Ухвала суду № 69768209, 23.10.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/5104/17 Провадження № 22-ц/795/1860/2017 Суддя у I інстанції Литвиненко І. В.Категорія: цивільна Доповідач-суддя Кузюра Л. В.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

23 жовтня 2017 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Вінгаль В.М., Онищенко О.І.,

з участю секретарів судового засідання: Бивалькевич Т.В., Шапко В.М.,

ОСОБА_2, представників Чернігівського обласного військового комісаріату ЛотоцькогоА.Р., Кучерової Н.О., представників Міністерства оборони України Тарасенко Н.В., Остапенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Чернігівського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України про стягнення грошових коштів було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив сасувати ухвалене рішення та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що спір вирішено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, судом першої інстанції було невірно визначено природу спірних правовідносин, що призвело до ухвалення незаконного рішення, оскільки виплата одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті у зв»язку з встановленням групи інвалідності унаслідок травми, пов»язаної з виконанням обов»язків військової служби, є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, відповідно за правовими нормами її призначення є страховою виплатою. Виходячи з наведеного, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов»язання і є особливою мірою відповідальності боржників, проте зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача та представників відповідачів, апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

12.05.2011 року позивачу було призначено другу групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із проходженням військової служби, що підтверджується копією довідки МСЕ-ЧНВ № 203624 (а.с. 8). 09.06.2011 року позивач подав до Чернігівського ОВК заяву для нарахування та виплату допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності (а..с 124).

01 вересня 2011 року Міністром оборони України було затверджено Протокол засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 30 серпня 2011 року № 4. Відповідно до п. 148 вказаного протоколу позивачу була передбачена виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 16447,20 грн. (а.с. 9, 127).

12 вересня 2011 року за вих. № 1463 Чернігівським ОВК було повідомлено позивача про прийняте рішення щодо призначення йому одноразової грошової допомоги. У вказаному листі позивача було повідомлено, що виплата коштів буде проведена при надходженні коштів (а.с. 128).

У зв'язку з надходженням від МО України на адресу Чернігівського ОВК коштів, 13 грудня 2011 року за № 544 Чернігівським ОВК було видано наказ про перерахунок позивачу коштів отриманих для виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у сумі 16447,20 грн., яка була визначена у протоколі МО України від 30 серпня 2011 року № 4 (а.с. 129-130).

Одноразова грошова допомога у розмірі 16447,20 грн. була перерахована на рахунок позивача , що підтверджується копією платіжного доручення від 15 грудня 2011 року № 1457(а.с. 131).

25 квітня 2012 року постановою Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 2а/2570/820/2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року дії МО України та Чернігівського ОВК щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМ України від 212 лютого 2007 року № 284 були визнані протиправними та зобов'язано виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку № 499 (а.с. 13-16).

29 листопада 2012 року на адресу Чернігівського ОВК надійшов лист Департаменту фінансів МО України від 05 листопада 2012 року № 248/3/6/6564/2142 (а.с. 132) в якому на виконання рішень судів, Департамент фінансів МО України просив направити на його адресу документи ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги .

07 листопада 2012 року листом за вих. № 1704 Чернігівський ОВК направив на адресу Департаменті фінансів МО України документи ОСОБА_2 щодо призначення одноразової грошової допомоги (а.с. 133).

04 грудня 2012 року за вих. № 1855 Чернігівський ОВК повторно повідомив Департамент фінансів МО України про те, що документи ОСОБА_2 щодо призначення одноразової грошової допомоги були направлені на адресу Департаменту фінансів МО України 07 листопада 2012 року за вих. № 1704 (а.с. 134).

20грудня 2012 року МО України було затверджено протокол комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19 грудня 2012 року № 8, відповідно до п. 73 якого було прийнято рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 179663,10 грн. замість 148024,80 грн. та здійснити виплату різниці у в сумі 31638,30 грн. на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 (а.с. 135).

21січня 2013 року на адресу Чернігівського ОВК надійшло повідомлення Департаменту фінансів МО України від 16 січня 2013 року № 248/3/6/64 про те, що на рахунки Чернігівського ОВК перераховані кошти в сумі 31638,30 грн. для виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 31638,30 грн. (а.с. 136).

25 січня 2013 року за № 20 Чернігівським ОВК було видано наказ про перерахунок позивачу коштів отриманих від МО України для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у сумі 31638,20 грн (а.с. 137-138).

Одноразова грошова допомога у сумі 31638,30 грн. була перерахована на рахунок позивача платіжним дорученням від 29 січня 2013 року № 79 (а.с. 139).

06 лютого 2013 року за вих. № 204 Чернігівським ОВК ОСОБА_2 було повідомлено про те, що на його рахунок була перерахована різниця одноразової грошової допомоги у сумі 31638,30 грн (а.с. 140).

19 березня 2013 року за вх. № 558 на адресу Чернігівського ОВК надійшло повідомлення Департаменту фінансів МО України (відповідь на звернення позивача) від 28 лютого 2013 року № 248/3/6/6564/327 в якому повідомлялося, що одноразова грошова допомога виплачена позивачу в повному обсязі - 31638,30 грн., відповідно до норм законодавства України (а.с. 141).

01 жовтня 2013 року постановою Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 825/3135/13-а позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково (а.с. 67-70). Визнано протиправним пункт 73 протоколу №8 засідання комісії Міністерства оборони України від 19.12.2012 року «З розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» в частині призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 в зв'язку з встановленням II групи інвалідності в розмірі 30-місячного грошового забезпечення в сумі 179553,10 грн. замість 148024,80 грн. та здійснення виплати різниці в сумі 31638,30 грн. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України в частині порушення строку розгляду звернення ОСОБА_2 від 28.05.2013 року. Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 в зв'язку зі зміною групи інвалідності з III на II, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних надбавок та премій, з урахуванням раніше виплачених коштів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

19 грудня 2013 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду було скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі № 825/3135/13-а та ухвалено нове рішення відповідно яким було визнано протиправною бездіяльність Чернігівського обласного військового комісаріату в частині не подання до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновку стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 разом з документами на виплату допомоги. Визнано протиправним пункт 73 протоколу № 8 засідання комісії Міністерства оборони України від 19 грудня 2012 року « 3 розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» в частині призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 в зв'язку з встановленням II групи інвалідності в розмірі 30-місячного грошового забезпечення в сумі 179 553, 10 грн. замість 148 024, 80 грн. та здійснення виплати різниці в сумі 31 638, 30 грн. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України в частині порушення строку розгляду звернення ОСОБА_2 від 28 травня 2013 року. Зобов'язано Чернігівський обласний військовий комісаріат скласти та подати до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у зв'язку з встановленням II групи інвалідності з врахуванням видив грошового забезпечення, що визначені на день звільнення з військової служби, а саме: посадового окладу у розмірі - 844, 00 грн.; окладу за військовим (спеціальним) званням у розмірі -135, 00 грн.; процентної надбавки за вислугу років у розмірі - 391, 60 грн.; 100% надбавки згідно Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 у розмірі - І 370, 60 грн.; надбавки за безперервну військову службу згідно Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003 у розмірі - 1 667, 10 грн.; надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі - 84, 40 грн.; премії у розмірі -1 496, 07 грн.; матеріальної (грошової) допомоги на оздоровлення у розмірі - 3 731, 00 грн.; матеріальної допомоги (на соціально-побутові потреби) у розмірі - 926, 00 грн. Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 в зв'язку зі зміною групи інвалідності з 111 на II, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних надбавок, премій та одноразових видив грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених коштів. Зобов'язано Чернігівський обласний військовий комісаріат та Міністерство оборони України відповідно до ст. 267 КАС України надати суду до 01 лютого 2014 року звіт про виконання постанови суду (а.с. 71-73).

13 січня 2014 року за вих. № 49 та 13 січня 2014 року за вих. № 51 Чернігівський ОВК направив на адресу Департаменту фінансів МО України документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги та висновок про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 574871,58 грн. з урахуванням раніше виплачених коштів в сумі 179553,10 грн. (а.с. 142-143)

13 травня 2014 року МО України було затверджено протокол засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 07 травня 2014 року № 1, відповідно до п. 30 якого позивачу була призначена одноразова грошова допомога у розмірі 574871,58 грн. замість раніше виплаченої одноразової грошової допомоги у розмірі 179663,10 грн. та прийнято рішення про виплату різниці в сумі 395208,48 грн. (а.с. 144).

20 травня 2014 року за № 184 (додаток № 20) Чернігівським ОВК було видано наказ про перерахунок ОСОБА_2 коштів у сумі 95208,48 грн. отриманих від МО України у зв'язку з надходженням на адресу Чернігівського ОВК від МО України коштів у сумі 95208,48 грн. для виплати позивачу одноразової грошової допомоги (а.с. 145).

Про перерахунок коштів у сумі 95208,48 грн. ОСОБА_2 було повідомлено Чернігівським ОВК 26 травня 2014 року за вих. № 1335 (а.с. 147).

У зв'язку з надходженням на адресу Чернігівського ОВК від МО України коштів у сумі 300000,00 грн. для виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, 12 червня 2014 року за № 242 Чернігівським ОВК було видано наказ про перерахунок позивачу коштів у сумі 300000,00 грн. отриманих від МО України (а.с. 148-149).

Про перерахунок коштів у сумі 300000,00 грн. ОСОБА_2 було повідомлено Чернігівським ОВК 20 червня 2014 року за вих. № 1513 (а.с. 150), що також підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с. 12).

У зв»язку з наведеними обставинами, у травні 2017 року позивач звернувся з позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України про стягнення грошових коштів в якому просив визнати таким, що призначення та виплата різниці одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням 2 замість 3 групи інвалідності, що настала внаслідок травми пов'язаної із проходженням військової служби та передбачена статтею 16 Закону України 04.04.2006р. №2011X11 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було здійснено Чернігівським обласним військовим комісаріатом та Міністерством оборони України без врахування суми інфляційних витрат та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, та стягнути з Міністерства оборони України та Чернігівського обласного військового комісаріату солідарно на його користь суму інфляційних витрат з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 45944,47 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми заборгованості - 34227,22 грн. за період прострочення виплати суми боргу 95208,48 грн починаючи з 25.07.2011року по 26.05.2014р. та відносно суми 300000грн - за період з 25.07.2011р. по 17.06.2014р.

Стягнення на його користь позивач з просив дійснити шляхом безспірного списання коштів у сумі 80171,69 грн. з державного казначейського рахунку Міністерства оборони України у Головному управлінні Державної казначейської служби України м. Києва.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів інфляційних витрат, нарахованих на суму боргу, та трьох відсотків річних у відповідністю з положеннями ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що виплата одноразової грошової допомоги регулюється спеціальним законодавством, а саме, ст. 16 ЗУ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і спірні правовідносини пов'язані із відшкодуванням шкоди, що виникла у зв'язку із проходженням військової служби та за своєю природою не є грошовим зобов»язанням. Крім того, судом було враховано, що виплата недоплаченої грошової допомоги відбувалась на виконання судових рішень, про що зазначено у витягах з протоколів від 19.12.2012 року та від 07.05.2014 року, відповідно дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на спірні правовідносини.

Наведені висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та положенням закону з огляду на таке.

Згідно приписів ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, відповідно до правовідносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

У Цивільному кодексі України ст. 625 розміщено в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5, її положеннями визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та та сфера її застосуванн6я охоплює всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Безпосередньо ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З»ясувавши під час розгляду справи, що між сторонами не існує зобов»язальних правовідносин та наявні спеціальні норми, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, ст.9, 16 ЗУ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», правовідносини пов'язані із відшкодуванням шкоди, завданої здоров»ю позивача у зв'язку із проходженням військової служби, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про те, що застосування статті 625 ЦК України до спірних правовідносин не допускається.

Судом першої інстанції також вірно, згідно з приписами ст. 360-7 ЦПК України, було застосовано при вирішенні даної справи правову позицію, висловлену ВСУ в постанові від 20.01.2016 № 6-2759цс15 про те, що ст. 625 ЦК України не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» і до них не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання .

Спірні правовідносини виникли на підставі владного підпорядкування однієї сторони другій стороні, а також у зв'язку з оскарженням позивачем дій відповідачів з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги та виконання відповідачами судових рішень, ухвалених з цього приводу, а отже до них не можуть застосовуватися норми закону, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання.

Посилання позивача на ту обставину, що встановлення йому другої групи інвалідності є страховим випадком з огляду на правову позицію, висловлену ВСУ в постанові від 10.03.2015 № 21-563а14, та яка, всупереч приписам процесуального закону, не була застосована судом першої інстанції, апеляційним судом були перевірені, однак не можуть бути взятими до уваги, оскільки вказана правова позиція не визначає одноразову грошову допомогу, що підлягає виплаті військовослужбовцю у зв»язку з встановленням групи інвалідності унаслідок травми, пов»язаної з виконанням обов»язків військової служби, як страхове відшкодування, а навпаки стверджує про те, що така допомога є складовою компенсаційного механізму соціального захисту військовослужбовців, передбаченого законом.

Твердження позивача про неврахування судом першої інстанції положень Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і зокрема, ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції у сенсі наявності у позивача права заявити про права на активи, в тому числі майнові зобов»язання, щодо яких у позивача існують «законні сподівання» на отримання реальної можливості користуватись правом власності, а також рішень Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 року та від 17 січня 2008 року, якими було визнано порушення Державою Україна відносно громадян Рамусь та інших, Копилович та інших пункту 1 ст. 6 та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо невиконання державою рішень національних судів про стягнення заборгованості із заробітної плати не можуть бути взятими до уваги, оскільки наведені рішення, як джерела права, не стосуються спору, який було розглянуто судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Голова судового засідання: Судді: