЕР_2 - ОСОБА_2, тобто особи, яка визнана винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Водночас, суд враховує, що Закони України "Про страхування" та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачають зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, на що також вказує Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 р. у справі № 3-50гс15, проте, відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при здійсненні відшкодування обов'язковим є врахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак, оскільки страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах спеціального нормативно-правого акта, а саме Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то в даному випадку застосовуються норми цього Закону, а саме статті 29.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Таким чином, оскільки ДТП сталося у 2016 році, а як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль "Volkswagen", д. н. НОМЕР_1 - 2014 року випуску, а отже коефіцієнт фізичного зносу при розрахунку страхового відшкодування є таким, що дорівнює нулю.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи звіту №0325 про оцінку автомобіля "Volkswagen", д.н. НОМЕР_1 від 24.10.2016, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП, який розраховано відповідно до вимог Закону з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який дорівнює нулю, склав 60 693,40 грн.

Між тим, в матеріалах справи наявні ремонтна калькуляція №2310221505 від 20.10.2016 та рахунок №2310221505-2 від 20.10.2016, відповідно до яких вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen", д. н. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження в ДТП склала 58 738,84 грн.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, страховик набуває права зворотної вимоги до страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Вищевикладена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14 (№3-50гс15) та має враховуватись іншими судами в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.

Таким чином, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, страховик (позивач) набув права зворотної вимоги до страховика винної особи (відповідача у справі) у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі № 910/8779/15, від 02.02.2016 у справі № 910/25250/15, від 14.09.2016 у справі № 910/3650/6, від 26.09.2016 у справі № 910/26829/15, від 19.10.2016 у справі № 910/7108/16.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ремонтна калькуляція №2310221505 від 20.10.2016, рахунок №2310221505-2 від 20.10.2016, страховий акт № 145279 від 26.10.2016 та платіжне доручення № 8146 від 04.11.2016 на суму 58 738,84 грн., є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як було зазначено вище, за змістом статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно із статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, які не відшкодовуються страховиком за договором страхування.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, у зв'язку із настанням страхового випадку у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу у розмірі 58 738, 84 грн., за вирахуванням суми франшизи, яка згідно полісу № АК/792782 становить 500, 00 грн.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми в розмірі 58 238, 84 грн., а тому позов підлягає задоволенню.

За приписами ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Київ Ре" (03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13-Б; код ЄДРПОУ: 33442139) на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33; код ЄДРПОУ: 16285602) страхове відшкодування в розмірі 58 238 грн. 84 коп. та 1 600 грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.10.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко