Ухвала суду № 69767703, 24.10.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи:766/15421/16-ц Головуючий в суді І інстанції: Прохоренко В.В.

Номер провадження:22-ц/791/1747/17 Доповідач: Склярська І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі :

головуючого Склярської І.В.,

суддів: Базіль Л.В.,

Пузанової Л.В.,

секретар Чертков Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, від імені якої діє ОСОБА_5 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 06 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, поданого у листопаді 2016 року до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, зазначаючи, що 11 грудня 2015 року між ним та відповідачкою було укладено нотаріально посвідчений попередній договір, за умовами якого сторони домовились, що не пізніше 15.12.2015 року ОСОБА_4 зобов'язується продати, а ОСОБА_3 зобов'язується купити житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою. В забезпечення попереднього договору, ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_4 отримала від нього гроші в сумі 24700,00 грн. Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу так і не був укладений, грошові кошти позивач не повернула, враховуючи суму боргу, з урахуванням суми авансу, штрафу та пені, заявник просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок з господарськими та побутовими спорудам і будівлями за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_4, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 06 вересня 2017 року заяву задоволено частково, накладено арешт на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами і будівлями за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_4 в межах суми боргу, а саме 234650,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, від імені якої діє ОСОБА_5, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні заяви, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Письмові заперечення до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність оскарженої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Із надісланих до апеляційного суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_3 порушив перед судом питання про забезпечення заявленого ним до ОСОБА_4 позову про стягнення грошових коштів у розмірі 234650,00 грн., а саме авансу за попереднім договором у розмірі 24700,00 грн., штрафу у розмірі 24700,00 грн. та пені 185250,00 грн., шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок з господарськими та побутовими спорудам і будівлями за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_4 (а.вид.м.63).

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд на будь-якій стадії розгляду справи за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 3 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

Враховуючи, що позов ОСОБА_3 є позовом майнового характеру, який у випадку його задоволення може бути забезпечений зверненням стягнення на майно боржника, та зважаючи, що відповідач передбачене ч. 2 ст. 154 ЦПК України право звернутися до суду із заявою про внесення на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві, не використав і інше належне йому майно для забезпечення позову не запропонував, колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність забезпечення позову у обраний позивачем спосіб, оскільки, будучи власником нерухомого майна, право на яке зареєстроване в установленому законом порядку, відповідач не позбавлений можливості розпорядитися ним, що утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення заявлених до ОСОБА_4 вимог.

Обраний судом захід забезпечення позову відповідає вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України, змісту поданої заяви та є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Зокрема, посилання відповідача на те, що позивачем не наведені обставини про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову, які при цьому мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Наявність ухвали суду першої інстанції від 16 грудня 2016 року, раніше прийнятої у вказаній справі, також не має правового значення, оскільки відмова суду у задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє її права порушувати це питання повторно.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дає право особам, які беруть участь у справі, неодноразово звертатися до суду з відповідною заявою.

Отже, ухвала постановлена судом першої інстанції з додержанням вимог закону, а тому підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, від імені якої діє ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 06 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий І.В.Склярська

Судді: Л.В.Базіль

Л.В.Пузанова