Ухвала суду № 69762005, 24.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8222/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

апелянта ОСОБА_3,

представника апелянта ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області, державного реєстратора Реєстраційної служби Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області Миколайчука О.М. про скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

06 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила: а) визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23561790 та № 23558465 від 11.08.2015 р.;

б) визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 23758534 та № 23758047 від 18.08.2015 р.;

в) зобов'язати Реєстраційну службу Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області вчинити дій щодо державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

г) зобов'язати Реєстраційну службу Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області вчинити дій щодо державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Постановою від 30 листопада 2015 року Тернопільський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішення суду першої інстанції, Реєстраційна служба Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області подала апеляційну скаргу.

Однак, ухвалою від 19 лютого 2016 року суддя Львівського апеляційного адміністративного суду повернув апеляційну скаргу відповідачу з підстав невиконання вимог ухвали від 11 січня 2016 року про усунення недоліків, зокрема, несплати судового збору.

07 липня 2017 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що оскаржена постанова порушує його законні інтереси, прийнята за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що безпідставно не був залучений до участі у справі як співвласник нежитлового приміщення за № 19 на вул. У.Самчука м. Збараж, Збаразького району Тернопільської області, а тому оскарженою постановою порушені його права шляхом узаконення неправомірних дій позивачки.

Апеляційну скаргу також мотивує тим, що під час розгляду заяв ОСОБА_1 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, прийнятті рішень про зупинення розгляду заяв та про відмову у державній реєстрації прав державний реєстратор дотримався усіх положень законодавства, оскільки позивач не надала реєстратору документів, які б підтверджували надання згоди усіх співвласників об'єкта нерухомого майна на проведення його реконструкції та договору про розподіл часток у спільній власності.

З наведених підстав просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позову повністю.

ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні апеляційного суду підтримали вимоги апеляційної скарги та просять їх задовольнити в повному обсязі з наведених у скарзі підстав.

Позивач та його представник заперечили вимоги апеляційної скарги та просять залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 25 березня 2010 року ОСОБА_1 купила приміщення площею 108,3 кв.м., яке знаходиться на АДРЕСА_1, а саме 5/100 частин адміністративного будинку, що підтверджується договором купівлі-продажу приміщення. Даний договір зареєстрований в Збаразькому районному бюро технічної інвентаризації, про що є витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.04.2010 р. (а. с. 8-9, 10).

У 2014 році позивач провела реконструкцію даного приміщення адміністративного будинку під житлові, а саме під дві квартири за № 1 та № 4 за вищевказаною адресою.

Відповідно до експертного звіту № 14/10-14 від 02.10.2014 р. про розгляд проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва було встановлено, що реконструкція першого поверху двоповерхового адміністративного будинку під житлові приміщення (2 квартири) проведена з дотриманням вимог міцності, надійності та довговічності об'єктів будівництва (а. с. 26-27).

21.10.2014 р. ОСОБА_1 отримала дозвіл на початок виконання будівельних робіт, що підтверджується декларацією про початок виконання будівельних робіт з реконструкції першого поверху адміністративного будинку під житлові приміщення (а. с. 14-15).

18.11.2014р. будівельні роботи щодо реконструкції першого поверху адміністративного будинку під житлові приміщення - дві квартири закінчені будівництвом. Дані об'єкти готові до експлуатації, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрованої Управлінням ДАБІ у Тернопільській області (а. с. 16-18).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Збаразької міської ради Тернопільської області від 25.12.2014 р. № 208 присвоєно адресу частині будівлі, яка належить ОСОБА_1 та переобладнана під дві квартири по АДРЕСА_1, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а. с. 25).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових правна нерухоме майно від 30.05.2014 за ОСОБА_1, як орендарем, зареєстровано на 25 років договір оренди земельної ділянки площею 0,2312 га за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки де розташовані вищевказані квартири НОМЕР_2 (а. с. 11-12).

11.08.2015 р. ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області із заявою про державну реєстрацію прав (щодо права власності) на нерухоме майно, а саме на вищевказані житлові АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2

11.08.2015 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно винесено рішення про зупинення розгляду заяв позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 23558465 та № 23561790 (а. с. 31-32).

Згідно даних рішень причиною зупинення слугувало відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (далі Порядок № 868), а саме відповідно до п. 49 цього порядку Позивачем не надано письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування).

18.08.2015 р. відповідачем прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 23758534 та № 23758047, відповідно до ст. 24 Закону України ,,Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 20, 28 Порядку № 868(а. с. 30, 33).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не проводила добудову аттикових і мансардних поверхів та не приєднувала місця загального користування, нею не змінювались частки приміщень, а відтак, факт відсутності письмової згоди співвласників багатоквартирного будинку не є підставою для відмови у реєстрації із посиланням на п. 49 Порядку № 868.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний здійснити державну реєстрацію нежитлових приміщень за позивачем.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія апеляційного суду виходить з наступного.

Пунктом 10 частини 3 статті 49 КАС України визначено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 статті 195 КАС України визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

За змістом статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Відповідно до частини другої статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Зі змісту регулювання, яке міститься у Кодексі адміністративного судочинства України, також вбачається, що і право оскаржити індивідуальний акт, має особа, якої він стосується.

Пунктами 1 та 3 частини 1 статті 2 Закону України від 01.07. 2004 р. № 1952-IV ,,Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено: - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- заявник: зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Таким чином, під час реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виникають публічно-правові відносини між заявником та органом державної реєстраційної служби.

При цьому, на думку колегії суддів апеляційного суду, при реєстрації речових прав на нерухоме майно права інших осіб можуть бути порушені лише в тому випадку, якщо це нерухоме майно або його частина належить іншій особі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення державного реєстратора від 11.08.2015 р. за № 23758534 та № 23758047позивача № 23558465 та № 23561790 про зупинення розгляду заяв ОСОБА_1 та від 18.08.2015 р. за № 23758534 та № 23758047 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень вправі оскаржити тільки ОСОБА_1, як особа, виключно якої вони стосуються.

Дослідивши матеріали справи, а також додаткові докази, надані учасниками в судовому засіданні апеляційного суду, колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 придбала частину (5/100) частин нежитлового приміщення площею 108,3 кв.м.. Придбана позивачем частина приміщення є першим поверхом (крім входу на перший та другий поверхи) двоповерхової адміністративної будівлі.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № НОМЕР_3 від 10.06.2009 року ОСОБА_3 є власником 37/100 частин адміністративного будинку з господарськими будівлями. Фактично йому належать одноповерхові прибудови до двоповерхової адміністративної будівлі(гаражі, складські та інші підсобні приміщення).

Зовнішня бокова стіна однієї із квартир ОСОБА_1 є спільною стіною з одним із належних ОСОБА_3 гаражів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок проведеної позивачем внутрішньої реконструкції першого поверху двоповерхового адміністративного приміщення права ОСОБА_3 жодним чином не порушені, оскільки він не є власником частини адміністративного приміщення, а тільки господарських будівель.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що під час реконструкції приміщення адміністративного будинку під дві житлові квартири добудов мансардних надбудов та приєднання місць загального користування позивачем не проводилось, частки приміщень не змінювались, що підтверджується довідкою від 09.11.2015 р. № 250 Збаразького районного бюро технічної інвентаризації.

Наведені апелянтом докази порушення його прав, а саме: неможливість використання приміщення належного йому гаража для виконання робіт по ремонту автомобілів із-за можливих в майбутньому скарг ОСОБА_1 на шум, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки захисту підлягає тільки порушене право, а не можливість такого порушення в майбутньому.

Доводи ОСОБА_3 про наявність тріщин на зовнішніх стінах адміністративного приміщення, які появились після проведеної реконструкції, ніякими об'єктивними доказами не підтверджені, а тому є голослівними.

Також ОСОБА_3 не надав суду жодного доказу, що внаслідок проведеної реконструкції та реєстрації речових прав порушені його права як власника господарських будівель. Зокрема, не надав жодного доказу зменшення площі придбаних ним приміщень, їх пошкодження та інших обставин.

Крім того, згідно наданих позивачем інформаційних довідок ОСОБА_1 04.10.2016 року та 21.09.2016 року здійснила державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартири загальною площею 55 та 50,9 кв.м..

Тому ОСОБА_3 може здійснювати захист порушених на його думку прав в порядку цивільного судочинства.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки оскарженою постановою суду першої інстанції жодним чином не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки ОСОБА_3.

Таким чином, оскаржена постанова не порушує прав та законних інтересів ОСОБА_3, позаяк публічно-правові відносини, врегульовані цією постановою стосуються виключно ОСОБА_1 та органу державної реєстраційної служби, а також посадових осіб цієї служби.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Зазначене відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2014 року у справі № 21-231а14, які відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі № 819/3236/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 25 жовтня 2017 року.