Ухвала суду № 69763072, 18.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2017 р. м. Київ К/800/26135/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Горбатюка С.А. Калашнікової О.В.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Липовецького районного суд Вінницької області від 08 серпня 2016 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року

у справі № 136/1108/16-а

за позовом ОСОБА_4

до Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької

області

про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, в якому просив визнати відмову у призначенні пенсії протиправною та зобов'язати вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова у призначенні пенсії суперечить ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також абз. 6 п. 3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає, що на нього поширюють свою дію положення, відповідно до яких військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 08 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник касаційну скаргу обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно дослідили наявні в адміністративній справі матеріали та дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для призначення ОСОБА_4 дострокової пенсії.

На адресу Вищого адміністративного суду України надійшли письмові заперечення Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач наголошував на тому, що особи, які були призвані під час мобілізації на військову службу на особливий період, не віднесені до категорії осіб, які мають право на достроковий вихід на пенсію, просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 12.02.2015 року по 29.03.2016 року ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, в тому числі приймав участь в проведенні антитерористичної операції на сході України. У зв'язку з цим, позивачу було надано статус учасника бойових дій.

Позивач з метою оформлення дострокової пенсії за віком звернувся із заявою до Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Листом Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 24.06.2016 року № 30 ОСОБА_4 відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу для призначення дострокової пенсії за віком, яка згідно абз. 6 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається військовослужбовцям після 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років. Відповідачем додатково зазначено, що особи, які призвані під час мобілізації на військову службу на особливий період не віднесені до категорії осіб, які мають право на достроковий вихід на пенсію.

Вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи адміністративну справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при зверненні за оформлення дострокової пенсії за віком позивач надав Липовецькому об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Вінницької області на підтвердження наявного в нього страхового стажу копію трудової книжки, військового квитка, посвідчення учасника бойових дій, а також диплому Вінницького політехнічного інституту серії НОМЕР_1 від 30.06.1989 року. За підрахунками відповідача, які зроблені на підставі поданих позивачем документів, а також даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж ОСОБА_4 становить 21 рік 2 місяці 24 дні, тобто менше 25 років. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що докази, що свідчили б про наявність у ОСОБА_4 25 років страхового стажу, відсутні.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає передчасним висновки судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Страховий стаж, відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до положень абз. 6 п.3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції на час виникнення спірних правовідносин згідно із змінами, внесеними Законом № 3668-VI від 08.07.2011 р. військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Водночас, згідно підпункту «а» пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» в редакції на час виникнення спірних правовідносин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» від 02.03.2016 року № 154 встановлено, що до вислуги років для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з 12.02.2015 року по 29.03.2016 року ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, в тому числі приймав участь в проведенні антитерористичної операції на сході України.

У матеріалах адміністративної справи міститься довідка Липовецького районного військового комісаріату № 296 від 01.04.2016 року (а.с7), згідно якої позивач приймав участь в проведенні антитерористичної операції в період з 06.03.2015 р. до 29.03.2016 р.

Разом з тим, постановляючи рішення у справі, як і суд першої так і суд апеляційної інстанцій залишили поза увагою зазначені обставини справи, які надають право зарахування вислуги років на пільгових умовах, а саме один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, що має значення для правильного вирішення справи і не може бути усунуто судом касаційної інстанції.

Згідно положень абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України» зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, з якими наведені приписи законодавства пов'язують питання пільгового зарахування часу проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період та у зв'язку із участю в проведенні антитерористичної операції.

Крім цього, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що особи, які призвані під час мобілізації на військову службу на особливий період не віднесені до категорії осіб, які мають право на достроковий вихід на пенсію, оскільки вони не приймали участі в бойових діях. Водночас не звернуто увагу на положення п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно якого військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежні, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, визнаються учасниками бойових дій.

Оскільки зазначені обставини залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, тому Вищий адміністративний суд України не має можливості перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене та беручи до уваги відсутність у суду касаційної інстанції повноважень установлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі.

Керуючись статями 160, 167, 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Липовецького районного суд Вінницької області від 08 серпня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у справі № 136/1108/16-а - скасувати.

Справу № 136/1108/16-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановлених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді