Ухвала суду № 69771584, 24.10.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3338/17 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/5034/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 24.10.2017

УХВАЛА

Іменем України

24 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.

за участю секретаря Марченка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю та визнання права власності на 1/2 частини квартири, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та відповідно до ст. 74 СК України просила встановити факт проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу та визнати за нею право власності на 1/2 частини квартири № 309, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валерія Лобановського, 24.

Разом із вказаним позовом, ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, оскільки вважає, що у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову, існує загроза невиконання або утруднення виконання рішення суду. Мотивувала вказану заяву тим, що їй відомі факти про намір відповідача продати спірну квартиру та виїхати на проживання до РФ.

Ухвалою Києво- Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2017 року вказану заяву задоволено. Накладено арешт на спірну квартиру.

30 березня 2017 року ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_4, подав до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, а саме - скасувати арешт накладений на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, застосований ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2017 року.

Ухвалою Києво- Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2017 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2017 року ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлено з порушенням норм процесуального законодавства, який регламентує порядок розгляду заяв про забезпечення позову та постановити нову, якою задовольнити вимоги заявника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2А - ОСОБА_4С задоволенню не підлягає за таких підстав.

Відповідно до п.1ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову відповідно до ухвали Києво- Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2017 року суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про те, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна, скасування арешту на вказану квартиру в майбутньому може утруднити або зробити неможливимвиконання рішення суду по суті заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу.

Також, забезпечення позову має бути співмірним із заявленими вимогами відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України.

Пунктом 4 постанови Пленуму ВСУ № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 р. передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, має із врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 10 вказаної Постанови Пленуму ВСУ передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, щоміж сторонами дійсно виник спір щодо встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 квартири, вказана квартира зареєстрована на імя відповідача, крім цього позивачкою надано копію оголошення про продаж спірної квартири (а.с. 11-12), що свідчить про намір відповідача відчужити вказане нерухоме майно та в майбутньому може утруднити або зробити неможливимвиконання рішення суду по суті заявлених позовних вимог в разі задоволення позову.

Враховуючи вище викладене, доводи апеляційної скаргипро те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не було виконано вимоги ст. 151 ЦПК України та не було зазначено жодних причин у звязку з чим потрібно забезпечити позов, посилання на порушення норм процесуального права у звязку з необґрунтованим застосуванням виду забезпечення позову є безпідставними та не відповідають матеріалам справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 щодо скасування заходів забезпечення позову, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала, що постановлена з дотриманням вимог процесуального законодавства залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 151, 152, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Києво- Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.А. Яворський

судді: Т.Ц. Кашперська

ОСОБА_5