Ухвала суду № 69761611, 17.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11121/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ-ПРІНТ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ-ПРІНТ» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 травня 2016 року № 01692615141 та № 01702615141.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «ПРАЙМ-ПРІНТ», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 15 квітня 2016 року складено акт № 64/26-15-14-01-03/37445112 про результати планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року, згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток за 2012 рік у розмірі 9018,00 грн. та завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 290167,00 грн.;

- занижено податок на додану вартість на загальну суму 91623,00 грн., у тому числі за: грудень 2012 року - 20000,00 грн.; лютий 2013 року - 4967,00 грн.; квітень 2013 року - 25000,00 грн.; вересень 2014 року - 41655,00 грн.

На підставі акту перевірки, 12 травня 2016 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- № 01692615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66655,00 грн. за основним платежем та у розмірі 16664,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 01702615141, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 290 167,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишені без змін.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позов ТОВ «Прайм-Прінт» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень є безпідставним та необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставами для прийняття спірних рішень відповідача слугували висновки ату перевірки від 15 квітня 2016 року № 64/26-15-14-01-03/37445112, що первинні документи щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Креатив Друк», ТОВ «Авікс Ко», ТОВ «Стройбуд-2012» та ТОВ «Комред» не можуть бути підставою для відображення господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку та не дають права на формування податкового кредиту позивачем:

1. Позивачем не надано до перевірки технічного паспорту, сертифікати якості (відповідності, походження) чи будь-які інші документи, що засвідчували б відповідність товару вимогам державного стандарту на сировину, придбану у ТОВ «Креатив Друк» згідно договору поставки від 03.02.2014 року № 0302ПТ.

Стан ТОВ «Креатив Друк»: 8. внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 08 серпня 2014 року у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність підтвердження.

2. У актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг), відповідно до договору від 03 грудня 2012 року № 031212У, укладеного між ТОВ «Авікс Ко» та позивачем, відсутня деталізація виконаних робіт та результатів досліджень у письмовому вигляді до кожного акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг), що передбачено договором.

Крім того, перевіркою встановлено, що маркетингові дослідження проводились на підставі даних 2010 - 2012 року, а фактично підприємство почало роботу у 2014 році.

Стан ТОВ «Авікс Ко»: 16. припинено (ліквідовано: закрито). Свідоцтво платника ПДВ: анульовано 03.09.2013 року (41 - ліквідація за власним бажанням).

3. Стан ТОВ «Стройбуд-2012»: 8. внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 16 червня 2014 року (36 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). За звітний 2013 рік не було подано жодних звітів про суми нарахованої заробітної плати та фінансового звіту ТОВ «Стройбуд-2012».

Також наявне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012050000000004 від 21 листопада 2012 року, направлено постанову про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Стройбуд-2012».

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «Світ олія», а саме директор та головний бухгалтер за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «Стройбуд-2012», ТОВ «Ілана Плюс» та Лисицею Д.С., який виконував функції організатора незаконної схеми, й іншими виконавцями, шляхом використання реквізитів в ланцюгу підприємств суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками «фіктивності», у період із січня по червень 2013 року ухилились від сплати податків шляхом зазначення у документах бухгалтерської та податкової звітності неправдивих даних по нікчемних правочинах із ТОВ «Стройбуд 2012» та ТОВ «Ілана Плюс».

Нікчемність правочинів із ТОВ «Стройбуд-2012» базується на показаннях директора, який повідомив, що не має відношення до реєстрації та діяльності вказаного суб'єкта господарювання. Окрім цього, вказана особа перебуває у Вільнянській виправній колонії УДПтС України в Запорізькій області (№20).

4. У ході аналізу деталізованої інформації по платнику ТОВ «Комред» АС «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України», та додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларацій з податку на додану вартість встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Комред» (товарів, робіт (послуг) за квітень 2013 року було ТОВ «С.Т.С-Січ».

Згідно реєстрів отриманих податкових накладних, наданих ТОВ «С.Т.С-Січ» до податкового органу, встановлено, що ТОВ «Комред» сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних основним постачальником ТОВ «С.Т.С-Січ» за квітень 2013 року. Однак, такі податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже, номенклатуру придбаного товару (робіт, послуг) визначити неможливо.

На підставі викладених обставин відповідач прийшов до висновку, що первинні документи щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Креатив Друк», ТОВ «Авікс Ко», ТОВ «Стройбуд-2012» та ТОВ «Комред» не можуть бути підставою для відображення господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку та не дають права на формування податкового кредиту позивачем.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України.

Так, згідно з п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 201 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлюючи обставини правомірності/неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, слід ретельно, в сукупності та взаємозв'язку досліджувати всі надані податковим органом та платником податків докази щодо реального/нереального здійснення господарських операцій.

У листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11-13-11).

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка міститься в ухвалах від 14 січня 2015 року К/9991/72258/12, від 21 жовтня 2014 року № К/800/6170/14 та від 26 серпня 2014 року № К/800/6501/14 податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні у ході розгляду даної справи не надані первинні документи, які б підтверджували як факти реальності поставок ТОВ «Креатив Друк», ТОВ «Авікс Ко», ТОВ «Стройбуд-2012» та ТОВ «Комред» партій товарів на адресу позивача, надання послуг, так і наявність зв'язку таких операцій із господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час судових засідань суду апеляційної інстанції, незважаючи на надання судом достатнього часу для надання сторонами додаткових пояснень, позивач належних обґрунтувань своїх позовних вимог, з наданням доказів підтверджуючих їх правомірність, не надав.

При цьому, не зміг пояснити економічну обґрунтованість та яким чином використовувались під час здійснення господарської діяльності, надані до суду маркетингові дослідження на тему «Ринок поліграфії України» за 2012 року.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у ході документальної перевірки позивача відповідачем встановлено відсутність у контрагентів позивача реальних технічних можливостей для надання спірних послуг у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та основних засобів.

Позивачем таких доказів до матеріалів справи додано не було та доводи податкового органу в цій частині не спростовано.

При цьому, колегія суддів наголошує, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, оскільки отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів, як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько - правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу також на той факт, що з матеріалів справи встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено інформацію стосовно кримінального провадження за № 32012050000000004 від 21 листопада 2012 року. Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «Світ олія», а саме директор та головний бухгалтер за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «Стройбуд-2012», ТОВ «Ілана Плюс» та Лисицею Д.С., який виконував функції організатора незаконної схеми, й іншими виконавцями, шляхом використання реквізитів в ланцюгу підприємств суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками «фіктивності», у період із січня по червень 2013 року ухилились від сплати податків шляхом зазначення у документах бухгалтерської та податкової звітності неправдивих даних по нікчемних правочинах із ТОВ «Стройбуд 2012» та ТОВ «Ілана Плюс». Нікчемність правочинів із ТОВ «Стройбуд-2012» базується на показаннях директора, який повідомив, що не має відношення до реєстрації та діяльності вказаного суб'єкта господарювання. Окрім цього, вказана особа перебуває у Вільнянській виправній колонії УДПтС України в Запорізькій області (№20).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14 сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, та, як наслідок, правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ-ПРІНТ» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлено 23 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Ганечко О.М.