Постанова № 69775259, 18.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року Справа № 910/4300/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддівАлєєвої І.В., Данилової М.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Київської міської ради на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі № 910/4300/17 Господарського суду м. Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс" доКиївської міської ради провизнання договору оренди поновленим, визнання протиправною бездіяльністю та визнання угоди укладеною

в судовому засіданні взяли участь представники : - позивача Срібняк В.С., - відповідачаПерепелицін К.М.

В С Т А Н О В И В :

В березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, в якому просило суд:

1. визнати договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1928 га, м. Київ, вул. Обсерваторна, 4 у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер: 8000000000:91:168:0031, укладений між сторонами 23.12.2004, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах;

2. визнати протиправним зволікання Київської міської ради з укладенням додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.12.2004;

3. визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 23.12.2004, в редакції додаткової угоди, викладеній в прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", обґрунтовано відмовою відповідача від укладення з позивачем відповідної додаткової угоди по поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.12.2004.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 (суддя Сівкова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 (у складі головуючого судді Разіної Т.І., суддів: Яковлєва М.Л., Чорної Л.В.) у даній справі у позов задоволено частково: визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 23.12.2004 на той самий строк і на тих самих умовах; визнано укладеною угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.12.2004, укладеного між сторонами у справі в редакції, наведеній у рішенні суду; провадження у справі в частині визнання протиправним зволікання Київської міської ради з укладенням додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.12.2004 припинено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення у цій частині, яким у позові відмовити повністю.

04.10.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс" подано відзив на касаційну скаргу, який залучено до матеріалів справи та враховано судом.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 23.12.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс", як орендарем та Київською міською радою, як орендодавцем було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 24.06.2004 за № 339-5/1549, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

У пункті 2.1. договору сторони визначили, що об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Обсерваторна, 4 у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 0,1928 га; цільове призначення - для будівництва багатоповерхового житлового будинку; кадастровий номер - 8000000000:91:168:0031.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 23.12.2004 та зареєстровано в реєстрі за №1221. Також договір зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис від 30.12.2004 за № 91-6-00385 у книзі записів державної реєстрації договорів

Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 30.12.2004 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,1928 га за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 4.

Судами також встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради №663/1719 від 18.06.2009 між сторонами у справі було укладено договір від 16.12.2011 про поновлення договору оренди земельної ділянки, згідно з яким договір поновлено до 31.12.2016, а також відповідно до умов договору внесені зміни щодо розміру річної орендної плати (пункт 2.2. договору та пункт 4) та відповідальності за порушення термінів забудови (пункт 4) та інші умови (пункт 8).

Вказаний договір про поновлення договору оренди земельної ділянки зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис від 05.01.2012 за № 91-6-00950 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Судами встановлено, що 03.10.2016 позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки від 30.12.2004 (з урахуванням змін внесених договором від 16.12.2011), до якого було додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, підписаний з боку позивача. Вказане клопотання отримане відповідачем 03.10.2016 за вх. КОП-0922.

Заявлений у даній справі позов про визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, мотивований тим, що відповідач без достатніх правових підстав відмовляється укласти з позивачем відповідну додаткову угоду, що мало наслідком порушення прав позивача.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 та частини першої статті 19 цього Закону однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Разом з тим, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке право орендарю надано статтею 33 зазначеного Закону, якою визначено порядок та умови поновлення договору оренди землі.

В пункті 2.17. своєї постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями) пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Матеріально-правовою підставою свого позову позивач обрав частину шосту статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає автоматичне поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", здійснюється не у зв'язку із наявністю та порушенням переважного права орендаря, а за наявності таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини щодо поновлення договорів оренди висловлює Верховний Суд України у постановах: від 25.05.2016 у справі № 911/1707/15, від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15.

За статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як уже зазначалось та встановлено судами при розгляді даної справи, 03.10.2016 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки від 30.12.2004 (з урахуванням змін внесених договором від 16.12.2011). При цьому, до листа додано проект додаткової угоди до договору оренди землі.

На момент звернення орендаря до орендодавця про поновлення договору оренди землі земельна ділянка перебувала в оренді у позивача.

Доказів надання письмових заперечень орендодавця стосовно продовження або поновлення строку дії договору оренди відповідач не надав, доводів позивача, наведених в обґрунтуваннях позову не спростував.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір оренди землі є поновленим автоматично на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а позивач звертаючись до суду з вимогою про визнання договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, фактично просить суд вирішити питання щодо юридичного оформлення відповідної угоди з відповідачем, враховуючи обов'язковість укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення в силу закону та наявне зволікання з боку останнього в її укладенні.

На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність порушеного права позивача, враховуючи дотримання останнім порядку поновлення договору оренди землі, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та наявне зволікання з боку відповідача в поновленні договору та укладенні відповідної додаткової угоди.

Колегія суддів вважає вказані висновки судів попередніх інстанцій такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

Частиною дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. При цьому, спосіб оскарження чітко в діючому законодавстві не визначений, чи шляхом укладення додаткової угоди чи шляхом поновлення договору оренди землі.

В даному випадку, позивач, як орендар, який належно виконував обов'язки за договором, скористався своїм правом на автоматичне поновлення договору, звернувшись до відповідача у встановленому законом порядку з відповідним клопотанням, однак відповідач зволікає в оформленні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За таких встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині поновлення договору оренди земельної ділянки.

Разом з тим, припиняючи провадження у справі на підставі до пункту 1 частини статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині вимоги позивача про визнання факту протиправного зволікання Київської міської ради з укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі № 910/4300/17 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і І. В. Алєєва

М. В. Данилова