Ухвала суду № 69762252, 19.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 р.Справа № 816/1186/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Русанової В.Б., Курило Л.В.

при секретарі Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2017р. по справі № 816/1186/17

за позовом Громадянина Грузії ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, громадянин Грузії ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 03.07.2017 р. № 2 про скорочення строку тимчасового перебування громадянина Грузії ОСОБА_1 на території України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2017р. по справі № 816/1186/17 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2017р. по справі № 816/1186/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - громадянин Грузії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Лагодехі, перебуває на території України по паспортному документу НОМЕР_1, виданому Міністерством юстиції Грузії 31.05.2016 р., строк закінчення дії якого 31.05.2026 р. (а.с. 33-43).

Також судом першої інстанції встановлено, що 11.01.2017 р. позивач звернувся до Лохвицького РВ УДМС України в Полтавській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну поза квотою імміграції у зв'язку з тим, що його батько - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України (а.с. 32-33).

Рішенням від 07.04.2017 р. позивачу відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію» (а.с. 45). Вказане рішення позивач оскаржив до Полтавського окружного адміністративного суду і ухвалою суду від 04.05.2017 р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

На підставі заяви позивача від 10.05.2017 р. строк перебування гр. Грузії ОСОБА_1 на території України продовжено до 08.08.2017 р. (а.с. 27, а.с. 9 - зворот).

Разом з тим, 03.07.2017 р. відповідачем прийнято рішення № 2 про скорочення строку тимчасового перебування гр. Грузії ОСОБА_1 на території України та зобов'язано позивача виїхати за межі України до 12.07.2017 р., оскільки на думку відповідача, не виявлено обмежень що прийняття такого рішення відповідно до вимог ч.3 ст.24 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (а.с. 25).

Вказане рішення надіслано позивачу поштою та отримано останнім 14.07.2017 р. (а.с. 26).

Не погодившись з прийнятим органом ДМС України рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що рішення відповідача безпосередньо порушує права та законні інтереси позивача, оскільки фактично вимагає від останнього залишити територію України до завершення судового провадження у справі про оскарження рішення УДМС про відмову у наданні дозволу на імміграцію.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття рішення про скорочення терміну перебування на території України слугував висновок відповідача про те, що позивач втратив законні підстави для перебування на території України, оскільки рішенням від 07.04.2017 р. позивачу відмовлено у наданні дозволу на імміграцію, а інші підстави для перебування позивача на території України у спірних відносинах відсутні, строк перебування гр. Грузії ОСОБА_1 на території України підлягав скороченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 4 цього Закону поза квотою імміграції дозвіл на імміграцію надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про імміграцію», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Судовим розглядом встановлено, що 11.01.2017 р. позивач звернувся до Лохвицького РВ УДМС України в Полтавській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну поза квотою імміграції у зв'язку з тим, що його батько - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України, але рішенням від 07.04.2017 р. позивачу відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію».

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. ч. 1, 2 ст. 16 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон № 3773) реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.

Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

За приписами ст. 17 Закону № 3773 іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

У продовженні строку перебування іноземцю або особі без громадянства може бути відмовлено в разі відсутності для цього підстав та достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов'язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.

Продовження строку перебування на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 8 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 р. № 150 (далі - Порядок № 150) заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС.

За приписами пп. 2 п. 2 Порядку № 150 іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Відповідно до аналізу наведених норм підставою для продовження строку перебування іноземців на території України є законність її перебування на території, а умовою для реалізації цієї адміністративної послуги є письмові звернення іноземця та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 3773 з наданням документів, зазначених в п. 9 Порядку № 150.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, приймаючи рішення про скорочення строку перебування позивача на території України, відповідач виходив з того, що позивач втратив законні підстави для перебування на території України, оскільки йому відмовлено у наданні дозволу на імміграцію, а інші підстави для перебування позивача на території України у спірних відносинах відсутні.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ч. ч. 2-4 ст. 13 Закону України «Про імміграцію» особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання. Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про імміграцію», якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову у наданні їй дозволу на імміграцію, за час розгляду її заяви втратила інші законні підстави для перебування в Україні, на неї поширюються положення частин другої - четвертої цієї статті.

Відповідно до п. 25 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 р. № 1983, рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов'язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.

Враховуючи положення наведених вище норм права, колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем в судовому порядку оскаржується рішення органу ДМС про відмову у наданні дозволу на імміграцію, подальше провадження у справі про імміграцію стосовно такого іноземця до набрання законної сили відповідним судовим рішенням повинне бути зупинене.

Оскільки на момент прийняття рішення від 03.07.2017 р. № 2 про скорочення строку тимчасового перебування громадянина Грузії ОСОБА_1 на території України, рішення у справі про оскарження останнім відмови відповідача у наданні дозволу на імміграцію не набрало законної сили, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що рішення про скорочення строку тимчасового перебування гр. Грузії ОСОБА_1 на території України прийняте передчасно та без належного врахування фактичних обставин справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що оспорюване рішення відповідач виніс в порушення вимог ч.1 ст. 24 Закону № 3773, яка забороняє скорочення строку тимчасового перебування на території України іноземця та особи без громадянства якщо є підстави для тимчасового перебування на території України. Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність таких підстав.

Доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2017р. по справі № 816/1186/17 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2017р. по справі № 816/1186/17 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2017р. по справі № 816/1186/17 за позовом Громадянина Грузії ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 24.10.2017 року.