Постанова № 69765678, 24.10.2017, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/16036/16-а

Провадження № 2-а/520/624/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2017 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Коваля В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, який в подальшому було уточнено та згідно останньої редакції від 09.03.2017 року просив визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради стосовно неприйняття рішення по суті на його звернення із клопотанням про винесення на сесії на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) та передачі у приватну власність йому земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); зобов'язати Одеську міську раду надати відповідь та прийняти рішення по суті на його звернення із клопотанням про винесення на сесії та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) та передачі у приватну власність йому земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); зобов'язати Одеську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) та передачі у приватну власність позивачу земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); встановити строк та зобов'язати відповідача подати протягом вставленого строку з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси (Васильків О.В.) від 19.12.2016 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання.

В подальшому ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04.04.2017 року провадження у даній справі було закрито.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку та просив ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом вимог процесуального права.

Ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно повторного автоматизованого розподілу справу передано судді Куриленко О.М., яка ухвалою від 12.07.2017 року прийняла справу до свого провадження.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи міститься його заява в якій він просить справу розглядати у його відсутність.

Представник відповідача Одеської міської ради - Неруш Анна Юріївна та представник третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Кузнецова Тетяна Анатоліївна в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на правомірність дій Одеської міської ради.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_2.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», органи виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих рад зобов'язані надати допомогу інвалідам війни у будівництві індивідуальних жилих будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку.

У 2006 році позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом на бездіяльність Одеського міського управління земельних ресурсів та Одеської міської ради.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено.

Зобов'язано Одеське міське управління земельних ресурсів у встановленому земельним законодавством України порядку підготувати всі необхідні документи для надання ОСОБА_1 земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_2.

Зобов'язано Одеську міську раду у встановленому законом порядку внести документи по наданню ОСОБА_1 земельної ділянки яка розташована в АДРЕСА_2,на розгляд сесії Одеської міської ради.

Рішенням Одеської міської ради від 05 жовтня 2007 року № 1784-V ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_2, для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд.

Рішенням Одеської міської ради від 29 жовтня 2014 року № 5682-VІ було внесено уточнення до пункту 69 додатка до рішення Одеської міської ради від 05.10.2007 року № 1784-V «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі», в частині адреси земельної ділянки, а саме: замість адреси «АДРЕСА_2» вважати вірною адресу «АДРЕСА_1».

13 грудня 2011 року між Комунальним підприємством «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів» та ОСОБА_1 було укладено Договір №146/11-фіз про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Комунальним підприємством «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1.

Висновками Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01/11657-22ПЗ-К від 22 квітня 2014 року і Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області № 711/В від 26 червня 2014 року вищевказаний проект землеустрою було погоджено.

01 жовтня 2014 року Управлінням Держземагенства у м. Одеса було проведено державну реєстрацію вказаної земельної ділянки і присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1, що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5101439412014 від 01 жовтня 2014 року.

14 серпня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради з заявою щодо відведення йому у приватну власність земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1.

На вищевказане звернення позивач 10.09.2015 року отримав лист № 01-26/Л-34-950/2, в якому Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив, що проект рішення Одеської міської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (присадибна ділянка)», вносився на сесію Одеської міської ради від 10.06.2015 року, але даний проект не набрав достатню кількість голосів. Та повідомлено, що зазначений вище проект рішення буде внесено вдруге на чергову сесію Одеської міської ради.

У зв'язку з чим, 07.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив ухвалити постанову, якою визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради, що полягає в ухиленні від прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Визнати протиправним рішення Одеської міської ради, прийняте на засіданні сесії Одеської міської ради від 10 червня 2015 року, що полягає у відмові від прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Зобов'язати Одеську міську раду на найближчій сесії прийняти рішення по суті про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2015 року, справа № 520/13915/15-а, адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання рішення органу місцевого самоврядування протиправним та зобов'язання вчинити певні дії було залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи,просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити його адміністративний позов в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Одеської міської ради, яка полягає в ухиленні від прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). В іншій частині вимог - відмовлено.

Разом з тим судом встановлено, що 27 квітня 2016 року Одеська міська рада прийняла рішення № 629-VІІ, яким відмовила в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,1000 га, за адресою АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Таким чином, суд вважає за необхідним відмовити позивачу в задоволені вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Одеської міської ради стосовно неприйняття рішення по суті на його звернення із клопотанням про винесення на сесії на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) та передачі у приватну власність йому земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), оскільки Одеська міська рада вичерпала свої дискреційні повноваження, прийнявши відповідне рішення.

Також не підлягають задоволенню й вимоги позивача про зобов'язання Одеської міської ради затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) та передачі у приватну власність позивачу земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у зв'язку з тим, що вказані вимоги були предметом розгляду іншої справи та вже по суті вирішні.

Так судом встановлено, що 20 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Одеської міської ради, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради від 27.04.2016р. №629-VII та зобов'язати Одеську міську раду у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі йому у приватну власність земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), справа № 520/5836/16-а.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради від 27.04.2016 року №629-VII. Зобов'язати Одеську міську раду у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі її у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

У відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання Одеської міської ради надати відповідь та прийняти рішення по суті на його звернення із клопотанням про винесення на сесії та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) та передачі у приватну власність йому земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), суд зазначає наступне.

Згідно протоколу ХІІІ сесії Одеської міської ради VІІ скликання від 08 лютого 2017 року та протоколу ХІХ сесії Одеської міської ради VІІ скликання від 04 жовтня 2017 року вбачається, що на вирішення вказаних сесій ставились питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) та передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), проте рішення по вказаному питанню прийнято не було.

Вказане на думку суду свідчить про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України та ч. З ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та керуватися у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом «б» ст. 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст віднесено передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської рад.

Відповідно до положень ст. ст.13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу та основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а права власника від імені Українського народу здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Так, відповідно до ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності, які відповідно до положень ст. 83 ЗК України складаються з усіх земель в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельних ділянок за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. З ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За наявності погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до ст. 1861 ЗК України, відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проте, як вказано вище, органи місцевого самоврядування повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та керуватися у своїй діяльності Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. З ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Суд також зазначає, що вимоги позивача не узгоджується з правовою позицією яка витікає з положень ст. 7, 140 Конституції України, ст. 10, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», положень рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 та рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № Я(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів від 11.03.1980 року, яка передбачає здійснення територіальною громадою, в особі її представницьких органів, права на самостійність у вирішенні питань місцевого значення, що пов'язані з її життєдіяльністю, яке виражається у свободі вибору варіантів поведінки при вирішенні тих чи інших питань віднесених до повноважень відповідних органів місцевого самоврядування у межах, в спосіб та на підставах визначених Конституцією та законами України, оскільки в такому випадку обмежується свобода розсуду, яка виражається у можливості обрання з кількох юридично допустимих рішень те, яке даний орган вважає найкращим за даних обставин та розглядається як дискрецією органу.

Так, пунктом 10.3 Постанови Пленуму ВАС України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7, визначено, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Таким чином, зобов'язання Одеської міської ради, яка приймає рішення на основі адміністративного розсуду, прийняти рішення певного змісту, не передбачається можливим, оскільки це обмежує дискрецію органу, якою Одеська міська рада володіє виходячи з того, що рішення місцевих рад приймаються шляхом проведення голосування депутатів відповідної ради, які в свою чергу мають право на обрання з кількох юридично допустимих рішень те, яке депутат вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до ч. З ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відсутність порушених прав, свобод та інтересів, відповідно є підставою відмови у позові.

Системний аналіз вказаних норм КАС України вказує на необхідність доведення позивачем перед судом фактів недотримання суб'єктом владних повноважень, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується, хоча б однієї з ознак визначених ч. 3 ст. 2 КАС України, що являється підставою визнання його протиправним та застосування відповідного способу відновлення порушеного права.

Проте позивачем не наведено обставин, які б підтверджували факт порушення Одеською міською радою прав позивача та не враховано ознак визначених ч. 3 ст. 2 КАС України при не прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність позивачу безоплатно земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1.

Натомість, згідно з вимогами ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, ст. ст. 7, 13, 14, 19, 140 Конституції України, ст. ст. 12, 79, 80, 83, 116, 118, 122, 186і Земельного кодексу України, ст. ст. 10, 24, 25, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 16-19, 21, 24 3акону України «Про регулювання містобудівної діяльності», рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009, рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів від 11.03.1980 року та керуючись ст. 2, 49, 56, 59 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Куриленко О. М.