Рішення № 69770772, 24.10.2017, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10663/17

2/357/3588/17

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Ліщинська О. С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Біла Церква, в залі суду № 5 справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Євро Глас» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що з 04.04.2017 року була прийнята на посаду інспектора з кадрів ПП «Євро Глас» . 10.07.2017 року позивач подала директору підприємства заяву про звільнення за власним бажанням по догляду за дитиною до 14-річного віку. При цьому позивач віддала директору підприємства ключі від сейфу, робочий телефон, флеш-накопичувач і залишила робоче місце. В цей же день, позивач продублювала свою заяву про звільнення з роботи та направила її відповідачу разом з письмовими поясненнями засобами поштового звязку. В заяві про звільнення позивач вказала рахунок на який слід було перерахувати розрахункові кошти та суми компенсації за невикористану відпустку. На вказану банківську картку гроші не були перераховані. 03.08.2017 р. позивач направила відповідачу заяву де просила провести з нею розрахунок поштовим переказом, але на даний час кошти їй не виплачені, а тому позивач, посилаючись на ст.ст.47,116,117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В суді позивач підтримала позовні вимоги.

Представники відповідача за довіреністю позов не визнали, пояснили, що позивач, 10.07.2017 року кинула на стіл директора підприємства заяву про звільнення, віддала ключі від сейфу, телефон, залишила робоче місце. При цьому позивач не передала належним чином справи, забрала свою трудову книжку, не звернулася за розрахунком, не надала підтвердження того, що на її утриманні перебуває дитина, про що було складено Акт. Позивач просила провести з нею розрахунок, шляхом перерахування коштів на невідомий рахунок. Відповідач направляв позивачу неодноразово листи де просив прийти й отримати розрахунок, наказ про звільнення та оформити належним чином звільнення, здійснити відповідний запис в трудовій книжці позивача, вимагав передати справи підприємства іншому працівнику. Позивач проігнорувала дані листи та звернулася до суду.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Як встановлено по справі, з 04.04.2017 року позивача було прийнято на посаду інспектора з кадрів ПП «Євро Глас», а з 10.07.2017 року позивача звільнено з посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, /за заявою працівника/. Наведене стверджується копіями Наказу №37к про прийом на роботу та Наказом №69\к про припинення трудового договору, заявою позивача про звільнення з роботи (а.с.27,28,29).

Судом встановлено, що оскільки заробітну плату працівники даного підприємства отримують по відомості, - позивачу наступного дня після подачі нею заяви про звільнення було оформлено відомість на виплату грошей №63 від 11.07.2017 року, видатковий касовий ордер від 13.07.2017 року та квитанцію від 13.07.2017 року (а.с.37,38,39,40).

Сума розрахункових становить 1057,14 грн. та з урахуванням компенсації за невикористану відпустку (792,86 грн.) до виплати позивачу нараховані 1489,25 грн.

Розмір розрахункових коштів позивач не заперечує, в судовому засіданні вказала на відсутність спору щодо самого нарахування суми належних їй при звільненні коштів.

Встановленим є те, що відповідач 10.07.2017 року склав Акт з виявленими порушеннями щодо відсутності на підприємстві трудової книжки позивача та документів в підтвердження факту наявності в позивача дітей. Даний Акт відповідач направив позивачу на її адресу проживання з листом де просив зявитися для проведення належного розрахунку при звільненні.

Встановленим є те, що позивач отримала даний Лист 13.07.2017р. (а.с.31,32).

Судом встановлено, що 09 серпня 2017 року відповідач повторно направив позивачу лист де просив ОСОБА_1 зявитися в найкоротший термін для передачі документації та для повного розрахунку.

Позивач отримала даний Лист 12.08.2017р. (а.с.34,35).

Отже, встановленим є те, що позивач 10.07.2017 року надавши директору заяву про звільнення з роботи не передала документацію відділу кадрів підприємства іншій особі, самовільно забрала свою трудову книжку, не отримала розрахунку, не ознайомилася з Наказом про звільнення та неодноразово була викликана для проведення повного розрахунку при звільненні.

Позивач в судовому засіданні не заперечила факт отримання листів де їй пропонувалося отримати розрахунок, зазначивши, що не бажає зустрічатися з директором підприємства, бажала отримати розрахунок шляхом перерахування належних їй коштів на особовий рахунок дочки, оскільки довіряє своїй дитині, або поштовим переказом.

Згідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до до ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суду не надано жодного доказу стосовно того, що невиплата належних позивачу коштів у визначений строк відбулася з вини власника підприємства. Судом встановлено, що спору по справі не має, оскільки позивач визнає суму нарахованих їй при звільненні сум, не заперечує факту запрошення її для проведення відповідного розрахунку. Позивач отримувала заробітну плату по відомостях, тобто, відкритого банківського рахунку для перерахування заробітної плати у позивача не має та відповідач був позбавлений можливості й законних підстав провести розрахунок з позивачем у спосіб, який було запропоновано ОСОБА_1, тобто, шляхом перерахування коштів на рахунок іншої особи за відсутності довіреності на отримання цих коштів.

Натомість, суду надано докази того, що відповідач вчасно намагався в повному обсязі виконати свої обовязки щодо розрахунку з позивачем, про що свідчить виписка про нарахування заробітної плати на 1 489,25 грн., оформлена відомість на виплату грошей № 63 від 11.07.2017р., видатковий касовий ордер від 13.07.2017 року та квитанція від 13.07.2017. Дані грошові кошти були депоновані (передані на зберігання) в банківську установу, оскільки не можуть перебувати у касі підприємства більше, ніж 3 доби.

Встановлено, що позивач не бажає зявлятися на підприємство для проведення розрахунку, не бажає надавати свою трудову книжку для здійснення відповідного запису, аргументуючи зазначене своїм страхом перед гнівом директора підприємства з яким склалися неприязні відносини. З дня звільнення і на даний час позивач не позбавлена можливсоті отримати повного розрахунку з ПП "Євро Глас".

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З встановлених судом обставин вбачається відсутність спору по трудових відносинах. Позивач визначає спосіб захисту її інтересів в спосіб, який не передбачений законами України. Суд не врегульовує особистісних відносин між працівником та власником підприємства.

Керуючись 47,116,117 КЗпП України, ст.ст. 10, 57, 60, 70, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Євро Глас» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпусту та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_2