Постанова № 69762298, 19.10.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1154/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

19 жовтня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.

секретар судового засідання: Черняк А.В.,

за участю:

представника позивача: Бойка С.В.

представника відповідача: Бабія Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2017 року ТОВ "Остер" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005851402 від 06.07.2017.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надавши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до направлення № 1062 від 08 червня 2017 року виданого ГУ ДФС у Вінницькій області головним державним ревізором-інспектором радником податкової та митної справи 3 рангу відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області Доброштан Н.С. згідно з вимогами ст. 20, п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу ГУ ДФС у Вінницькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "Релайтінг" за період з 01 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 717/14-06/23103085 від 21 червня 2017 року, висновками якого встановлено порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в лютому 2017 року на суму 218549 грн. 00 коп.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0005851402 від 06 червня 2017 року, яким ТОВ "Остер" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 218549 грн.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи по суті підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, в той час як відповідач не довів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Положеннями абз. 1 пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів. регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пп. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Нормами п. 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

За приписами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Положеннями ч. 2 ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Аналогічні норми закріплені в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою для віднесення сплачених у ціні товарі (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналізуючи доводи апелянта стосовно правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від'ємного значення суми по податку на додану вартість на загальну суму 218 549 грн, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ "Остер" у рядку 10.1 розділу II Податковий кредит податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2017, додатку № 5 до декларації по ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5)" за лютий 2017 р. включено до складу податкового кредиту суми взаємовідносин по ТОВ "Релайтінг" у розмірі 218549 грн, яке виступало постачальником послуги - ремонту офісного приміщення.

Так, зі змісту договору підряду № 27 від 10.01.2017 вбачається, що Замовник - ТОВ "Остер" та Підрядник - ТОВ "Релайтінг" уклали даний договір, відповідно до якого Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі виконати ремонт офісного приміщення, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. В. Антоновича, буд. 7 з власних матеріалів. Початок: січень 2017 року, закінчення : лютий 2017 року.

Загальна сума договору складає 1311294 грн, у т.ч. ПДВ 218549 грн. Оплата за даним договором проводиться шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Підрядника. Кінцевий розрахунок за договором проводиться не пізніше 3-х днів після повного завершення виконання робіт, після підписання сторонами акта приймання виконаних робіт. Термін дії договору до повного виконання робіт Підрядником, але не пізніше березня 2017 року.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Релайтінг" виписано податкову накладну, яка зареєстрована в ЄРПН про надання послуг та оформлено акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2017 року.

Також позивачем до перевірки надавались довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від лютого 2017 року (примірна форма №КБ-3в), договірна ціна на ремонтно-будівельні роботи офісу, локальний кошторис на ремонтно-будівельні роботи офісу № 2-1-1, які також містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта, що відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт за січень 2017 року, витрати праці робітників - будівельників на обсяг робіт складають 5354 людино-годин, тобто для виконання вказаного обсягу робіт за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 при 8-годинному робочому дні потрібно 5354:(20х8) = 33 робітники.

Між тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що для фактичного виконання даного обсягу робіт за період дії договірних відносин з 10.01.2017 (з дати підписання договору) по 03.02.2017 (дату здачі виконаних робіт) при 8-годинному робочому дні потрібно навіть 35 робітників (5354:(19х8)).

Згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень 2017 року, лютий 2017 року - звіт до контролюючого органу не подано. Форму № 1 ДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" за 1 квартал 2017 року ТОВ "Релайтінг" до контролюючого органу не подано, що свідчить про відсутність власних трудових ресурсів.

Водночас, колегія суддів критично ставиться до позиції суду першої інстанції щодо можливості виконання ТОВ "Релайтінг" ремонтних робіт за відсутності власних трудових ресурсів шляхом укладання договорів підряду з третіми особами, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які договори щодо залучення інших субпідрядників до виконання вказаних робіт, в той час як виконання ремонтних робіт відбулося фактично за 1 місяць, що є надзвичайно стислим строком.

Колегія суддів також приймає до уваги ту обставину, що відповідно до інформації, наданої ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 19.04.2017 ТОВ "Релайтінг" податкові декларації з податку на додану вартість жодного разу не подавало, підприємство зареєстровано платником ПДВ з 01.12.2016, однак згідно даних ЄРПП та ІС "Податковий блок" фінансово-господарської діяльності не здійснювало протягом грудня 2016 року - січня 2017року.

Крім того, за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних за період лютий 2017 року ТОВ "Релайтінг" закуповує у контрагентів-постачальників: бензин, дизельне паливо, газ, транспортні послуги, а реалізовує: рекламні послуги, транспортні послуги, будівельно-монтажні роботи, решітки, плитки, подовжувачі, цеглу, профілі, з'єднувачі, бітуми, фарби, папір шліфувальний, пірометр, захисні окуляри, шліфувальні стрічки, стопори, кронштейни, ущільнення, гільзи, поворотні рухомого столу, соняшник в кількості 368,435 тонни та іншу продукцію, відмінну від придбаної, по ланцюгу постачання.

Слід зазначити, що за звичаями ділового обороту рішенню замовника про обрання підрядної організації передує аналіз ринку ремонтних послуг; при цьому, враховується ділова репутація, досвід роботи у відповідній сфері, рівень цін, унікальність компанії тощо. Однак, у ході розгляду даної справи позивач не представив переконливих доводів щодо вибору ним вказаного контрагента для надання зазначених робіт, який знаходився у м. Миколаєві.

Крім того, замовлення ремонтних робіт у ТОВ "Релайтінг", основним видом діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), на переконання апеляційного суду, не є належним доказом досягнення розумної економічної мети завдяки взаємовідносинам з даним контрагентом.

Окремої уваги, на переконання суду апеляційної інстанції, заслуговує те, що як на момент розгляду справи в суді першої інстанції, так і на час апеляційного перегляду справи, позивач не здійснив оплату ТОВ "Релайтінг" за ремонтні послуги відповідно до договору підряду № 27 від 10.01.2017.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта стосовно неможливості здійснити ТОВ "Релайтінг" визначений договором обсяг ремонтних робіт в місячний термін за відсутності власних трудових ресурсів та договорів про залучення субпідрядників, що, в свою чергу, не підтверджує реальності зазначеної господарської операції.

Також суд апеляційної інстанції враховує ту обставину, що договір підряду № 27 від 10.01.2017; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від лютого 2017 року, договірна ціна на ремонтно-будівельні роботи офісу, локальний кошторис на ремонтно-будівельні роботи офісу № 2-1-1, а також претензія про оплату ремонтно-будівельних робіт від 11.05.2017 підписані директором ТОВ "Релайтінг" Логіновою В.П.

В той же час, відповідно до відомостей про держреєстрацію від 24.10.2016 засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "Релайтінг" є ОСОБА_6, яка одночасно є засновником, директором та головним бухгалтером ще 30 підприємств, розташованих у м. Херсоні та м. Миколаєві, що об'єктивно позбавляє можливості останню одночасно виконувати контрольні та організаційно-розпорядчі функції в різних адміністративних регіонах.

Таким чином, судова колегія вважає, що первині документи, які підписані особою, повноваження якої належним чином не встановлені, не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність виконаних робіт (наданої послуги).

Аналогічна правова позиці викладена в постанові Верховного суду України від 21 січня 2011 року по справі № 21-37а10.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що первинні документи ТОВ "Остер" не підтверджують реальності виконання ремонтних робіт ТОВ "Релайтінг" відповідно до договору підряду № 27 від 10.01.2017, а також їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, у зв'язку із чим висновок суду першої інстанції про документальне підтвердження фактичного виконання цієї господарської операції не ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 жовтня 2017 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.