Ухвала суду № 69761889, 17.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 1570/992/2012

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Семенюка Г.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Алексєєвій Н.М.

за участю представника апелянта Тарановського Р.В.,

представника позивача Врабіє Л.А., Коломаченко Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Одеса" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Автотрейдінг - Одеса" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у Малиновському районі була проведена планова виїзна перевірка ДП "Автотрейдінг-Одеса"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, за результатами якої було складено акт перевірки від 20 липня 2011 року № 213/23-213/31976605, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 серпня 2011 року № 0004132301.

Позивач не погоджується із зазначеною в оскаржуваному повідомлені - рішенні від 02 серпня 2011 року № 0004132301 сумою податкових зобов'язань та вважає безпідставним визначення в ньому на підставі Акта перевірки порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5,1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5,2 ст.5 п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.6.1 ст.6 п.22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22 травня 1997 року та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 18 426 453 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 30 травня 2011 року по 13 липня 2011 року ДПІ у Малиновському районі проведено планову виїзну перевірку ДП "Автотрейдінг-Одеса", код ЄДРПОУ 31976605, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20 липня 2011 року № 213/23-213/31976605 (т. 1 а.с. 17-66).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1. ст. 5, пп. 5.2.1п. 5.2. ст. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п. 6.1. ст. 6, п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 42 Господарського кодексу України, п. 5, п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записі у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 9, п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 18 426 453 грн., в тому числі за І квартал 2010 року - 7 770 693 грн., за І півріччя 2010 року - 10 040 870 грн., за 9 місяців 2010 року - 10 444 959 грн., за І квартал 2011 року - 18 426 453 грн.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Малиновському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 серпня 2011 року № 0004132301, яким ДП "Автотрейдінг-Одеса" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 18 426 453 грн. та застосовані штрафні (фінансові )санкції у сумі 1 грн., в тому числі за декларацією з податку на прибуток за 2010 рік -у сумі 10 444 959 грн., та за декларацією з податку на прибуток за І квартал 2011 року - 7 981 494 грн. (а.с. 67).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року позов ДП «Автотрейдінг-Одеса» до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 02 серпня 2011 року №0004132301 в частині зменшення ДП «Автотрейдінг Одеса» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 697 209 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 30 травня 2016 року у даній адміністративній справі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року скасував; направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй ухвалі касаційний суд зазначив на необхідність впродовж нового розгляду справи встановити наявність наміру у позивача одержати дохід лише шляхом відшкодування ПДВ з бюджету за правочинами з придбання товару (олії соняшникової нерафінованої) у ТОВ «Нобл Рессорсіз Україна» та передачі його ТОВ «АТ Компані» за договором комісії для продажу за межі митної території України, що не можна розглядати як самостійну ділову мету, а також врахувати факти, що встановлені рішеннями судів у пов'язаних справах, мають преюдиційне значення та не потребують доказування при розгляді цієї справи.

При новому розгляді справи Одеський окружний адміністративний суд постановою від 23 грудня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 02 серпня 2011 року №0004142301.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутній намір одержати дохід за вказаними правочинами шляхом відшкодування ПДВ з бюджету, оскільки відповідно до декларації, від'ємне значення об'єкта оподаткування з ПДВ, отримане внаслідок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості олії соняшникової не заявлялось позивачем до бюджетного відшкодування. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що за наслідками розгляду справ №1570/1013/2012, №2а-11328/10/1570 суди в рішеннях, які набрали законної сили, спростували висновок ДПІ щодо невикористання позивачем у власній господарській діяльності послуг з перевалки, транспортування і навантаження олії соняшникової.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податковому кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В апеляційній скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому відповідно до пп. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що відповідно до судових рішень в адміністративних справах №1570/1013/2012, №2а-11328/10/1570, в яких брали участь ті самі сторони, встановлені факти отримання та використання позивачем у своїй господарській діяльності наданих послуг (виконаних робіт) від контрагентів ТОВ "Єврокар", ЗАТ "АтоллХолдінг", ТОВ "Кредитне брокерське агентство", КП "Одеспроект", ФОП ОСОБА_6, ПП "Собр Груп", ПП "Рейсмет - ЮГ", ЮФ "Імператор", ПП "Співдружність - Кентавр", ПП "Рембуд", ПП "Геостар", ТОВ "Екосол-Проект", ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ПП "НоблРессорсіз Україна", а також спрямування додаткових послуг на забезпечення продажу товарів.

Окрім того, з вищевказаних рішень також вбачається те, що ДПІ не було доведено, що витрати, які поніс позивач по придбанню послуг не використовувались у його господарській діяльності.

При цьому, посилання відповідача на порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами спростовано постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2012 року у справі №2а-11328/10/1570, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2013 року, якими визнано обґрунтованим віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ та скасовано відповідні податкові повідомлення-рішення.

В свою чергу, за наслідками розгляду справи №1570/1013/2012 суди спростували висновок ДПІ щодо невикористання позивачем у власній господарській діяльності послуг з перевалки, транспортування і навантаження олії соняшникової вартістю 100 937,00 грн. без ПДВ з контрагентом ПП "Нобл Рессорсіз Україна". Так, суди встановили, що оптова торгівля олією є одним із основних видів діяльності позивача, що підтверджує факт використання позивачем у своїй господарській діяльності послуг з перевалки, транспортування і навантаження олії.

Окрім того, згідно вищевказаних рішень вбачається, що суди всіх інстанцій визнали обґрунтованим не включення позивачем до складу продажної вартості автомобілів витрати, що були понесені на придбання додаткових послуг, спрямованих на забезпечення продажу товару, оскільки позивач є авторизованим дилером автомобілів марки "Skoda" та "Hyundai", здійснює продаж та гарантійне сервісне обслуговування автомобілів зазначених марок на підставі дилерських угод від 31 грудня 2010 року та від 01 листопада 2010 року, укладених з дистриб'юторами - ТОВ "Єврокар" та ТОВ "Хюндай Мотор Україна", відповідно до умов яких позивач обмежений у праві визначення ціни продажу автомобілів в т.ч. у праві включення до продажної ціни вартості додаткових послуг.

Вказані судові рішення набрали законної сили, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні по даній справі не погодився із висновком судів попередніх інстанцій про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток попереднього податкового року в сумі 4 969 720,00 грн. з підстав неврахування позивачем при заповненні декларації висновків акту планової виїзної перевірки від 14 квітня 2010 року №157/23-213/31976605.

При цьому, скасовуючи рішення попередніх інстанцій у цій частині суд касаційної інстанції вказав, що висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків для позивача та мали значення лише для того періоду, за який встановлено таке завищення. Також зазначив, що для з'ясування правомірності формування позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток попереднього періоду у першому кварталі 2011 року судам попередніх інстанцій необхідно перевірити виключно дотримання позивачем п.6.1 ст.6, п.22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У 2010 року дані норми діяли з урахуванням пункту 22.4 статті 22 цього Закону.

Відповідно до п.22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було встановлене обмеження врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 01 січня 2010 року.

Абзац 2 пункту 22.4 статті 22 Закону передбачав, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

У 2011 році встановлені Законом обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році.

Отже, з урахуванням зазначених правових норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

З систематичного аналізу вказаних норм права та з огляду на наявні в матеріалах справи декларації на прибуток за 2010 рік, 1 квартал 2011 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при формуванні від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток позивач не допустив порушення податкового законодавства (том 2 а.с.89-102).

Окрім того, колегія суддів, як і суд першої інстанції, при повторному розгляді справи вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного суду України, викладеної в постанові від 01 квітня 2008 року у справі за позовом ВАТ "Запорізький хлібозавод №3" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а також встановити наявність наміру у позивача отримати дохід за правочинами з контрагентом ТОВ "НоблРесорсиз Україна" щодо придбання олії з подальшою її передачею ТОВ "АТ Компані" за договором комісії для продажу за межі митної території України з метою відшкодування ПДВ з бюджету.

Відповідно до вищезазначеної постанови від 01 квітня 2008 року Верховний суд України зробив висновок: «купівля термоблоків та подальша їх реалізація на експорт згідно з договором комісії за ціною нижчою від ціни придбання не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій. Намір одержати дохід лише в обраний позивачем спосіб - шляхом відшкодування ПДВ з бюджету - не можна розглядати як самостійну ділову мету".

При цьому, з огляду на декларації з ПДВ за період з січня 2011 року по квітень 2011 року вбачається, що від'ємне значення об'єкта оподаткування з ПДВ, отримане внаслідок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості олії соняшникової не заявлялось позивачем до бюджетного відшкодування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача наміру одержати дохід за вказаними правочинами шляхом відшкодування ПДВ з бюджету, що також будо встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, за наслідками розгляду справи №1570/1013/2012.

З урахування вищевикладених обставин справи, а також у зв'язку з наявністю в матеріалах належним чином завірених первинних документів, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог товариства в повному обсязі.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206, 254 КАС України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Одеса" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 жовтня 2017 року.

Суддя доповідач: Потапчук В.О.

Суддя: Шляхтицький О.І.

Суддя: Семенюк Г.В.