Ухвала суду № 69761539, 24.10.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року справа №805/2064/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд, у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Васильєвої І.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 р. у справі № 805/2064/17-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення №108-15 від 24.04.2014року на суму 24862,83грн., податкового повідомлення-рішення від 27.04.2015року за №414136 частково податкового повідомлення-рішення №4032-13 від 05.05.2016 року на суму 27572,53 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення від 24.04.2014 року № 104-15 в частині визначеного податкового зобов'язання з орендної плати за період з 15.04.2014 року по 31.12.2014 року у сумі 24 862,83 грн., визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення від 27.04.2015 року № 414136 у сумі визначеного податкового зобов'язання у сумі 43840,54 грн. та визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення від 05.05.2016 року № 4032-13 в частині визначеного податкового зобов'язання з орендної плати за період з 01.01.2016 року по 08.06.2016 року у сумі -27 572,53 грн. (а.с. 4-8).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №108-15 від 24.04.2014року в частині нарахування податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період з 15.04.2014року по 31.12.2014року на суму 24862,86грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 27.04.2015року за №414136, яким нараховано податкове зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01.01.2015року по 31.12.2015року в розмірі 43840,54грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №4032-13 від 05.05.2016року в частині нарахування податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01.01.2016року по 08.06.2016року на суму 27 572,53грн. (а.с. 65-68).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що станом на 25.07.2017 року за позивачем обліковувалась заборгованість по орендній платі за землю на загальну суму - 141 764,54 грн., з яких: за 2014 рік у сумі 35100,51 грн., за 2015 рік у сумі 43840,54 грн., за 2016 рік у сумі 62823,49 грн. Апелянт зазначає, що дійсно, ст. 6 Закону № 1669 визначено, що під час проведення антитерористичної операції суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, але звертає увагу суду апеляційної інстанції на п. 2.1 ст. 2 та п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України, де зазначено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього кодексу, вказуючи, при цьому, що відповідні зміни до ПК України не внесено (а.с. 69-70).

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач, ОСОБА_2 зареєстрована Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області у якості фізичної особи-підприємця, дата проведення державної реєстрації - 08.12.2009 року, № запису в ЄДРЮОФОП - 2 274 000 0000 024648, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (а.с. 9), а також випискою з ЄДРЮОФОП серії АВ № 788997 (а.с.с10).

Відповідач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у т.ч. щодо сплати орендної плати за землю.

Відповідно до матеріалів справи, 05 листопада 2008 року між Маріупольською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки.

Пунктом 1.1 цього договору передбачено, що орендодавець згідно рішення Маріупольської міської ради від 30.09.2008 року № 5/24-4395 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Згідно п. 2.1 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 1, 1025 га.

Відповідно до п. 3.1 договору, останній укладено на 10 років (до 30.09.2018 року) (а.с. 21-22).

На підставі того, що позивачем протягом 2014 -23016 років не подавалась звітність з плати за землю, відповідачем відносно позивача винесено наступні податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:

- № 108-15 від 24.04.2014 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» у сумі 35 100,51 грн. (а.с. 14);

- № 414136 від 30.06.2015 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» у сумі 43840,54 грн.(а.с. 15);

- № 4032-13 від 05.05.2016 року яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» у сумі 62 823,49 грн. (а.с. 16).

Про існування зазначених податкових повідомлень-рішень ОСОБА_3 дізналась у зв'язку із зверненням відповідача до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з позивача заборгованості.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року по адміністративний справі № 805/4715/16-а адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1, АДРЕСА_3) суму податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 141 764 (сто сорок одна тисяча сімсот шістдесят чотири) гривні 54 (п'ятдесят чотири) копійки на користь держави на р/р 33212815700053, код БК - 18010900, орендна плата з фізичних осіб, отримувач - Маріуп. УК/ Орджон. р-н/18010900, код 37989721, банк - ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016.

Приймаючи відповідне рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що спірні податкові повідомлення - рішення, якими ОСОБА_2 нараховано податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 141 764, 54 грн., є узгодженими, ані в судовому, а ні в адміністративному порядку оскаржені не були, тому, податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 141 764, 54 грн. за 2014-2016 р.р. повинен бути сплачений.

Вважаючи, що відповідні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач, при нарахуванні податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2014-2016 роки діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) та Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі - Закон № 1669-VII).

Пунктом 14.1.147 ПК України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата);

За змістом пункту 288.7 ст. 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до матеріалів справи, протягом 2014-2016 років позивачем до податкового органу не подавались податкові декларації з орендної плати за землю, а грошові зобов'язання за платежем «Орендна плата за землю» відповідачем нараховано на підставі договору оренди земельної ділянки, як такі, що не сплачені у строки, визначені податковим законодавством.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.10.2014 року (далі Закон № 1669).

Згідно ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону № 1669, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275- р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Маріуполь Донецької області.

Антитерористична операція розпочата 14 квітня 2014 року та триває по теперішній час.

Статтею 6 Закону № 1669 передбачено звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Стаття 7 Закону № 1669 встановлює - скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач зареєстрований та здійснює господарську діяльність на території, де проводиться антитерористична операція, а саме, м. Маріуполь Донецької області, він, з 14 квітня 2014 року до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на підставі норм Закону № 1669.

За приписами ст.10 Закону №1669, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

В матеріалах справи наявний лист Торгово-промислової палати від 23.01.2017 року № 62/12.1-21-03, в якому зазначено, серед іншого, що суб'єкти господарювання, що здійснюють свою діяльність на території м. Маріуполя Донецької області, підпадають під дію норми ст. ст. 6,7 Закону № 1669, на підставі якої звільняються від сплати орендної плати за період з 15.04.2014 року (дата набрання чинності Указу Президента України «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014) та по дату набрання чинності Закону України № 1365, а саме, до 08.06.2016 року (а.с. 19-20).

Колегія суддів звертає увагу, що стаття 6 Закону № 1669-VII є спеціальною нормою по відношенню до статті 10 цього Закону, оскільки Сертифікат ТПП є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, отже Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені.

Таким чином, у даному випадку, Сертифікат ТПП не є принциповою підставою для звільнення позивача від сплати орендної плати за землю, що розташована на території проведення АТО, оскільки, як прямо встановленою нормою статті 6 Закону № 1669-VII, звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Посилання апелянта на те, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього кодексу (п. 2.1 ст. 2, п. 7.3 ст. 7 ПК України), а Законом України № 1669 зміни щодо звільнення від сплати орендної плати за землю до ПК України внесено не було, а тому, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ПК України колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, в даному випадку, з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Посилання апелянта про відсутність у Маріупольської ОДПІ правових підстав для звільнення позивача від застосування штрафних санкцій у відповідності до норм ст. 126 ПК України у зв'язку з тим, що Законом України № 1669 зміни щодо звільнення від сплати орендної плати за землю до ПК України внесено не було, колегія суддів також не приймає до уваги, що спірні правовідносини стосуються податкових зобов'язань за платежем «Оренна плата з фізичних осіб» і не стосуються застосування до позивача штрафних санкцій у відповідності до норм ст. 126 ПК України.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 р. у справі № 805/2064/17-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

І.А. Васильєва

І.Д. Компанієць