Постанова № 69761708, 24.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/3699/17 Головуючий у 1-й інстанції: Оксюта Т.Г.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Ганечко О.М.

суддів: Коротких А.Ю.,Федотова І.В.,

при секретарі: Маменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України та представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 11.08.17 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.08.17 року позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

У задоволені решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою зобов'язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.

В судовому засіданні представники апелянта(ОСОБА_2) підтримали апеляційну скаргу довірителя, просили її задовольнити, постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, шляхом нарахування та виплати позивачу одноразової допомоги. Проти задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони заперечували.

Представник апелянта(міністерства оборони України) в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечував.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до довідки №37 від 11.04.2011 року виданої Дарницьким районним у м. Києві військовим комісаріатом, позивач проходив військову службу в республіці Ангола з 07.09.1978 року по 10.09.1981 року.

Відповідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 13.04.2016 року №1624 було встановлено, що поранення, контузія, захворювання позивача пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії.

Відповідно до довідки до акту МСЕК від 03.08.2016 року позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності з 02.08.2016 року у зв'язку з пораненням та захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії.

Київський міський військовий комісаріат подав до Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи позивача на одержання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільнених з військової служби (зборів, резерву).

Відповідно до рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України від 25.11.2016 року № 107, позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що незважаючи на встановлені норми чинного законодавства, які визначають гарантії соціального забезпечення військовослужбовців, Міністерство оборони України не призначив та не виплатив позивачу спірну допомогу, а тому такі дії є протиправними і підлягають судовому захисту, з чим частково погоджується колегія суддів, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що право на грошову допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги, тому до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу ІІ групу інвалідності - 02.08.2016 року.

Постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975, було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 Порядку, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

У витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв зазначено, що порання, контузія, захворювання, пов'язане з проходженням військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Підпунктом 1 п.6 вказаного Порядку, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Колегія суддів звертає увагу, що наведена норма не містить посилань на встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин під час первинного чи повторного огляду інваліда медико-соціальною експертною комісією.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення йому одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Також, колегія суддів критично ставиться до посилань Міністерства оборони України про те, що позивач не надав документ, що підтверджує причини та обставини поранення, з огляду на те, що наявні в матеріалах справи докази містять копію акту МСЕК серії АВ №0447855 від 03.08.16 року, яким встановлено причину поранення та захворювання - військова служба при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, а тому, посилання апелянта є необґрунтованим. При цьому, із витягу з протоколу не вбачається, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З урахування викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивач оскаржує протиправні дії чи бездіяльність відповідача у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

При цьому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є необхідність зобов'язання Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

Колегія суддів вважає, що, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а саме, Лист №В03/188 від 02.02.17 року та доданий протокол №107 від 25.11.16 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, Відповідачем вже було розглянуто Заяву позивача та відмовлено в призначенні допомоги, а тому, якщо судом встановлено неправомірність в діях відповідача щодо відмови в призначенні допомоги позивачу, то зобов'язання нарахувати та виплатити дану допомогу не може вважатися втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України частково спростовують висновки суду першої інстанції. Також, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача є обґрунтованою, вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що в свою чергу є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з постановленням нової.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції ,суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись, ст.160, 167,183-2, 195,197,198,202,205 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 11.08.17 року - скасувати.

Прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання(або перевірочні) та спеціальні збори чи проходження служби у військовому резерві» від 25.12.13 року №975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Ганечко О.М.

Судді: Коротких А.Ю.

Федотов І.В.