Рішення № 69770943, 19.10.2017, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3523/16-ц

Провадження № 2-275/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Болобана В.Г.,

за участі секретарів Бенчук О.О., Рудніцької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3, треті особи: Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області про захист порушених прав власника,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування вимог посилаючись на те, що вона є власником майна (будинку та земельної ділянки), що знаходиться за адресою Київська область, Обухівський район, смт Козин, вулиця Лугова, ІІ Б, а відповідач ОСОБА_3 є власником сусідньої земельної ділянки площею 0,1202 га та землеволодіння сусідньої земельної ділянки, що знаходиться за адресою Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова, 2-А (вулиця Лугова, 141). Впродовж тривалого часу відповідач намагався привласнити собі землі, які йому не виділялись та змінити конфігурацію земельної ділянки у зручний для себе спосіб за рахунок земельної ділянки земель комунальної власності, а саме за рахунок вулиці (проїзду) та прибережної смуги, порушуючи право позивача та територіальної громади. Судами неодноразово розглядались спори між позивачем та відповідачем та ними виносились рішення, аналіз яких свідчить, що ОСОБА_3 неодноразово намагався привласнити собі землі під тупиковим проїздом по вулиці Луговій та в рішеннях судів зазначалось про порушення відповідачем прав власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_4, матері позивача. Позивач також зазначає, що ОСОБА_3 не полишаючи своїх бажань збільшити площу свого домоволодіння, збудував паркан вздовж своєї земельної ділянки та за сприяння ОСОБА_2 селищної ради звузив єдиний проїзд до помешкання позивача ОСОБА_1, обмеживши її як суміжного землекористувача та його родину в проїзді легкових автомобілів, великогабаритних транспортних засобів чи проїзду автомобілів швидкої допомоги, пожежних чи інших екстрених служб у разі виникнення екстрених ситуацій. Позивач вважає дії відповідача щодо звуження проїзду до його помешкання за рахунок земель загального користування в порушення вимог Земельного кодексу України неправомірними, а рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області від 18 грудня 2015 року про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:100:0023, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова та відповідний запис про реєстрацію просить визнати незаконними і скасувати, а також просить скасувати відповідно і реєстрацію в державному Земельному кадастрі вищезазначеної земельної ділянки, право на яку виникло на підставі рішення ОСОБА_2 селищної ради № 118/66 від 25.12.1997 року. Окрім того, позивач на відновлення своїх прав суміжного землевласника просить суд зобовязати відповідача звільнити зайняту за рахунок вулиці Лугової в смт. Козин Обухівського району Київської області земельну ділянку шляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги та звільнити зайняту за рахунок водоохоронної зони земельну ділянку, шляхом знесення побудованого на ній паркану. Судові витрати понесені в звязку з розглядом даної справи, позивач просив стягнути на його користь з відповідачів.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, просила позов задовольнити. Зазначила, що вже багато років відповідач ОСОБА_3 за підтримки іншого відповідача ОСОБА_2 селищної ради намагається незаконно привласнити собі землі, яки йому ніколи не виділялись, постійно змінює конфігурацію своєї земельної ділянки, що призводить до звуження проїзду, який є єдиним для позивача. Також наголосила на тому, що відповідач не виконує рішення суду, що порушує права позивача та інших членів територіальної громади. Додала, що відповідачу ніколи не виділялась земельна ділянка розміром 0,1202 га, про що свідчать матеріали справи.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити в його задоволенні. Зазначила, що земельною ділянкою відповідач законно володіє вже 20 років, ніколи не порушував земельного законодавства, а позивач постійно конфліктує із ними та погрожує позбавити їх земельної ділянки. Також наголосила на тому, що їхні земельні ділянки не перетинаються, а ширина проїзду вздовж земельної ділянки ОСОБА_3 до земельної ділянки позивача складає понад 6 метрів, що значно перевищує відповідні норми.

Представники відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 та ОСОБА_7, подали письмові заперечення проти позову, в яких просили відмовити в його задоволенні в звязку з безпідставністю та необґрунтованістю. В судовому засіданні також заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що земельна ділянка по вулиці Луговій в смт. Козин Обухівського району Київської області належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту серії І-КВ № 041309, що є дійсним, а технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки виготовлена відповідно до чинного законодавства, тому враховуючи, що вказана земельна ділянка не має спільних меж із земельною ділянкою позивача, то погодження меж власника не суміжної ділянки не вимагалось. Також представник вказав, що присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці ОСОБА_3, оскільки його державний акт на право власності на земельну ділянку виданий до 2002 року не містив такої інформації, відбулося на підставі технічної документації із землеустрою, а також на підставі цієї документації було внесено відомості про земельну ділянку до бази даних автоматизованої системи Державного земельного кадастру у відповідності до вимог діючого законодавства. В подальшому відповідач, як власник земельної ділянки здійснив реєстрацію свого речового права, звернувшись з відповідною заявою до Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції, якою і було внесено запис про право власності на земельну ділянку, а паркан збудований ОСОБА_3 збудований в межах його земельної ділянки з дотриманням архітектурних, будівельних санітарних та інших норм і правил без будь-яких порушень. Також додала, що паркан, встановлений відповідачем вздовж проїзду, повністю відповідає всім вимогам .отримані відповідні дозволи та технічна документація.

Відповідач, ОСОБА_2 селищна рада Обухівського району Київської області, в судове засідання не зявився, про розгляд справи повідомлявся неодноразово належним чином, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

Треті особи, Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області та Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, в судове засідання не зявились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, заяв, клопотань до суду не подали. Крім того, суд бере до уваги той факт, що ці організації припинили своє існування (шляхом ліквідації чи реорганізації).

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомила суду, що як колишньому голові ОСОБА_2 селищної ради їй відомо, що про конфлікт між позивачем та ОСОБА_3 щодо користування земельними ділянками та щодо проїзду між будинками і його звуження за рахунок земель загального користування (дороги), який триває з 2003 року. Окрім того, свідок зазначила, що їй відомо, про те, що ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку розміром 10 соток, а державний акт він отримав на12 соток. Таких рішень на той момент в селищній раді не приймали.

Вислухавши пояснення позивача, представників відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-КВ № 041309, виданим ОСОБА_2 селищною радою 29.01.1998 року ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,120 га в смт. Козин вулиця Лугова з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 (відповідно до заповіту) є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова ІІ, будинок № 2-б, який знаходиться на земельній ділянці, між якою з ділянкою відповідача ОСОБА_3 існує прохід (проїзд), який належить до земель загального користування.

Судом також встановлено, що між сторонами по справі виникають постійні конфліктні стосунки, що тягне за собою звернення з скаргами до різних правоохоронних органів та суду з вимогами щодо користування територіями належних їм земельних ділянок та їх меж і вказані спори неодноразово були предметом розгляду Обухівським районним судом Київської області та їх перегляду судами апеляційної, касаційної інстанцій та Верховним судом України.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 березня 2006 року та ухвалою Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року, якою рішення першої інстанції залишено без змін у цивільній справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах ОСОБА_2 селищної ради Обухівського району Київської області та ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний до використання стан, встановлено, що ОСОБА_3 самовільно збудував: паркан (вздовж берега водойми), частину теплиці, гойдалку, причал водозабірний колодязь, електрощитові та клумбу, а також паркан і ворота вздовж вулиці, при цьому встановлено, що паркан відповідач самовільно збудував на території проїжджої частини вулиці Лугової, відступивши від своєї межі в бік вулиці на 1,5 метри, а ворота на 3,5 метри; розташував на цій земельній ділянці площею 0,01 га водозабірний колодязь, електрощитові і клумбу, чим звузив частину проїзду до 5 метрів з 6,15 метрів передбачених генеральним планом, а також встановлено, що в результаті зазначених дій ОСОБА_3 члени територіальної громади позбавлені доступу в зону відпочинку, відсутній доступ для обслуговування водойми і прибережної захисної смуги та створено перешкоди для нормального руху транспорту і обслуговування земельної ділянки ОСОБА_9, розташованої у тупику вулиці.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 листопада 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради, виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки та державного акту на право приватної власності на землю, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_9 про усунення порушень права власності на землю, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 червня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в задоволенні позовів відмовлено повністю, встановлено наступні обставини: Рішенням ОСОБА_2 селищної ради від 21 липня 1994 року рада делегувала повноваження в частині виділу та передачі у власність земельних ділянок виконавчому комітету. З часу прийняття рішення виконком займався виділом ділянок усім бажаючим отримати ділянки на території смт Козин Обухівського району Київської області.; Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради № 118/66 від 25 грудня 1997 року ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку в смт Козин по вулиці Лугова. Без зазначення її розмірів, та без зазначення номера вулиці в смт. Козин.; 29 січня 1998 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності на землю за підписами сільського голови, землевпорядника та зареєстрував його відповідно до вимог чинного на той час законодавства. Згідно вказаного акту ОСОБА_3 є власником земельної ділянки розміром 0,12 га, з 1998 року; Доводи ОСОБА_9, ОСОБА_1 в тій частині, що виконавчий комітет не мав права приймати рішення про виділ та передачу у власність ділянки спростовується рішенням ради від 21.07.1994 року про делегування повноважень, а ті доводи, що у рішенні та в акті не указано номер вулиці та невідповідність розмірів ділянки у державному акті та рішенні не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення про передачу у власність земельної ділянки та державного акту на право власності.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 04 червня 2014 року у цивільній справі № 372/1878/13-ц (провадження № 2-21/14) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_9 встановлено, що державні акти сторін в судовому порядку нечинними не визнавались.

У ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, судом з огляду на вищевикладені обставини встановлено, що Державний акт на право приватної власності серії І-КВ № 041309, що виданий на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради №118/66 від 25 грудня 1997 року на імя ОСОБА_3 на момент розгляду справи скасованим не був та є чинним.

Відповідно до ст. 107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин, а оскільки межі земельної ділянки ОСОБА_3 не були встановлені, а тому мали бути відновлені, товідповідач замовив технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі та її було виготовлено ФОП ОСОБА_10, який є сертифікованим інженером землевпорядником в грудні 2015 року.

Відповідно до ст. 79-1 п. 8 Земельного кодексу України,у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у звязку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до ДЗК.

Враховуючи, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на замовлення ОСОБА_3 і була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), як було вищезазначено.

Оскільки судом встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_3 не має спільної межі із земельною ділянкою з кадастровим номером 3223155400:05:100:009, що перебуває в користуванні позивача ОСОБА_1, погодження власника не суміжної земельної ділянки при встановленні меж не вимагалось.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Держаний земельний кадастр», відомості про межі змельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - в разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України.

Відповідно до Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважають сформованими незалежно присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (далі: технічна документація)- далі за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області 01.12.2015 року внесені відповідні відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку для обслуговування житлового будинку в смт. Козин по вулиці Лугова, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-КВ № 041309, виданим ОСОБА_2 селищною радою 29.01.1998 року. Так як державні акти на право власності, які видавались до 2002 року не містили інформації щодо кадастрового номера земельної ділянки та в той час земельним ділянкам кадастрові номери не присвоювались, то присвоєння кадастрового номеру 3223155400:05:100:0023 земельній ділянці відповідача ОСОБА_3, а також внесення відомостей про зазначену земельну ділянку до бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру відбулося на підставі технічної документації із землеустрою.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земелы ділянкою» встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Підстави скасування державної реєстрації земельної ділянки чітко регламентовано в ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 якими відповідно, є лише дві: у разі поділу чи обєднані земельних ділянок на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи обєднання, коли протягом року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовна вимога про скасування реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,120 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 3223155400:05:100:0023, право на яку виникло на підставі рішення ОСОБА_2 селищної ради № 118/66 від 25.12.1997 року є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки при реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі судом не встановлено буд-яких порушень, а натомість така реєстрація здійснена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових в на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 10 статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідач ОСОБА_3, скориставшись своїм правом власника земельної ділянки (згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-КВ №041309, виданим ОСОБА_2 селищною радою 29.01.1998 року) площею 0,120 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 3223155400:05:100:0023, після державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, звернувся 18.12.2015 року до субєкта державної реєстрації, Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції, з заявою про державну реєстрацію свого речового права на зазначену земельну ділянку.

Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових в на нерухоме майно та їх обтяжень» ( в редакції чинній на момент звернення з заявою до державного реєстратора) встановлений порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, відповідно до якої,державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку : прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановленихстаттею 18 цього Закону; наданнявитягівзДержавногореєструправпро зареєстровані права та/або їх обтяження.

Виходячи з вищенаведеного, відповідно до норм зазначених законів, суд вважає, що у державного реєстратораРеєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції були достатні підстави для прийняття рішення індексний номер: 27228095 від 18.12.2015 року 09:58:02 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, щознаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 3223155400:05:100:0023, оскільки Державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ № 041309, який став підставою для цього, не скасовувався і є чинним, державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі була проведена з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому вимоги позову щодо визнання незаконним та скасування зазначеного рішення державного реєстратора не підлягають задоволенню, оскільки з огляду на вищевикладені обставини, судом не встановлено порушень при його прийнятті та позивач не довів в ході розгляду справи, що прийняттям рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вищезазначену земельну ділянкубудь-яким чином порушено її право.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових в на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, діючим законодавством закріплено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, якщо підстави за яких вони були внесені були визнані судом недійсними. Відтак, з огляду на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування запису № 12623971 від 14.12.2015 року, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, щознаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 3223155400:05:100:0023, оскільки підстави (рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:100:0023 за ОСОБА_3 та Державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ № 041309), судом недійсними не визнавались та не скасовувались, будь-яких порушень закону при внесенні зазначеного запису та порушень прав позивача судом не встановлено.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України, передбачено що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 Земельного Кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

За змістомст.103 Земельного Кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

В 2016 році відповідач ОСОБА_3 звів паркан вздовж своєї земельної ділянки, внаслідок чого було звужено проїзд до будинку позивача ОСОБА_1, внаслідок чого позивачу утруднено проїзд до власного помешкання, що підтверджується поясненнями позивача, показами свідка ОСОБА_8, матеріалами справи, а саме: копією пояснювальної записки, зведеним кадастровим планом, актами земельної комісії, копією заяви ОСОБА_1 від 26.08.2016 року (а.с. 240-248).

Суд, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що в ході розгляду справи порушення прав позивача, як землекористувача, частково знайшло своє підтвердження та доведене зібраними доказами, а тому такі порушені права позивача потребують судового захисту зобовязанням відповідача ОСОБА_3 звільнити зайняту за рахунок вулиці Лугової в смт. Козин Обухівського району Київської області земельну ділянку шляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги, з метою врегулювання цього спірного питання між сторонами. Також, суд бере до уваги невирішене питання щодо облаштування розворотного майданчику біля земельних ділянок сторін, що також повязане із розташуванням паркану відповідача вздовж проїжджої частини. Однак, суд бере до уваги той факт, що доказів того, що відповідачем побудовано в 2016 році паркан за рахунок не лише проїжджої частини (земель загального користування), а й водоохоронної зони позивачем не надано, тому вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині зобовязання відповідача ОСОБА_3 звільнити зайняту за рахунок вулиці Лугової в смт. Козин Обухівського району Київської області земельну ділянку шляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги.

Судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу, що документально підтверджені, відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 10, 11, 57, 60, 212-214, 218 ЦПК України, статтями 101, 107, 152 ЗК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_3 звільнити зайняту за рахунок вулиці Лугової в смт. Козин Обухівського району Київської області земельну ділянку щляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 551,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 900,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.Г. Болобан