Рішення № 6976678, 08.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/56608.12.09 За позовом          ТОВ “ВіЕйБі Лізинг”; до                    ПП“ІНАП і К”;

про          вилучення майна та стягнення 16079,82 грн.

Суддя: Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:                    Локшин А.В., представник, довіреність №3380 від 17.07.2009 р.;

Від відповідача:          Черниченко К.О., представник, довіреність №б/н від 13.07.2009 р.;

                              Шульга Д.О., представник, довіреність №б/н від 13.07.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 р. порушено провадження у справі №18/566, справа призначена слуханням на 24.11.2009 р.

На підставі статті 77 ГПК України у справі оголошувалась перерва: з 24.11.2009 р. по 08.12.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 2701, 09 грн. штрафу за несвоєчасне повернення майна; 8858,03 грн. штрафу за порушення процедури вилучення майна; вилучити та передати власнику –позивачу предмет лізингу, а саме: напівпричіп –платформу ВОDEX NC 3552, 2007 року випуску, номер шасі SU90333GH7SBU1625 в кількості 1 одиниця за залишковою вартістю 4520,70 грн.; стягнути з відповідача 160,80 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач у наданому відзиві на позов просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наведене нижче:

          - на момент подачі позову до суду заборгованості відповідача перед позивачем не існує, що підтверджується актом звірки станом на 14.09.09 та платіжними дорученнями №1853 від 20.10.2009 р., № 1854 від 20.10.2009 р., № 1859 від 22.10.2009 р.

Представник відповідача у судовому засіданні просить відмовити позивачу в задоволенні позову про вилучення майна та стягнення штрафних санкцій.

          Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

23.06.2008 р. між ТОВ “ВіЕйБі Лізинг” (лізингодавець) та ПП “ІНАП і К” (лізингоодержувач) було укладено договір №080623-57/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу, за умовами якого лізингодавець зобов'язався надати лізингоодержувачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на моменту укладення договору якого наведена в специфікації (додаток №2 до договору) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п. 2.1. договору строк користування лізингоодержувачем майном складає 14 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

Додатком №1 до договору, підписаним між сторонами, визначений графік сплати лізингових платежів.

Додатком №2 до договору (специфікації) погоджені найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість предмета лізингу.

Додатковою угодою №1 від 23.06.2008 р. до договору сторонами змінений графік сплати відповідачем лізингових платежів.

25.06.2008 р. між сторонами укладений акт прийому-передачі майна в користування за договором №080623-57/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу, згідно з яким лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у фінансовий лізинг майно, а саме, напівпричіп –платформу марки BODEX NC 3552, 2007 року випуску, номер шасі SU90333GH7SBU1625.

В разі дострокового розірвання цього договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та інших випадках дострокового повернення майна, лізингоодержувач зобов’язаний повернути майно лізингодавцю, а лізингодавець зобов’язаний прийняти майно у лізингоодержувача (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 3.1. договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5. договору.

Пунктом 3.4.1. –3.4.5. договору передбачено, що нарахування лізингових платежів здійснюється з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США.

Частиною 2 ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

          Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги ТОВ “ВіЕйБі Лізинг” обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наведеного нижче.

          Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням того, що внаслідок укладення 23.06.2008 р. між сторонами, які є суб’єктами господарювання, договору фінансового лізингу № 080623-57/ФЛ-Ю-А, виникли господарські зобов’язання, то до спору, що виник, підлягають застосуванню норми ЦК України з урахуванням особливостей ГК України.

          Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

В пункті 16.3. договору зазначено, що на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів, який визначений у додатку № 1 до договору (п.п. 16.3.2. договору).

Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі, якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (ч. 1, 2 ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг”).

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

У випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1.-10.1.5. даного договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобов’язаний за свій рахунок, на протязі 7 (семи) робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно лізингодавцю (п. 10.2. договору).

30.07.2009 р. позивач на адресу відповідача надіслав повідомлення № 3466 з вимогою в строк до 07.08.2009 р. включно повернути отримане за договором №080623-57/ФЛ-Ю-А майно –предмет лізингу.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний вище лист був направлений відповідачу на адресу м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20б, про що свідчить належним чином завірена копія повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому зазначено, що відповідач отримав вимогу 05.08.2009 р. та опис вкладення у цінний лист.

Вимога позивача була залишена відповідачем без реагування, майно за спірним договором в обумовлений термін не повернуто.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що договір є розірваним, оскільки відповідача про це було повідомлено належним чином.

Згідно з п. 11.2.2. договору, якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким майно, при обов’язковій наявності відповідного письмового дозволу лізингодавця, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна відповідно до статті 10 даного договору, лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується неуйстока, від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної в п. 3.2. договору, за кожний день прострочення строку повернення майна.

За порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7, пунктів 5.3., 5.5. цього договору –штраф у розмірі 10 (десять) відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення (п. 11.2.5. договору).

Отже, позовна вимога щодо стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна в сумі 2701,09 грн. та штрафу за порушення процедури вилучення майна в сумі 8858,03 грн. є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що у останнього перед позивачем не існує заборгованості, обґрунтовуючи це актом звірки від 14.09.2009 р., не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

З платіжних доручень № 1853 від 20.10.2009 р., № 1854 від 20.10.2009 р., № 1859 від 22.10.2009 р., які долучені до відзиву вбачається, що в призначенні платежу не зазначено, які саме штрафні санкції сплачені, а у вказаному вище акті зазначено, що стягненню підлягає пеня згідно п. 11.2.1. договору, індекс інфляції та 3% річних згідно з Цивільним кодексом України, а тому вказані платіжні доручення на які посилається відповідач не стосуються предмету даного спору.

          Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “ІНАП і К” (02232, м. Київ, пр. Маяковського, 71, кв. 11, код ЄДРПОУ 30312094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 33880354) 2701 (дві тисячі сімсот одна) грн. 09 коп. неустойки за несвоєчасне повернення майна, 8858 (вісім тисяч вісімсот п’ятдесят вісім) грн. 03 коп. штрафу за порушення процедури вилучення майна, 160 (сто шістдесят) грн. 80 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Вилучити та передати власнику –Товариству з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 33880354) предмет лізингу, а саме: напівпричіп – платформу марки BODEX NC 3552, 2007 року випуску, номер шасі SU90333GH7SBU1625 в кількості 1 одиниця за залишковою вартість 4520 (чотири тисячі п’ятсот двадцять) грн. 70 коп. Видати наказ.

4.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко