Ухвала суду № 69761878, 23.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9224/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.,

з участю позивача: ОСОБА_1,

її представника: ОСОБА_2,

представника відповідача: Шимін Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Прокуратури Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі № 807/915/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із невиконанням судового рішення та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом Прокуратури Закарпатської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням судового рішення за період з 16.03.2017 року по 31.07.2017 року включно та моральної шкоди 10000,00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено частково; стягнуто з Прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.03.2017 року до 31.07.2017 року в розмірі 28068,28 грн. за виключенням податків і зборів; стягнуто з Прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати з надання правової допомоги в розмірі 3200,00 грн., (три тисячі двісті гривень) відповідно до задоволеної частини позовних вимог; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 та Прокуратура Закарпатської області оскаржили її подали апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди, хоча нею підтверджено наявність такої та вірно розраховано її розмір. Просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову в цій частині про задоволення позову.

Прокуратура Закарпатської області в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги покликається на те, що у них відсутні вакантні посади державних службовців, на які може бути здійснено призначення позивача. Крім цього зазначає, що позивачу неодноразово було запропоновано відповідачем зайняття тимчасово вакантних посад державних службовців на умовах строкового трудового договору на період відпусток для догляду за дітьми та на час відпустки по вагітності та пологах основних працівників, які є рівнозначні тій посаді, яку обіймала позивач на дату звільнення, однак позивач не надала згоди на зайняття даних вакантних посад. Апелянт просить скасувати постанову в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач та її представник проти вимог апеляційної скарги Прокуратури Закарпатської області заперечили, вимоги своєї апеляційної скарги підтримали, просили постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмови в позові та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в цій частині позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечила, вимоги апеляційної скарги Прокуратури Закарпатської області підтримала, просила постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Як вбачається з матеріалів справи згідно наказу відповідача за №114к від 19.02.2015 року позивача було звільнено з роботи на підставі п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України. Не погодившись з даним наказом ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку.

Відтак постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року у справі №807/528/15 ( апеляційне провадження №876/7593/15) визнано протиправними дії Прокуратури Закарпатської області; скасовано наказ за №114к від 19.02.2015 року; зобов'язано Прокуратуру Закарпатської області вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді; стягнуто з відповідача на корить позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.02.2015 року по 14.12.2015 року в розмірі 61072,11 грн.

В подальшому постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А. від 22.02.2016 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №807/528/15, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 02.02.1016р.

Судом першої інстанції встановлено, що рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.02.2015 року по 14.12.2015 року - виконано.

В подальшому постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі №807/909/16 (залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 року) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з Прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.12.2015 до 19.07.2016 в розмірі 36 015,50 грн.

Крім цього, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 року у справі №807/1449/16 (залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 року) позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з Прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.07.2016 року до 15.03.2017 року в розмірі 50644,94 грн. за виключенням податків і зборів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відтак у зв'язку з тим, що Прокуратура Закарпатської області не виконує постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року в частині призначення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду, вона звернулася до суду із позовною про стягнення з відповідача середнього заробітку за період з з 16.03.2017 року по 31.07.2017 року включно.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року (справа №807/528/15 апеляційне провадження №876/7593/15) в частині зобов'язання відповідача вирішити питання щодо призначення позивача на рівнозначну посаду не виконана Прокуратурою Закарпатської області, та зобов'язана виплатити ОСОБА_1, середній заробіток за час затримки виконання постанови суду по справі.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

За змістом ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. А п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються - негайно.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання Прокуратурои Закарпатської області про нерівнозначність термінів "поновлення" на посаді та "зобов'зання відповідача вирішити питання щодо призначення позивача на рівнозначній посаді" не знімає обов'язку відповідача від виконання рішення суду, тобто надати позивачу рівнозначну посаду.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 набрала законної сили, не скасована у визначеному законодавством порядку та є обов'язковою до виконання в повному обсязі на всій території України.

З наведеного випливає, що відповідач, порушуючи вимоги КЗпП України, не виконав постанову суду в частині вирішення питання щодо призначення позивача на рівнозначну посаду, що не заперечується сторонами.

Відтак, оскільки постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року в частині зобов'язання відповідача вирішити питання щодо призначення позивача на рівнозначну посаду не виконана відповідачем суд першої інстанції зробив вірний висновок що відповідач зобов'язаний виплатити ОСОБА_1, середній заробіток за час затримки виконання постанови суду по справі №807/528/15.

Крім цього, колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції правильно визначив суму середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 16.03.2017р. по 31.07.2017р. у розмірі 28068,28 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення необхідно провести без урахування всіх обов'язкових платежів та зборів, які підлягають вирахуванню із заробітної плати, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до абз. 5 п.6 Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, тому суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Оскільки Прокуратура Закарпатської області як роботодавець є податковим агентом відповідно до вимог ПК України та страхувальником в силу приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", то саме на Прокуратурі Закарпатської області лежить обов'язок утримання податків та інші обов'язкових платежів при виплаті позивачу суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язок утримання податків та інші обов'язкових платежів з суми середнього заробітку належить виключно роботодавцеві, а суд не може підміняти інший державний орган та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Щодо покликань апелянта ОСОБА_1 на наявність підстав для відшкодування завданої їй моральної шкоди у розмірі 10000 грн., колегія суддів зазначає.

Згідно з абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювана, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено наявність такої і заподіяння такої позивачу з боку відповідача у заявленому розмірі.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за невиконання рішення суду з 16.03.2017р. по 31.07.2017 року в розмірі 28068,28 грн. за виключенням податків і зборів, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Прокуратури Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі № 807/915/17 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді В. С. Затолочний З. М. Матковська

Повний текст ухвали складено 25.10.2017р.