Ухвала суду № 69761416, 24.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2017 рокусправа № 319/634/17 провадження №2-а/319/28/2017

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2017 року по справі №319/634/17(провадження №2-а/319/28/2017) за позовом ОСОБА_1 до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність, та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Куйбишевського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати їй пенсії з березня 2016 року;

- зобов'язати Куйбишевське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату їй пенсії та виплатити заборгованість за період, починаючи з березня 2016 року.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала про те, що вона була зареєстрована та постійно проживала в м. Макіївка Донецької області, де перебувала на обліку в УПФУ та отримувала пенсію. У зв'язку з проведенням АТО у населеному пункті, де вона мешкала, з грудня 2014 року перебуває на обліку у відповідача як одержувач пенсії, але починаючи з березня 2016 року виплата їй пенсії була припинена. Такі дії пенсійного органу позивач вважає неправомірними та такими, що порушують її конституційні права.

Ухвалою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 14 липня 2017 року здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Куйбишевське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на Пологівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено, а саме:

визнано бездіяльність Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року протиправною;

зобов'язано Пологівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1, виплату раніше призначеної пенсії з 01 березня 2016 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Пологівське об'єднане

управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності припинення виплати пенсії позивачу. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що виходячи з положень Постанови КМУ від 05.11.2014 №637, однією з умов виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування. В результаті інформаційного обміну бази даних вимушено переміщених осіб з управлінням соціального захисту Куйбишевської районної державної адміністрації виплата пенсії позивачу була призупинена з позначенням причини «вибув в інший район».

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно довідки №2313001210 від 18.12.2014р., ОСОБА_1 взята на облік, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України (району проведення антитерористичної операції), де зазначено фактичне її місце проживання: АДРЕСА_1.

Позивач знаходиться на обліку в Пологівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та до 01 березня 2016 року отримувала пенсію, що підтверджується довідкою про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії від 14.06.2017р. №924/05.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних внутрішньо переміщених осіб з березня 2016 року позивачу призупинено виплату пенсію з причини «вибув в інший район».

Правомірність та обґрунтованість дій УПФУ щодо припинення виплати пенсії позивачу є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позов, суд першої інстанції, встановивши, що виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом №1058, дійшов висновку про неправомірність таких дій пенсійного органу.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи із наступного.

Відповідно до ст..46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058 - IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 4 Закону №1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону №1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом №1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Статтею 49 Закону №1058 визначено підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною першої цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз норм Закону №1058 дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону №1058.

Встановивши те, що виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом №1058, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на неправомірність таких дій відповідача.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що посилання відповідача на припинення виплати позивачу пенсії, у зв'язку вибуттям до іншого району, суперечить принципам, які закріплені в Конституції України.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, у тому числі отримання пенсії.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що єдиною підставою для припинення виплати пенсії позивачу стало його вибуття до іншого району, отже у спірному випадку наявним є факт порушення відповідачем конституційного права позивача на соціальний захист.

Отже, застосовуючи такий фундаментальний принцип адміністративного судочинства, як принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, права людини визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2017 року по справі №319/634/17(провадження №2-а/319/28/2017) - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

(Ухвалу у повному обсязі виготовлено 25.10.2017р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк